На часі активне освоєння українськими борошномелами африканського, азійського та європейського векторів
Основний споживач українського борошна — Північна Корея. Втім, на думку експертів, концентрація постачання на одному ринку — не завжди позитивне явище, зважаючи на географічну близькість розташування КНДР і Росії. Через девальвацію рубля можливе повномасштабне завоювання корейського ринку нашим північним сусідом. А в наших переробників на часі активне освоєння африканського, азійського та європейського векторів.
А були ж часи!..
З часу проголошення незалежності до середини 90-х років Україна входила до числа найбільших світових експортерів борошна. Якщо в 1995-му світова торгівля пшеничним борошном становила близько 9 млн тонн, то експорт борошна з України — близько 470 тис. тонн, що, як каже радник голови «Аграрного фонду» Сергій Сакіркін, відповідало 5% світового експорту. Україна в той час експортувала обсяги пшеничного борошна майже на одному рівні з Німеччиною, Бельгією, Індією, Голландією, Іспанією. Навіть такі найбільші виробники зерна, як Канада, Австралія й Аргентина, експортували в кілька разів менше борошна, ніж ми. Причина цьому — наявність серйозних виробничих потужностей, обмежень по експорту пшениці й традиційних ринків збуту з часів Радянського Союзу. Загалом цей сегмент концентрований. Великі борошномельні підприємства виробляють близько 70% борошна від загального виробництва. Оскільки потреби внутрішнього ринку покриваються з надлишком, це дозволило нарощувати експорт. Щоправда, в багатьох традиційних країнах-імпортерах українського борошна було налагоджено власне виробництво цього товару, тому для них більш пріоритетним був імпорт зерна. Деякі країни так розвинули власні борошномельні сегменти, що на експортних ринках збуту в України з’явилися конкуренти з пострадянських країн (найпотужніший — Казахстан). У 2006/07 МР його обсяги експорту борошна з України не перевищували 15 тис. тонн. Щоправда, за підсумками наступного сезону показники виросли до 222,8 тис. тонн. А далі — знову падіння, до 100 тис. тонн. І так упродовж ще трьох сезонів. На фоні таких показників зростання у 2012/13 МР дало підстави для сподівань на подальше збереження цього тренду.
Минулого сезону ситуація на українському експортному ринку пшеничного борошна складалася не так, як завжди. Закупівля зерна нового врожаю та створення його запасів відбувалися за одного курсу долара, а велика частина продажів — за зовсім іншого. Відтак рентабельність за таких фінансових обставин була вищою за середню. Та з початку нового року зниження цін тривало й дійшло в липні до 230–220 дол./т борошна вищого ґатунку на умові FCA. Нині ціна вищого ґатунку опустилася нижче за 210 дол./т. Обсяги відвантажень також збільшуються.
Нарощування обсягів експорту пшеничного борошна стало можливим, зокрема, і завдяки деякої зміни географії постачань і збільшення товарних потоків у напрямку азійських країн, насамперед у Північну Корею. Постачання у країни СНД зменшилися.
У них і свого вистачає…
Виробництво та експорт борошна, за прогнозами інформаційно-аналітичного агентства «АПК-Інформ», у 2015/16 МР зростатимуть на 5 і 15,4% відповідно. Утім, хоча в рамках зони вільної торгівлі з ЄС Україна й отримала тарифні квоти для безмитних постачань борошна, наразі цей ринок для вітчизняних борошномелів закритий. Борошномельний сегмент у ЕС, як відомо, є одним із найпотужніших у світі — 35 млн тонн борошна на рік. Для порівняння: в 2014/15 МР обсяги виробництва в Україні — 2,75 млн тонн. Сьогодні в Україні налічується 600 борошномельних підприємств, із яких майже кожне третє — КХП (комбінати хлібопродуктів). Потужності з виробництва борошна — на рівні понад 11 млн тонн, що приблизно в чотири рази більше, ніж потрібно для власного споживання.
Європейський Союз, щоправда, імпортує певний обсяг борошна. У 2014 році ці обсяги оцінювалися на рівні 4,2 млн тонн за загального скорочення експорту за останні два десятиліття. На світових ринках, за даними експерта ФАО Пітера Токса, європейці поступилися турецьким конкурентам і втратили частину ринків північної Африки, країн Африки південніше Сахари та Азії. Скорочення обсягів експортних постачань призвело до більшої конкуренції в ЕС. «Ринок борошна ЕС — низькорентабельний і дуже залежний від рівня цін. Крім того, наявний чинник надлишку виробничих потужностей у ЄС. Вони завантажені в середньому на 65%», — коментує експерт. Зрозуміло, що в таких умовах українцям буде важко конкурувати. Проте конкуренція навіть у невеликих обсягах за умов безмитних постачань і девальвації гривні буде хорошим досвідом, зокрема щодо запровадження стандартів якості ЄС, заходів безпеки тощо. У цьому переконані ті українські переробники, що вже зробили перші кроки для розвитку експортного напряму. Скажімо, в Новопокровському КХП, як розповів його директор Андрій Яковенко, насамперед облаштували сучасну лабораторію, що дає змогу контролювати показники якості відповідно до міжнародних стандартів.
