ФГ «Олгрис», що на Житомирщині, на аграрній мапі України з 2012 року. Його засновник Олександр Самчук має чималий досвід роботи в аграрній галузі від агронома, головного агронома до заступника директора господарства, директора цукрового комбінату. Тож свою справу знає досконало — як працювати в полі та як керувати виробничими процесами.
У господарстві традиційно вирощують найбільш маржинальні культури — кукурудзу, пшеницю, соняшник, ріпак, віддаючи перевагу гібридам та сортам всесвітньовідомих брендів. Технологія вирощування також спершу була традиційною для більшості господарств України — з відвальним обробітком ґрунту. Утім, брак опадів, значні витрати на основні засоби виробництва спонукали засновника господарства до пошуку більш вологоощадних та менш затратних технологій. Так прийшли до strip-till та інших інноваційних методів землеробства.
— Ми живемо і працюємо в перехідному регіоні, між Лісостепом і Поліссям. Ці землі здавна мали оптимальне волозабезпечення. Але за останні десять років значно поменшало ґрунтової вологи в метровому шарі ґрунту. Хоч за рік випадало 410–480 мм опадів, але дуже нерівномірно, тож вологи не вистачало в критичні фази розвитку сільськогосподарських культур, — розповідає Олександр Самчук. — Окрім того, значно здорожчала техніка, ЗЗР, міндобрива, ПММ тощо. Тож почали шукати технології, з якими можна менше витрачати на виробництво, краще зберігати ґрунтову вологу і отримувати стабільні урожаї. Відвідували семінари та їздили за кордон, щоб ознайомитися з передовим досвідом. Після чого пробували дискування, безвідвалку, no-till і нарешті зупинилися на strip-till, який виявився найкращим для нашої зони з опідзоленими чорноземами.
Точка вологи
На освоєння нової технології, а також заміну техніки в господарстві пішов рік. Були помилки, далі робота над помилками, пошук кращих рішень. У результаті вдалося оптимізувати технологічні процеси, адаптувати до місцевих умов. Наприклад, кукурудзу вирощують так:
— Після збирання кукурудзи й до весни на полі ми нічого не робимо, лише раз на три роки чизелюємо на глибину 45–50 см, щоб зруйнувати зону ущільнення на глибині нижче за 30–35 см, — розповідає пан Олександр. — Навесні днів за десять до сівби кукурудзи (зазвичай це остання декада квітня) вносимо Раундап, щоб прибрати всі бур’яни. За цей час ґрунт достигає, далі стріптільним агрегатом нарізаємо смуги й через кілька годин залежно від вологості ґрунту сіємо 16-рядною сівалкою Horch, одночасно вносячи РКД (120 л/га), КАС (150 л/га) та біопрепарати. Загалом під час сівби вносимо 55 кг/га в д. р. азоту та 10 кг/га фосфору. В борозну додаємо біологічні препарати на основі бактерій, грибів та їх метаболітів, а також мікроелементів. Фактично за один прохід сівалка виконує чотири операції, що дає змогу економити наші ресурси та кошти. Після сівби вносимо ґрунтові гербіциди й чекаємо сходів. Далі здійснюємо підживлення та захист. Аналогічна технологія обробітку ґрунту та сівби соняшнику і озимого ріпаку.
Завдяки технології strip-till, яка вже працює в господарстві п’ять років, почали отримувати сталі врожаї, адже стали менше залежати від примх погоди, кількості опадів. Товстий шар пожнивних решток у міжряддях 70 см не тільки зберігає ґрунтову вологу, а й примножує її завдяки «невидимому дощу»: через різницю температур між теплим вологим повітрям, яке проникає крізь пухку мульчу, і прохолоднішою поверхнею ґрунту утворюється точка роси. Тож рослини отримують невелику кількість вологи навіть у посушливі періоди. Результат — стабільна врожайність. Наприклад, кукурудза в господарстві протягом п’яти років у середньому родить понад 10 т/га в заліку з базовою вологістю 14%.
До того ж завдяки постійному вологозабезпеченню ґрунту покращилася його біологічна і механічна структура. За словами пана Олександра, пенетрометр легко входить на глибину 1 м.
