Українські аграрії готуючись до польового сезону 2015 шукають шляхи оптимізації витрат та диверсифікації виробництва.
На порозі — новий аграрний сезон. Дбайливі господарі склали на роки вперед сівозміни, з осені підготували під сівбу ярих ґрунт, внесли основні добрива, купили насіння та дизпаливо. Залишається небагато — вийти в поле й почати працювати.
Однак у житті не все так гладко, як мало би бути. Фінансові результати минулого аграрного сезону змушують господарів із сумом зазначити: витрати на виробництво рослинницької продукції зросли у 2–2,5 раза, і ціни на солярку, добрива, ЗЗР тощо уже не повернуться. За цих умов сільгоспвиробники змушені весь час перебувати в пошуку нових «польових орієнтирів». Доводиться констатувати: вітчизняна аграрна галузь стрімко входить у найскладніший для себе період.
Криза змушує
Цілком зрозуміло, що запорукою виживання на ринку стане радикальне зниження агропідприємствами своїх витрат й оптимізація технологій. Так, один із господарів у Черкаській області розповів, що минулого року планував купити два трактори вітчизняного виробника, проте нині, підрахувавши, вирішив придбати один, але іноземний: він хоч і коштує дорожче, однак за підсумками застосування дає значно кращий результат.
Звідси висновок: якщо аграрії й купуватимуть нову техніку, то перевагу надаватимуть більшу універсальній і економічній, яку можна застосовувати під різні культури та для різного типу робіт.
Дія кризи проявляється і в тому, що господарства почали більше залишати збіжжя на насіннєві цілі, а попит на сорти й гібриди вітчизняної селекції зріс. Зокрема, виробники дедалі активніше купують українські сорти сої та ріпаку. Щоправда, домінування іноземних гібридів соняшнику й кукурудзи залишається стабільним: господарі звикли до сталих показників урожайності та кращої якості самого зерна.
Цікава ситуація склалася з агрохімією. Коригування відбудуться, швидше за все, не в бік зниження обсягів внесення ЗЗР, а в пошуку адекватної альтернативи. Одна з них — це купівля дешевших продуктів: таким чином можна заощадити 25–50 дол. на гектарі. Проте тут на аграрія чатує інша проблема: як говорить народне прислів’я: «Скупий платить двічі». Застосовуючи дженерики, а тим більше — препарати невідомого походження, на виході не завжди можна отримати прийнятний результат. Так, наприклад, відомим підсумком минулорічної ощадливості стала низька якість зерна пшениці: варто було дощам підмочити посіви, як хвороби почали впевнено перемагати системи захисту. А недостатнє внесення добрив позначилося на вмісті клейковини в зерні, що подекуди був значно нижчим за норму. Тож класність зерна страждала.
Агрономи господарств також засвідчують, що більше уваги почали приділяти протруюванню насіння, інокуляції сої, а також забезпеченню рослин мікроелементним живленням. Якщо раніше до мікроелементів ставилися легковажно, то тепер бодай декількавідсоткова прибавка врожаю вже є стимулом переглянути технологічні підходи.
Для зменшення проходів техніки й економії пального в господарствах дедалі частіше суміщають операції та вдаються до одночасного внесення, наприклад, пестицидів і добрив, або ж застосовують добрива одночасно із сівбою чи обробітком ґрунту.
Доволі цікавим й обговорюваним останнім часом проектом стали аграрні розписки, закон про які набув чинності 2013 року. Незважаючи на підводне каміння таких угод (наприклад, попередню фіксацію ціни, що є однією з обов’язкових умов розписки) аграрії все ж дедалі більше користуються цими можливостями. Аграрні розписки непогано зарекомендували себе в Полтавській області, тож не виключено, що цей досвід поширюватиметься й в інших регіонах держави.
Кукурудза
Значного перерозподілу посівних площ навесні 2015 року українські виробники не прогнозують: на провідних місцях у структурі посівів уже традиційно опиняться експортоорієнтовані культури — пшениця, кукурудза та соя. І, звісно, соняшник — куди ж без нього! Водночас можна очікувати, що цього року ми побачимо незначне зниження частки площ під кукурудзою, яка є більш витратною у вирощуванні, а особливо в післязбиральному сушінні.
Як відомо, кукурудза другий рік поспіль балансує на рівні точки беззбитковості, а в компаніях, де врожайність була нижчою за 6,5–7 т/га, а також які не мали власних потужностей із сушіння та зберігання зерна, дала збитки.
Виробництво кукурудзи, млн тонн
|
|
2012/13 МР |
2013/14 МР |
2014/15 МР* |
|
Світове виробництво |
868,796 |
988,566 |
990,692 |
|
Україна |
20,922 |
30,900 |
25,000 |
|
Частка України у світовому виробництві |
2,4% |
3,1% |
2,5% |
*Прогноз
Джерело: www.usda.gov
Як позитив можна відзначити те, що, незважаючи на осінню газову паніку та песимістичні прогнози аналітиків щодо доцільності збирання врожаю кукурудзи, завдяки грамотним підходам і перерозподілу витрат господарі все ж зібрали зерно, висушили та заклали на зберігання. Водночас було зроблено деякі висновки: за умов, що склалися в Україні (і погодні, і економічні, і політичні), віддавати перевагу слід більш ранньостиглим гібридам, які не так «горять» у літню спеку та мають на момент збирання значно меншу вологість зерна. Також варто відзначити випадки кооперації відразу кількох господарств у використанні газових лімітів, що давало їм змогу гарантовано досушувати зібраний урожай.