У рамках угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Україна отримала квоту на річний експорт за нульової митної ставки 950 тис. тонн пшениці й пшеничного борошна. Для можливості здійснення постачань оператор з ЄС повинен подати заявку для отримання ліцензії на імпорт. Для отримання такої ліцензії компанія-імпортер в ЄС повинна мати підтверджену історію своєї роботи в цьому напрямі, три місяці функціонування й мати заставу. Та оскільки борошно проходить по одній квоті із зерном, реалізувати його на таких умовах вельми проблематично. Торговці зерном краще капіталізовані, часто мають партнерів у ЄС, банки звикли надавати фінансування на заставу за подання заявки на квоту для імпортера з ЄС.
«За наявної тарифної квоти з імпортними ліцензіями, яка включає як пшеницю, так і борошно, ймовірність того, що українські борошномели розвиватимуть постійний експорт у ЄС дуже низька», — вважає експерт ФАО. На його думку, покращити перспективи експорту в ЄС може виділення окремої квоти на борошно або альтернативні способи управління наявною, наприклад, запровадження розмитнення борошна на кордоні в порядку його надходження. Про те, щоб борошномели та звичайні трейдери мали однакові права, має подбати уряд. Утім, на переконання аналітиків ринку, експорт продукції з доданою вартістю відкриває нові можливості в плані створення робочих місць і збільшення валютних надходжень у бюджет.
З Китаю й ОАЕ… до Кореї
Якщо розглядати географію експорту пшеничного борошна в розрізі основних країн-імпортерів, то за 2014/15 МР, як і в попередньому сезоні, основним покупцем фігурував Китай (61,633 тис. тонн, або 23,72% загального обсягу здійснених постачань). На другому місці Ізраїль (41,715 тис. тонн, або 16,06%), на третьому —КНДР (37,37 тис. тонн, або 14,38%). Частка Молдови зі стабільним обсягом імпорту 29,372 тис. тонн за маркетинговий рік становила всього 11,3%. Дещо збільшився в тоннажі експорт в Індонезію (до 16,546 тис. тонн, або 6,37%), але цьому показнику далеко до 2012/13 МР й обсягу 29,5 тис. тонн (чверть усього експорту в той час). У Сирію через конфлікт було експортовано значно менше, ніж торік (8715 т продукції, або 3,35% проти 11% експорту в 2013/14 МР).
Різке зменшення експорту в Росію — причина зрозуміла, кажуть аналітики. Однак так само зменшився експорт у закавказькі республіки. Скажімо, якщо роком раніше в Грузію було експортовано 8,553 тис. тонн, або 3,7% загального обсягу, то в 2014/15 МР — лише 2,737 тис. тонн, або трохи більше за 1%. Причина цього, як пояснює Сергій Сакіркін, є переорієнтування Грузії на Росію. За 2014/15 МР Росія поставила в Грузію 21,8 тис. тонн пшеничного борошна (15% обсягу експорту цієї продукції з РФ).
Серед імпортерів минулого сезону засвітилася Чехія з обсягом у 8,16 тис. тонн. Постачання здійснювало «КХП Талнах», продаючи борошно афільованому чеському підприємству, що потім відвантажувало його в Ізраїль, Палестину та Північну Корею. «І не тільки через Чехію відвантажувалась борошно в КНДР. Весь обсяг борошна, куплений Китаєм в Україні, також відвантажено у КНДР. Повторюється сценарій минулого року: понад 61,5 тис. тонн борошна купив Китай — і в пресі переможні реляції про нашу присутність на ринку борошна цієї країни. Безпосередньо сам Китай не вжив для власних потреб жодного кілограма нашої борошна», — коментує експерт. Так само частина обсягів борошна, куплених Панамою, ОАЕ, Сейшелами та деякими іншими країнами-імпортерами, в підсумку опинялася в КНДР. Всього в Північну Корею відвантажено з України у 2014/15 МГ 99 тис. тонн, що є абсолютним рекордом.
Загалом на 10 основних компаній-експортерів у нашій країні сумарно припадає 88,5% зовнішніх постачань борошномельної продукції. І хоча бізнес має чимало проблем через віддаленість основних ринків збуту та їх ангажованість, та Україна впритул підійшла до першої десятки світових експортерів борошна, піднявшись за чотири роки на 10 пунктів. За попередніми даними, обсяг світового експорту борошна минулого маркетингового року становив майже 13,4 млн тонн в зерновому еквіваленті. Туреччина стане першою за обсягом відвантаженого борошна (3,6 млн тонн), Казахстан — другим (3,2 млн тонн), ЄС — третім (1,1 млн тонн).
Урожай-2015 дає переробникам підстави сподіватися на те, що відвантаження на Близький Схід і в Північну Африку зростатимуть. Як зазначають аналітики, постійне постачання в Ізраїль і Палестину не зменшується. Може збільшитися експорт борошна в Сирію — відвантаження вже тривають, укладені довгострокові контракти. Є прогрес на африканському векторі, зокрема налагоджується постачання борошна в Анголу. Наші експортери почали розуміти, що величезний африканський ринок скоро буде повністю поділений, і треба якомога швидше закріпитися на ньому. Насамперед збільшити обсяги постачань у Центральну та Південну Африку. Зростатимуть відвантаження в Південно-Східну Азію, зокрема експорт в Індонезію борошна не лише для виробництва кормів, а й продовольчої. Якщо, звісно, наші експортери відновлять сертифікацію за стандартом SNI. Тенденція збільшення відвантажень у КНДР збережеться й розвиватиметься як у кількісному вираженні, так і в збільшенні контрагентів. Обсяги постачань до Північної Кореї в новому році вкотре мають усі шанси побити рекорд.
Ірина Задорожня
газета “АгроМаркет”, жовтень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