Власна фабрика добрив
Хочеш менше витрачатися на добрива — виготовляй їх сам. Саме так вирішив чинити Олександр Самчук і збудував власний мінізавод з виробництва РКД, КАС + сірка та комплексних розчинів мікродобрив.
— Ми не використовуємо гранульовані мінеральні добрива взагалі, адже вони підвищують сольовий індекс ґрунту, оскільки є концентрованими розчинними солями. Натомість виготовляємо рідкі добрива, закуповуючи діючі речовини, — зазначає Олександр Самчук. — Окрім того, вносимо добрива безпосередньо в зону кореневої системи культури, що забезпечує їхнє максимальне засвоєння рослиною, дає змогу зменшити норми внесення без втрати врожайності та суттєво знижує собівартість продукції. У результаті навіть з меншою кількістю діючих речовин рідких добрив отримуємо гідний урожай. Минулого року загалом під кукурудзу внесли 75 кг діючої речовини азоту і отримали більше ніж 12 т/га врожаю в заліку. Натомість згідно з нормами, щоб отримати такий урожай, слід внести 120 кг/га д. р. азоту. Ми цього не зробили, бо аналіз ґрунту показав надлишок азоту в ґрунті. Із фосфорних добрив вносимо 10 кг/га д. р. лише під час сівби, а калійних добрив останні п’ять років взагалі не вносимо. Ось така економія на добривах.
Окрім унесення стартових РКД і КАС, технологія передбачає дворазове підживлення під корінь обприскувачем Y DROP КАС нормою 20–25 кг/га д. р. азоту залежно від наявності вологи в ґрунті. Виконуємо також тричотириразове внесення розчинів мікроелементів по листку залежно від фази розвитку рослин.
Менше, та краще
Перехід на strip-till дав можливість оптимізувати не лише витрати на обробіток ґрунту, сівбу, внесення міндобрив, а й на обприскування посівів, зменшивши норми робочого розчину.
— Від норми виливу води 150 л/га ми перейшли до 50 л/га. У планах на 2026 рік перейти на норму 25 л/га. Тож за одне заправлення нині обприскувач може обробити 130 га, а раніше — 40–50 га, — розповідає фермер. — Воду беремо з власної свердловини, далі очищуємо її на власній промисловій установці від домішок методом зворотного осмосу. Отримуємо дистильовану воду. Далі даємо відстоятися, насититися киснем, нагрітися, вимірюємо рН води і регулюємо його для кожного препарату ЗЗР, відповідно до вимог. Малі норми водного розчину дають змогу обробляти посіви зменшеними нормами гербіцидів без зниження їхньої ефективності.
За словами пана Олександра, якщо раніше для обприскування всіх посівних площ близько 1 тис. гектарів витрачали 1 тис. тонн води на рік, то після переходу на малі об’єми — близько 200 т. Але ж зменшилися не лише витрати води, а й витрати на логістику, амортизацію тощо, а разом з ними і собівартість продукції.
Покривні культури
ФГ «Олгрис» упевнено рухається курсом регенеративного землеробства. Один з принципів якого — висів покривних культур, які, як відомо, захищають ґрунт від ерозії, покращують його структуру, збагачують поживними речовинами та утримують вологу, пригнічують бур’яни, зберігають від втрати мінеральний азот та мобілізують додатково ґрунтові запаси фосфору, калію та інших біогенних елементів.
— Сидерати сіємо так: після збирання соняшнику, якщо є волога, відразу за комбайном нарізаємо смуги і сіємо сівалкою із шириною міжрядь 70 см. Якщо вологи не вистачає, сівалкою Horsch проводимо прямий висів сидератів відразу за комбайном з одночасним унесенням РКД і КАС із розрахунку 25 кг/га д. р. азоту, — розповідає фермер. — Сіємо суміші олійної редьки, гірчиці, фацелії, гречки тощо. Вони нормально входять у зиму, затримують сніг. Ми так і залишаємо їх на поверхні ґрунту. Навесні прямо по сидератах висіваємо культурну рослину.
Результат сидерації — поліпшення структури ґрунту, краща робота біоти. За словами пана Олександра, нині у ґрунті з’явилися черв’яки, земля по-іншому запахла, чого не було за оранки.
