Львівська компанія навчилася вирощувати преміальну органічну лохину в Карпатах

Лохина на висоті

Львівська компанія навчилася вирощувати преміальну органічну лохину в Карпатах, що надає значні переваги в умовах зміни клімату.  

Ідея створити аграрну компанію з’явилася 2015 року, протягом двох років вибирали культуру для бізнесу та ділянку — перебрали їх кілька і знайшли чудове місце з придатними ґрунтами для вирощування лохини. 

Перед тим як заходити у вирощування, ретельно вивчали цей бізнес, їздили за кордон набувати досвіду — у Польщу та Румунію. 2017-го створили компанію, набули земельних прав, ще рік готували ділянку, а восени 2018-го і 2019-го висадили першу площу на 9 га і поступово збільшували плантацію. 

На сьогодні загальна площа наших земель становить 40 га, з яких під насадженнями лохини 17 га. Урожай лохини ми розпочали збирати з 2022 року. 

Із самого початку обрали органічний напрям, оскільки тренд здорового способу харчування, так званий healthy snack, з кожним роком усе більше набуває актуальності в усьому світі, що робить нашу продукцію конкурентоздатною, і як результат ведення бізнесу — отримання додаткової вартості й сталого прибутку. На цьому і побудували нашу бізнесову філософію, якої намагаємось максимально дотримуватись. 

Цього року ми стали учасниками новоствореної асоціації «виробників лохини України», у якій окрім нас також є господарства як з органічним способом вирощування, так і конвенційним. 

ПРАЦЯ В ГОРАХ 

Ми находимось у Карпатах (Стрийський район Львівської області), приблизно на висоті 550–600 м над рівнем моря, на північному схилі, з перепадом висот між нижньою і верхньою точками нашої ділянки — 120 м. Це захищає рослини від раннього старту вегетації й, відповідно, подальшого потрапляння під зворотні приморозки. Ми вирощуємо сім сортів, які створюють сезонний конвеєр. Але, як ми з’ясували з часом, вибір такої стратегії був не зовсім правильним. 

З ранніх у господарстві є Дюк і Спартан, із середніх — Блюкроп і Нельсон, середньопізні — Чандлер і Ліберті, пізній — Еліот. Проте надалі будемо збільшувати насадження середньопізніх і пізніх сортів, оскільки вони себе економічно більше виправдовують. 

З ранніми сортами ми не встигаємо вийти на ринок, бо їх дозрівання відстає в середньому на два тижні від інших регіонів. Ранні сорти у нас виходять тоді, коли на ринку вже середні, починається масове збирання на інших плантаціях. Тому, як згадувалось вище, через значне зниження ціни їх вирощування для нас стає фінансово не привабливим. 

Саджанці брали в Польщі в розсаднику Polska Borowka. Коли ми почали з ними працювати, вони із самого початку були відкриті до співпраці, ділилися досвідом, а ми бачили всі етапи вирощування саджанців. На той момент в Україні жодний розсадник не був готовий нам забезпечити певні сорти й потрібну кількість матеріалу, та й ми не були цілком упевнені в його якості. 

Наше виробництво має кілька особливостей. По-перше, органічний принцип виробництва має свою специфіку: насамперед органіка вимагає більше ручної праці, адже ми не можемо застосовувати пестициди та гербіциди в боротьбі зі шкідниками та бур’янами. 

По-друге, оскільки ми — на схилі, закладання нових насаджень і подальший їх догляд вимагає додаткових зусиль і навичок. А всі операції, такі як натягування елементарної агротканини чи прокладання трубок зрошення, перетворюються на справжній квест, і все також виконується вручну. 

По-третє, після затяжних дощів дуже важко працювати технікою, порівнюючи з рівними ділянками, нам треба більше часу, щоб схил висох. Гірський клімат дуже змінний, і сонячна погода може перетворитися на зливу за лічені хвилини, що не дає можливості своєчасного виконання запланованих робіт. Крім того, система посадки тут трохи відрізняється від рівнинної — вона розріджена, з дещо ширшими міжряддями — треба передбачати, щоб трактор у разі нештатного з’їзду не пошкодив насадження. Його просто може занести на схилі в сторону. Якщо стандартна схема посадки лохини — 3 х 1 м і 3300 кущів на гектарі, то в нас міжряддя — 3,4–3,5 м і 1 м між рослинами, відповідно 3000–2900 рослин на гектар. 

Проблеми з працівниками, звичайно, є, бо багато людей із нашого регіону виїхали у Європу, до того ж найпрацьовитіші, добросовісні. Якість робочого персоналу знизилася проти довоєнного часу, важче стало утримувати трудову дисципліну. 

