Печінка птиці є епіцентром кількох процесів, а саме травлення, обміну речовин і продуктивності. Вона відповідає за контроль метаболізму ліпідів, вуглеводів, білків й інші різноманітні метаболічні функції. Здорова печінка потрібна для підтримання здоров’я та продуктивності птиці. Для покращення збереженості й здоров’я птиці дуже важливо розуміти багатогранну роль печінки та чинників, що впливають на її функціонування.
ПОРУШЕННЯ МЕТАБОЛІЗМУ
У птахівництві метаболічні захворювання створюють серйозні проблеми, впливаючи на здоров’я та продуктивність птиці. Просто кажучи, метаболічні захворювання — це захворювання, спричинені аномальними метаболічними процесами в організмі. Вони можуть бути успадкованими або набутими. Свійська птиця може страждати від різних метаболічних захворювань і станів, що негативно впливають на широкий спектр ознак, зокрема регуляцію міцності кісток, венозний гідростатичний тиск і виведення продуктів життєдіяльності.
Наприклад, вісцеральна подагра, накопичення кристалів сечової кислоти в органах часто пов’язано з нирковою недостатністю. Остеомаляція, також відома як втома клітини, характеризується низьким умістом мінералів у кістках. Асцитичний синдром — це неінфекційне метаболічне захворювання, що характеризується накопиченням рідини в черевній порожнині. Усі ці перелічені хвороби призводять до серйозних проблем зі здоров’ям у свійської птиці.
Оскільки печінка є важливим органом, що бере участь у фізичному метаболізмі птиці, порушення у її роботі можуть спричинити системні наслідки. Наприклад, годівля та чинники навколишнього середовища впливають на розвиток синдрому ожиріння печінки та нирок, хвороби, яка уражає молодняк курчат-бройлерів. З тим важливу роль у виникненні цих порушень відіграє біотин. Недостатній уміст біотину спричиняє зниження глюконеогенезу в печінці курчат-бройлерів, що призводить до виснаження запасів глікогену в печінці та сприяє розвитку смертельної гіпоглікемії під час стресу.
Однак, мабуть, найважливішим метаболічним розладом є геморагічний синдром жирової дистрофії печінки (FLHS). Цей стан зазвичай спостерігають у курей-несучок, яких утримують у клітках, іноді також у племінних індичок. Порушення транспорту ліпопротеїнів призводить до надмірного накопичення жиру, спричиняючи цей синдром (FLHS).
FLHS може бути важко виявити в стаді. Ознаки хвороби можуть бути неспецифічними, такими як млявість, підвищене споживання води та респіраторний дистрес, але падіж птиці є першою ознакою того, що щось не так. Найпоширенішими клінічними ознаками цієї хвороби є ожиріння, блідий гребінь, тьмяне пір’я та надмірний ріст кігтів на лапах. Також існує сезонний вплив: птиця найчастіше гине від синдрому ожиріння печінки в теплу погоду. Крім того, цей стан поширеніший у високопродуктивної птиці.
Кілька чинників можуть спричиняти посилене накопичення жиру в клітинах печінки. До них належать: висока несучість, токсини, дисбаланс у годівлі, надмірне споживання високоенергетичних продуктів, дефіцит поживних речовин, які мобілізують жир із печінки, гормональний дисбаланс і генетика. Особливо поширеним є тепловий стрес.
БІОХІМІЧНА ФАБРИКА
Печінка є багатофункціональним органом. Печінка птиці, як і печінка ссавців, бере участь у численних метаболічних і гомеостатичних функціях і вважається біохімічною фабрикою. Це життєво важливий орган, що виконує широкий спектр функцій. Жиророзчинні вітаміни A, D, E і K зберігаються в печінці. Деякі вітаміни групи вітамінів B, зокрема B1, B2 і ніацин, метаболізуються і зберігаються в печінці. Вона також зберігає деякі мінерали, такі як залізо та мідь.