На шляху до біологізації
З переходом до ґрунтофільної технології шлях до біологізації виробництва для Олександра Самчука був цілком логічним — одне без іншого неможливо. Спершу зацікавила інформація про роботу біоти, відновлення родючості ґрунту, переваги біологічних методів у живленні та захисті, яку почув на конференціях. Там же мав можливість поспілкуватися наживо з науковцями та виробниками біопрепаратів. На одній з таких зустрічей запропонував представникам ДП «МНТЦ “АГРОБІОТЕХ”» та ТОВ «Інноваційна компанія “Біоінвест-Агро”» відвідати господарство та розробити план використання біологічних препаратів з коригуванням агротехнологічних карт на кожну культуру, з обсягами внесення, строками тощо. Так почалася співпраця з науковцями та робота з біотою.
— Розпочали ми з роботи з ґрунтом, з унесення поліпшувача ґрунту Біостимікс Нива, який також має ефект біодеструктора пожнивних решток. Цей біопрепарат на основі мікроорганізмів-антагоністів патогенних грибів і бактерій не тільки активізує біологічну активність аборигенної мікробіоти ґрунту, а й зменшує кількість фітопатогенів у ґрунті. Тобто сприяє відновленню родючості та підвищенню здоров’я ґрунту.
Наступний крок — біологічна інокуляція насіння комплексом біопрепаратів БіоСтимікс насіння + активатор насіння + Споразин + Інсектурин + Регоплант. Додаткову біологічну інокуляцію про водять навіть уже хімічно обробленого насіння соняшнику, кукурудзи та ріпаку. Результат — підвищений захист від патогенів, стимуляція росту та розвитку сходів, вища енергія проростання, краща доступність елементів живлення для рослин.
— На сьогодні біологічна інокуляція насіння в нас є обов’язковим елементом, — говорить Олександр Самчук. — Ми вже замовляємо у виробників насіннєвий матеріал як для органічного виробництва. Необроблене насіння навіть коштує дешевше — на вартість оброблення хімією. Наприклад, насіння озимої пшениці хімічними протруйниками не обробляємо — лише біологічними препаратами. Тож і тут працює економіка.
Нині в господарстві продовжують досліджувати ефективність застосування біопрепаратів на різних етапах виробництва. Зокрема, випробовують внесення в рядок рідких комплексів Споразин та Біостимікс Нива під час сівби, а також спільне внесення біопрепаратів з рідкими хімічними РКД. Такі дослідження проводять, щоб остаточно впевнитися в їхній ефективності перед тим, як використовувати в повному обсязі в господарстві.
Технологія працює
За п’ять років роботи за новим підходом у ФГ «Олгрис» відбулося багато змін. Найперший результат — стабільність врожаїв. Волога перестала бути найбільшим обмежувальним чинником, що впливає на продуктивність культур. Ґрунт повернув свою життєздатність, наповнився біотою, що, відповідно, позначилося й на стані посівів. Економіка також у плюсі — менше витрат, менше часу на польові операції, що в підсумку підвищує прибуток з гектара. Так, якщо 2019 року господарство отримало прибуток 7,7 млн гривень, то 2025-го — 20 млн гривень.
— Strip-till — це стабільний урожай, оранка — це строкаті врожаї. Наприклад, раніше урожайність кукурудзи у нас була 12–15 т/га в сухому зерні, а була й 5 т/га. Це недобре. Бо якщо в тебе урожай, то й у всіх урожай, тоді ціни на зерно немає. І навпаки, нема врожаю — висока ціна, але для всіх, а продавати нічого. Нині в будь-який рік ми менше як 10 т/га кукурудзи не отримуємо. Минулого року кукурудза вродила за 12 т/га в заліку, пшениця — 8 т/га, ріпак — близько 3 т/га, соняшник — 4 т/га. Усі культури зібрали вчасно, до 10 листопада, без втрат.
Ми й далі вивчатимемо strip-till, біопрепарати. Але вже маємо цікаві спостереження після обстеження ґрунтів: сім років тому на різних полях був різний рН — від 5 до 8. Цього року скрізь рН 7,2–7,4. Також збільшився вміст гумусу до 3,8%. Тобто ґрунти стали нейтральними, більш родючими. Можливо, це результат дії біопрепаратів. Відповіді поки не знаємо — будемо вивчати причину. Однак технологія працює.
The Ukrainian Farmer