ОБЛАДНАНА ПЛАНТАЦІЯ 

У нас повністю автоматизовано систему поливу від компанії «Нетафім». Одному працівнику треба тільки зробити суміші за встановленим рецептом і залити в систему зрошення, а я за потреби її можу запустити й керувати процесом зі смартфона. Також на плантації є метеостанція, датчики вологості, і я розумію, який обсяг води треба подати на певні квартали та сорти, залежно від стану рослини й періоду вегетації. Чи це дозрівання ягоди, чи її збирання, чи післязбиральний період. 

Нарікань на обладнання немає, компанія «Нетафім», якщо виникають труднощі, завжди реагує досить швидко й оперативно виправляє нештатні ситуації. 

Шпалеру на плантації ми вирішили встановити, коли зрозуміли, що кущ не міг утримувати вагу ягоди й схилявся, що ускладнювало проїзд техніки в міжряддях. 

Нині цю проблему усунули досить ефективно. Тому раджу всім, навіть на рівнинах, ставити однорівневу просту шпалеру. Ми опори самостійно зварили з арматури, натягнули жилку — і це працює. 

Приморозки нас, слава Богові, не зачепили, адже холодне повітря стікає по схилу нижче, як приклад, цього року перепад температур між нижньою і верхньою точкою становив 12 градусів. Внизу був мороз, нагорі був плюс. 

Звісно, у нас є сорти, які бояться приморозків через раннє цвітіння. Це є проблема для багатьох господарств, що ставить їх перед дилемою: заміна іншими сортами, чи встановлення дорогої системи захисту. Ми спланували плантацію так, що ці сорти розташовано у верхній точці, а що вище, то тепліше наприкінці весни й початку осені. Тобто розпланували поля із сортами відповідно до їхнього цвітіння, і нижче ростуть ті, що зацвітають пізніше. Наприклад, Чандлер — середньопізній, але зацвітає рано, тому його садили вище. Таким чином, за шість років нас жодного разу приморозки не зачепили, і на захист від них ми не витрачаємось. 

Але з’явився інший виклик — спека, яка вже дісталася й Карпат. Торік серпень був таким спекотним, що ягода, не дозрівши, почала пектися, відразу м’якне, вариться, коли ще не повністю набрала своїх властивостей, технічної стиглості, стає некондиційною. 

НЮАНСИ ЗАХИСТУ 

Щодо захворювань і шкідників цього сезону найбільшою загрозою був антракноз, і ця проблема виникає щороку. Найменш стійкий до нього сорт Нельсон, який є індикатором стану насаджень. Проте сьогодні є дієві органічні засоби, які значною мірою допомагають боротись із цією й іншими хворобами. Головне — працювати ними вчасно, не чекаючи її спалаху по всьому полю. Ми стараємось працювати на випередження, навіть якщо на рослині нічого немає. 

Застосовуємо препарати, дозволені в органіці: мідьвмісні розчини, грибні засоби, всілякі витяжки. Виробників багато, і біотехнології пішли далеко вперед, що вплинуло на пониження їх вартості. Єдиний нюанс — їх треба частіше застосовувати проти конвенційних. З українських виробників працюємо з БТУ-Вінниця, Центром біотехнології Одеса, «Ензим», «Мінераліс» та іншими. Також імпортні препарати Арвенсіс, витяжки Агробайотікс. 

Значної шкоди ягодам лохини можуть завдати шпаки та дрозди, але в нашій місцевості з ними справляються їх природні вороги — соколи та яструби. Ми зробили спеціальні стійки посеред полів, де вони виглядають свою здобич. Тому пернаті шкідники в нас практично відсутні. 

Ми вже завершили збирати ранні сорти, як-от Дюк, Спартан, і нині (кінець липня — початок серпня) збираємо Блюкроп і Нельсон. Скоро почнемо збирати Чандлер. Перед збиранням обробляємо біопрепаратом з умістом срібла, що покращує лежкість ягоди, — ягоду можна споживати навіть під час обробки. Засіб є абсолютно нешкідливим для людини. 

Урожайність лохини на цей час — 3–7 т/га, залежно від року посадки та сорту — це гірше, ніж на той самий період минулого року. Основна причина — це запилення: травень видався дуже холодним, із дощами, навіть сніг ішов під час масового цвітіння. В результаті кущі недозапилені, з меншою ягодою та її кількістю. 

Для покращення якості запилення застосовуємо джмелів, один потрійний вулик, так званий тріпол — на гектар-півтора. Але й вони недостатньо працювали в таку погоду. 

ОБВАЛ РИНКУ 

По продажах лохини цього сезону ми працюємо з мережею «Рукавичка». Оскільки це фасована продукція, що вимагає додаткових витрат на робочу силу, з якою нині є дефіцит, купувати автоматизовані лінії не має економічного сенсу для наших обсягів. 