Як допоміжний орган травної системи печінка відіграє важливу роль у травленні та метаболізмі, регулюючи виробництво, зберігання та вивільнення ліпідів, вуглеводів і білків. Печінка виконує багато функцій, бере участь у перетравленні та поглинанні корму, але її основною функцією є виробництво жовчі, яка сприяє розчиненню та поглинанню харчових жирів і виведенню продуктів життєдіяльності.
Печінка також функціонує як ендокринна та екзокринна залоза — фактично це — найбільша залоза в організмі. Порівнюючи з розмірами тіла, печінка птиці є більшою, ніж у ссавців. Вона складається з двох часток, де права частка є більшою. У свійської птиці й індиків ліва частка поділена на спинний і черевний сегменти.
Кожна частка поділена приблизно на 100 000 часточок, які є функціональними одиницями печінки. Печінка птиці має менше сполучної тканини, ніж печінка ссавців, тому часточки менш чіткі. Часточки мають шестикутну форму й складаються як із паренхіматозних клітин (гепатоцитів), так і з непаренхіматозних клітин. Гепатоцити становлять близько 80% загального об’єму печінки.
ЛІПОГЕНЕЗ Й УТВОРЕННЯ ЛІПОПРОТЕЇДІВ
Печінка відіграє важливу роль у ліпогенезі та перетворенні глюкози на тригліцериди. Ліпогенез у курячій печінці особливо активний у курей-несучок через високий рівень естрогену. Синтез жирних кислот у печінці залежить також від доступності вуглеводів у раціоні.
Хоча основними продуктами печінкового ліпогенезу de novo є тригліцериди, печінка також є головним місцем синтезу фосфоліпідів і холестерину. Ці ліпіди разом із білками входять до складу вітелогеніну. Вітелогенін синтезується в печінці курей-несучок під впливом естрогенів і бере участь в утворенні яєчного жовтка.
ОБМІН ЖИРІВ, ВУГЛЕВОДІВ, БІЛКІВ, ВІТАМІНІВ І МІНЕРАЛІВ
Печінка відіграє головну роль у ліпогенезі, забезпечуючи ліпіди для використання всіма тканинами організму та самою печінкою. На відміну від ссавців, у птиці ліпогенез до 20 разів більший у печінковій тканині, ніж у жировій. Жири, що метаболізуються в печінці, надходять із трьох основних джерел: жирів, жирових депо та в результаті синтезу нових жирних кислот (із вуглеводів корму).
Як і в ссавців, перетравлення та всмоктування харчових жирів у птиці відбувається в тонкому кишківнику, але завдяки рудиментарній кишковій лімфатичній системі в птиці харчові жирні кислоти потрапляють безпосередньо в систему крові у вигляді ліпопротеїнів дуже низької щільності. Ці ліпопротеїни дуже низької щільності містять 90% тригліцеридів і проходять через печінку, перш ніж потрапити до кровообігу. Ця унікальна особливість сприяє накопиченню жиру в печінці птиці.
Печінка і підшлункова залоза працюють разом, підтримуючи певний рівень глюкози в крові. Печінка перетворює глюкозу на глікоген і тригліцериди для накопичення, коли рівень глюкози в крові високий, і розщеплює глікоген на глюкозу, коли концентрація глюкози в крові падає. У відповідь на негайну потребу в глюкозі печінка може перетворювати певні амінокислоти та жири, а також молочну кислоту на глюкозу.
Печінка також бере участь у білковому обміні й відповідає за 11% загального синтезу білків в організмі птиці. Короткі пептиди та вільні амінокислоти, що утворилися в результаті перетравлення білка, потрапляють у печінку через ворітну печінкову вену і транспортуються до інших тканин та органів. Надлишкові амінокислоти, що не потрібні для синтезу тканиноспецифічних білків або гормонів/ ферментів, руйнуються в організмі. Печінка продукує кілька основних білків, а також ферменти, гормони, чинники згортання крові, транспортні молекули й імунні чинники. Печінка також є місцем вироблення таких білків крові, як альбумін, протромбін, фібриноген і глобуліни.
