Українські садівники, захищаючи насадження від весняних приморозків, активно використовують хімічні препарати на кшталт гіберелінів та антистресантів, автономні мобільні обігрівачі та парогенератори. Доволі ефективним способом захисту є зрошення насаджень, проте цей метод є затратним і потребує значних обсягів води. Наразі на українському ринку з’явилося нове рішення, яке активно застосовують впродовж 50 років садівники у світі. Йдеться про вітрові машини.
СИЛА ПОВІТРЯ
Вітрові машини бувають двох типів: стаціонарні та мобільні. За конструкцією вони схожі на вітроелектростанції. Щоправда, генерують не електроенергію, а підвищують температуру серед дерев на 2–3 °C менш ніж за 20 хв, змішуючи теплий потік над насадженнями з холодним повітрям у саду.
Площа покриття одного вітряка становить від 3,5 га до 6 га залежно від потужності вентилятора та діаметра пропелера.
Стандартна межа захисту вітрогенераторів становить від –3 до –6 °С. Тобто за –3 °С вітрові машини здатні підвищити температуру у саду до нульової позначки. За умов –6 °C також можна обігріти повітря безпосередньо біля насаджень до 0 °С, але тут потрібно буде застосовувати додаткові опції.
ЗЛОВИТИ ПОТІК
Вітрові машини ефективні проти радіаційних заморозків, коли ґрунт охолоджується і температура в саду опускається нижче 0 °C, натомість тепле повітря підіймається на висоту 10–20 м, утворюючи інверсійний шар (різниця температур може становити 4–5 °C).
Стандартна висота башти вітряка становить 10,5 м, адже лопаті пропелера мають досягати теплого повітря у верхніх шарах атмосфери й спрямувати його безпосередньо у сад. Відповідно, щоб зігріти насадження, не потрібно розкладати тюки із соломою по периметру — вітровій машині достатньо 20 хвилин, щоб нагріти повітря на кілька градусів й вберегти сад від приморозків. Живлення вітрової машини здійснюється від електромережі (витрати електрики становлять близько 24 кВт·год), або ж за допомогою дизельного чи газового двигуна.
ПРАВИЛЬНЕ РОЗТАШУВАННЯ
Площа захисту саду, яку забезпечує вітрова машина, має еліпсоподібну форму. Це пояснюється легким, але постійним рухом повітря в саду. До того ж під час радіаційних заморозків спостерігають відсутність вітрів. Навіть слабкий рух повітря здатен змістити площу захисту, тому під час розміщення вітряка потрібно врахувати всі деталі.
Передусім треба отримати дані від метеорологічної служби й проаналізувати напрямки вітрів під час весняних приморозків та в сезони, коли їх не було.
Також варто звертати увагу на рельєф місцевості. Якщо біля насаджень є водойма, вона апріорі поширюватиме холод. Натомість правильно розташований вітряк мінімізує негативні впливи зовнішніх чинників.
ЕФЕКТИВНІСТЬ У САДУ
Захист саду від весняних приморозків за допомогою соломи, мобільних обігрівачів чи димових засобів потребує акумулювання робочої сили й доволі багато часу на виконання операцій. Зважаючи на людський чинник, керівник витрачає додатковий ресурс на пояснення та контроль виконаних робіт. Натомість вітрова машина позбавляє від цього клопоту, забезпечуючи швидкість реакції на весняні примхи погоди. Достатньо лише під’їхати до вітряка й увімкнути його.
Машина може працювати в автоматичному режимі, якщо за допомогою програми ввести певний алгоритм дій за заданих температур. На вітряку знизу та зверху встановлено термометри, тож він самостійно відстежуватиме всі чинники для вмикання та вимикання. Завдяки віддаленому доступу для контролю температури та стану самої машини приїжджати безпосередньо в сад не потрібно.
Якщо ж дообладнати вітрову машину дизельним пальником, цей додатковий параметр підвищить межу захисту з –3 до –6 °С.
Наші закордонні колеги, які використовують вітряки впродовж багатьох років, зізнаються, що застосовують обладнання не тільки для захисту проти весняних заморозків, а й для підсушування плодів після дощу і охолодження саду в літню спеку. Обладнання також може працювати й в період сильних морозів взимку.
У Марокко, Франції та Німеччині вітрові машини часто встановлюють у комбінації з протиградовими сітками. Така інтеграція зменшує площі захисту на 1–2 га.
Крім того, садівники застосовують вітряки у поєднанні з тунелями для вирощування ягідних культур. Проте кожен сад індивідуальний, тож реалізовувати комбіновані проєкти варто виважено, вивчаючи досвід інших господарств.
Технологію захисту саду за допомогою вітрових машин у світі використовують понад 50 років — у США, Австралії, Новій Зеландії та ЄС. Вона набуває дедалі більшої популярності серед садівників на всіх континентах. Нині українські агропідприємства активно вивчають переваги та недоліки вітряків безпосередньо за кордоном і визнають це рішення найефективнішим. Тож з року в рік таких вітряків-захисників саду ставатиме дедалі більше.
Садівництво по-українськи