Як уже було сказано, у виграшній ситуації були й є ті підприємства, що мають власні сушарки й елеватори. Це дає змогу не продавати зерно з-під комбайна, а очікувати кращої ціни. До речі, протягом жовтня-січня поточного маркетингового року доларова ціна на кукурудзу зросла вдвічі — з 80 до 160 дол/т на базисі франко-елеватор. Різниця більш ніж істотна.
Соя
Соя — єдина культура, яка поточного сезону може так чи інакше «додати» — як за площами сівби, так і за фінансовими надходженнями в кишені аграріїв. Минулого року ціни на вітчизняному соєвому ринку, порівняно з ринками інших культур, були найсприятливішими для аграрних виробників. Світові обсяги виробництва сої також зросли — на 10%, що стало реакцією на збільшення попиту. Аналітики зазначають, що тренд до підвищення світового попиту на сою та продукти її переробки є стійким. Адже основним покупцем тут є Китай, де рівень життя населення невпинно піднімається, а отже, піднімається і споживання м’яса, для виробництва якого саме й потрібна соя.
Слід сказати, що останні роки наші аграрії зробили справжній прорив у виробництві цієї білково-олійної культури. Якщо у 2000 році її валовий збір становив лише 64 тис тонн, то в 2014-му він досяг 3,9 млн тонн. Загалом валовий збір сої 2014 року на 41% перевищив 2013-й.
Витрати на гектар залежно від технології вирощування сої станом на минулий рік були в межах 8 тис грн, тоді як доходи становлять від 12 і вище тисяч гривень із гектара. Якщо в жовтня 2014 року середні ціни на сою становили 4,7 тис грн/т, то в січні перевищили 7 тис. грн і далі зростають.
Виробництво сої, млн тонн
|
|
2012/13 МР |
2013/14 МР |
2014/15 МР* |
|
Світове виробництво |
267,853 |
285,012 |
311,201 |
|
Виробництво в Україні |
2,405 |
2,763 |
3,900 |
|
Частка України у світовому виробництві |
0,9% |
1% |
1,1% |
*Прогноз
Джерело: www.usda.gov
Господарі кажуть, що, незважаючи на проблеми зі збиранням цієї культури (запізнення чи поспіх із збиранням зменшує товарність зерна) і потребу в спеціальній техніці, вони готові до нарощення площ під нею та скорочення під іншими, менш рентабельними у сівозміні культурами. До того ж як бонус вони отримають біологічно зв’язаний азот, що дозволить зменшити витрати на закупівлю азотних міндобрив.
Як і у разі з кукурудзою додатковий прибуток аграріям можуть принести ранні й ультраранні сорти сої, які можна збирати в серпні та продавати ще до того, як почнеться масовий вихід сої на ринок й обвал ціни.
Для забезпечення стабільної урожайності цієї культури науковці та практики наполегливо радять не забувати про забезпечення рослин бором і молібденом за допомогою інокулювання насіння. А для більшої надійності — обробляти інокулянтами навіть двічі: за 90 днів до сівби застосовують першу, сигнальну інокуляцію, що складається з молібдату амонію, нітрату кобальту та борної кислоти; повторну обробку насіння потрібно здійснити безпосередньо перед сівбою.
Соняшник
Прогнози операторів ринку щодо посівних площ і врожаю соняшнику в 2015 році — неоднозначні. Деякі аграрії «на мікрофон» кажуть, що будуть зменшувати площі під цією культурою, однак трейдерські прогнози, навпаки, показують зростання.
Минулорічна посуха в низці регіонів України та дощі під час збирання значно скоротили врожай соняшнику, знизили якість насіння та рентабельність його виробництва. Господарства соняшникового поясу України — Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Херсонської та Миколаївської областей — через падіння врожайності недорахувалися, як мінімум, 500 тис. тонн насіння.
Виробництво соняшнику, млн тонн
|
|
2012/13 МР |
2013/14 МР |
2014/15 МР* |
|
Світове виробництво |
36,056 |
42,856 |
40,193 |
|
Виробництво в Україні |
9,000 |
11,600 |
10,000 |
|
Частка України у світовому виробництві |
25% |
27,1% |
24,7% |
*Прогноз
Джерело: www.usda.gov
У новому сезоні варто очікувати зменшення посівів соняшнику в Луганській і Донецькій областях, які є також традиційними зонами вирощування цієї культури. Війна ходить тут не лише по полях: на Донбасі закриваються олійні заводи, які були традиційними покупцями соняшникового насіння в місцевих сільгоспвиробників. Та й його ціна у цих регіонах на 200, а подекуди на 300 грн/т нижча, ніж в інших областях.
Якщо скорочення посівів культури все ж матиме місце, це неминуче призведе до падіння валу врожаю, а з урахуванням очікуваного введення в 2015/16 МР як мінімум двох нових олієпереробних заводів загальною потужністю переробки 5 тис. т/добу, це може призвести до дефіциту сировини та підвищення конкуренції на ринку.
Ірина Глотова
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2015 року
The Ukrainian Farmer