СПЕЦІАЛІСТ ІЗ ДЕТОКСИКАЦІЇ
Печінка є основним органом детоксикації в організмі. Вона є головним місцем фагоцитозу, що здійснюється клітинами Купфера, які знищують старі кров’яні клітини й патогени. Токсичні речовини з раціону, а також токсини, що виробляються в організмі, печінка детоксикує. До цих токсинів належить різноманітна група жиророзчинних речовин, таких як:
• продукти метаболізму — аміак і жовчні пігменти;
• забруднювачі — важкі метали, пестициди та канцерогени;
• антипоживні речовини;
• фармацевтичні препарати й антибіотики.
Залежно від концентрації ці речовини можуть завдати різного ступеня шкоди здоров’ю птиці. Печінка перетворює ці токсини на більш полярні та водорозчинні речовини, які потім виводяться через нирки та жовчний міхур.
Печінка постійно контактує із субстанціями, які можуть впливати на її роботу через детоксикаційну функцію. Мікотоксини, наприклад, є одними з найважливіших і найпоширеніших гепатотоксикантів у птиці. Мікотоксини можуть чинити пряму гепатотоксичну дію, як у разі з афлатоксином і охратоксином, або непряму дію, що виникає внаслідок їх метаболізму, як у разі із зеараленоном і фумонізином.
Надмірне вживання таких препаратів, як антибіотики та кокцидіостатики, негативно впливає на функцію печінки, оскільки більшість цих хімічних препаратів метаболізується саме в печінці. Тривале застосування антибіотиків, особливо з метою стимуляції росту, може негативно вплинути на гепатоцити, після того як вони перетравлять ці препарати.
Печінка завдяки своїй фільтрувльній функції є бар’єром для інфекцій. Тому якість кормів має важливе значення, оскільки надмірна кількість патогенних бактерій може становити неабиякий ризик. Наявність високого рівня мікроорганізмів, таких як кишкова паличка, сальмонела або клостридії, може призвести до інфікування печінки, а бактеріальні токсини можуть спричинити ураження, що тривало впливатиме на продуктивність птиці.
Крім того, через метаболічну функцію печінки утворюються побічні продукти, які можуть впливати на її роботу. Одним із побічних продуктів є вільні радикали. Вони утворюються в процесі нормального метаболізму, але можуть вироблятися в надмірних кількостях протягом високопродуктивних періодів, коли потреба в енергії найвища. Вони також є в раціонах, що містять окислені інгредієнти з погано консервованими або неякісними жирами. Вільні радикали окислюють інші клітинні компоненти, такі як ДНК, ферменти або цитоплазматичну мембрану. Накопичення вільних радикалів може призвести до окислювального стресу.
ЗАХИСТ ЗДОРОВ’Я ПЕЧІНКИ
Підтримка та захист функції печінки є основним чинником збереження продуктивності птиці. Для підтримання функції печінки доцільно поєднувати заходи з менеджменту та годівлі. Додатковим інструментом може бути використання кормових добавок для підтримання здоров’я та функціонування печінки.
З огляду на реальний ризик гепатотоксичності зменшення впливу мікотоксинів — це простий спосіб захистити функцію печінки. Адсорбенти мікотоксинів — це речовини, що знижують біодоступність мікотоксинів у кормі. Адсорбенти діють у кишківнику, зв’язуючи токсини на своїй поверхні, роблячи їх недоступними для поглинання. Комплекс токсин-адсорбент-мікотоксин потім виводиться з організму.
Бетаїн є основним внутрішньоклітинним осмолітом, бо підтримує осмотичний тиск у клітинах кишкового епітелію і зменшує втрату води. За гіперосмотичних умов поглинання холіну мітохондріями збільшується і перетворюється на бетаїн для регулювання об’єму клітин. Осмолітичний ефект бетаїну також може полегшити перебіг теплового стресу та покращити засвоюваність поживних речовин.