Хоча зацікавленість у нашій ягоді в інших мереж є, але, як зазначено вище, ми не маємо можливості її забезпечити. Щодо ціни, то цього сезону вона надто незрозуміла: всі види ягід достатньо здорожчали, крім лохини — ринок практично обвалився до минулорічних показників. Благо місцеві ринки та наші трейдери нормально купують у нас продукцію завдяки її преміальної якості. Можливо, нашу ягоду вже представлено в інших мережах, просто не під нашим брендом. 

Минулі сезони в нас був незначний експорт, правда, не як органічної ягоди, а як конвенції. Нинішнього року поки що напрацьовуємо контакти та компаньйонів для формування експортних партій органіки. Наші власні обсяги поки що не цікаві для європейського трейдера. Треба набрати хоча б партію 14–16 т протягом кількох днів, що на сьогодні ми не можемо виконати. 

Маємо також холодильні камери загальною місткістю 14 т для охолодження та зберігання. Клієнтам доставляємо власними бусами-рефами. 

КУЛЬТУРА СПОЖИВАННЯ 

Усередині країни, як не дивно, ще немає розвинутої культури споживання лохини. Наприклад, ви розумієте, чому ці полуниці коштують 50 грн, а інші — 100 грн. Щодо лохини у споживача такого розуміння немає. Здебільшого покупці готові платити гроші за назву, а не за якість чи вигляд. 

А з іншого боку, багато виробників погналися за хайпом на лохині, насадили багато гектарів, а потім зрозуміли, що по капіталізації не витягують. Десь у догляді недофінансовують, десь в агротехнології йде економія, в когось немає свого холодильника і, відповідно, правильного зберігання. А лохина довго не буде лежати, і вони вважають за краще продати її за умовних 100 грн, ніж викинути. 

Через це, коли починається масове дозрівання, ринок «Шувар», найближчий до нас, завалено неякісною ягодою — і ціна відразу знижується. Непрофесіонали, яких багато прийшло у сегмент лохини, збивають ціну. Це невеличкі ферми, у яких затрат — мінімум: для прикладу, сім’я працює на полі, можливо, залучає 1–2 людини. Система догляду, поливу теж дуже спрощені — зроблено на коліні. Тобто витрати, як порівняти з професійними плантаціями, на порядок нижчі. Єдине, що тримає на певному рівні адекватну ціну, це мережі, які не так різко реагують на цінові коливання. 

Водночас органіка в Україні поки що не є актуальною темою, у внутрішнього ринку повний скептицизм щодо цього напрямку. І ми маємо трошки кращу ціну тільки завдяки тому, що в нас якісна ягода. 

Коли лохина як культура масово заходила на український ринок, спрацював маркетинг, але ніхто не замислювався, що буде далі. Одним треба було терміново і у великій кількості продавати саджанці, інші мали гроші й думали, куди їх вкласти, а тут з’являється ягода, нібито легка в обслуговуванні, яка не хворіє і коштує 300–500 грн/кг, а не як малина за 20 грн/кг. Хоча це все неправда: кожна культура потребує плюс-мінус однаково важкого догляду і фінансового навантаження також. Додайте сюди брак досвідчених фахівців у цій культурі, тому що в нас її раніше не вирощували. 

Багато хто орієнтувався на експорт, але лохину вирощуємо не ми одні у світі. Південна Америка закладає значні площі, ніхто ніколи не думав, що в Африці будуть вирощувати вологоємну рослину, Китай також насаджує тисячі гектарів. Тому питання, що українські виробники можуть добре заробити на експорті лохини, дуже дискусійне. 

Для експорту треба мати дуже якісний товар, а всередині країни слід роз’яснювати людям, чому ця ягода має стільки коштувати. З хорошою якістю можна мати хорошу ціну як в Україні, так і за кордоном. 

У другій половині липня гуртова ціна нашої лохини є на 15–25% вища від середньозваженої ціни на ринку. Її підвищення можна очікувати, коли сорти середньої стиглості, які переважають у насадженнях, відійдуть. 

Ми з першого року сертифікували нашу ділянку як придатну для органічного вирощування, бо тут земля ніколи не бачила плуга. Для порівняння: якщо на певній ділянці працювало конвенційне господарство, фермеру доведеться чекати сертифіката 3–5 років, а той довше, залежно від того, що покаже аналіз ґрунту. 

Думаю, що всім виробникам лохини треба готуватися, що така ситуація, як цього сезону, не унікальна, і буде щороку повторюватись. Зі збільшенням урожайності в основних господарствах Житомирщини, Полісся та Київщини ціна буде просідати ще нижче. І це попри те, що утримання поля з цією культурою дорожчає пропорційно до інших ягідних культур. Тому закладати нові площі поки що ми не готові. 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