Зберігаючись у великих кількостях в печінці, бетаїн також виконує функцію донора метильних груп у метаболізмі одноатомного вуглецю і впливає на метаболізм ліпідів, підтримуючи біосинтез L-карнітину разом з метіоніном з лізину. Бетаїн добре відомий у годівлі тварин завдяки своїй ролі в збереженні метіоніну та холіну. Завдяки ефекту економії метіоніну бетаїн збільшує доступність метіоніну для синтезу білків, а завдяки ефекту економії холіну — робить холін доступнішим для ліпідного обміну.
Холін є незамінною поживною речовиною, що виконує різні фізіологічні функції, зокрема, є донором метильних груп, бере участь у біоенергетичних процесах мітохондрій, які регулюють обмін ліпідів і глюкози. Холін також виконує функцію пакування й експорту жирів у ліпопротеїнах дуже низької щільності та в розчиненні жовчних солей для їх виділення.
Також одним зі способів зберегти функцію печінки є стратегія додавання харчових добавок. Часто ці добавки можна вводити з питною водою, що є неоціненним, коли споживання корму зменшене або відсутнє, або коли потрібна гнучкість і оперативність.
Кормові добавки, розроблені для комплексного підтримання печінки, містять цільові гепатопротекторні інгредієнти, такі як бетаїн і L-карнітин. Інтенсивне короткочасне застосування в раціонах може бути дуже корисним для підтримання здоров’я тварин. L-карнітин відіграє головну роль у підтриманні функції печінки завдяки своєму впливу на метаболізм ліпідів, а бетаїн є відомим донором метильних груп й осмопротектором.
L-карнітин потрібен для енергетичного обміну шляхом транспортування довголанцюгових жирних кислот — так званий карнітиновий човник — до мітохондрій для окислення з метою виробництва енергії. У птиці жири з раціону потрапляють безпосередньо у ворітну вену, яка спочатку проходить через печінку. Там гепатоцити можуть безпосередньо накопичувати тригліцериди, метаболізувати жирні кислоти для отримання енергії, синтезувати ліпопротеїни й фосфоліпіди або зберігати жири в тканинах у вигляді жирових відкладень.
Таким чином, L-карнітин працює в печінці, щоб допомогти спрямувати жир на виробництво енергії, замість накопичення жиру. Загальний ефект полягає в сприянні метаболізму ліпідів унаслідок збільшення поглинання жирних кислот і в підсумку — зменшення накопичення жиру в тканинах і гепатоцитах.
Таким чином, ця потужна комбінація бетаїну і L-кар нітину може бути корисною для поліпшення метаболізму ліпідів і виробництва енергії, підтримуючи нормальну роботу печінки.
ВИГРАШНА КОМБІНАЦІЯ
Дослідження бетаїну або L-карнітину показали, що вони позитивно впливають на ліпідний обмін і відкладення ліпідів. Одне дослідження було проведено для оцінювання впливу комбінованого раціону, що містив основні інгредієнти L-карнітин і рідкий бетаїн, на розподілення жиру в організмі дорослих бройлерів. Курей (віком 75 тижнів) було поділено на дві групи. Дослідна група отримувала рідку кормову добавку через питну воду, тоді як контрольна група не отримувала жодної добавки. Порівнюючи з контрольною групою, дослідна група мала на 20,1% менше абдомінального жиру та на 7,8% меншу масу печінки.
Кормові добавки — це потужний інструмент для покращення здоров’я та благополуччя тварин і птиці. Вони не лише прості у змішуванні, зберіганні та застосуванні, а й дають змогу швидко та ефективно надати ефективну терапію. Крім того, кормові добавки можуть бути досить ефективними, про що свідчать результати дослідження, наведені вище, які підкреслили позитивний вплив бетаїну та L-карнітину на використання енергії та накопичення жиру.
Підтримання метаболізму та здоров’я печінки за допомогою кормових добавок — це один зі способів забезпечити підтримку промислової птиці.
Матеріал надала компанія «Біохем»
Наше Птахівництво
