Існує думка, що відмінний кнур коштує половини стада. Вплив кнура, якого використовують із племінною метою, значно більший, як порівняти зі свиноматкою, особливо за кількістю нащадків, що походять від нього. Цим і визнається роль кнура у якісному поліпшенні продуктивності свиноматок.
З другого боку, поганий кнур у стаді може завдати значно більшої шкоди, ніж окремо взята свиноматка. Ось чому вибору кнура, його вирощуванню, утриманню та годівлі має приділятися належна увага.
Відомо, що від кнура поросята успадковують його племінні якості, зокрема розвиток, плодючість тощо. У великому свинарському господарстві можна отримати від одного кнура від 400 до 1000 й більше поросят на рік.
Утворення сперміїв у статевому апараті кнура відбувається безперервно. Дорослий кнур за правильної годівлі виділяє за одну садку величезну кількість сперми — 500–600 куб. см і навіть більше. Для утворення такої кількості сперми високої якості потрібно витратити значну кількість поживних речовин, звідси й підвищені вимоги до годівлі плідника.
«Формування» кнура, звісно, починається в ембріональний період, але надалі на його племінні якості впливає низка чинників. Потрібно пам’ятати, що кнура не можна вибирати тоді, коли йому вже виповнилося шість чи більше місяців. Його підготовка до подальшої експлуатації починається від моменту народження.
Молодий кнур-плідник здатен до розмноження вже у 8–9 місяців. У цей період він інтенсивно росте, відбувається формування статевої поведінки. Важливим у цей час є недопущення фізичної агресії над ним, слід уникати стресових ситуацій — насильницьких маніпуляцій із боку персоналу, шуму від техніки й обладнання, нераціонального транспортування й ін. Окрім цього, стресовим чинником у кнурів є відокремлене утримання після групового, що може спричинити поведінкові розлади, зокрема агресію, апатію та погане привчання до фантома.
Важливою є правильна поведінка, коли кнура приймають в господарство. Передусім потрібно підготувати місце для його утримання — у тихому приміщенні, в клітці відповідних розмірів, у якій обов’язково має бути солома й чиста вода. Не допускається повна ізоляція кнура, особливо від свиноматок, оскільки це сприятиме зниженню лібідо. Його бажано відразу ж годувати раціоном типу «молодий репродуктор» або «підсисні свиноматки». Поряд із тим рекомендується провести антистресову терапію — препаратами на основі ацепромазину малеату (комбістрес, ветранквіл) і метамізолу натрію (аспірин у вигляді порошку) протягом трьох діб.
Потрібно дотримуватися температурного режиму в приміщенні незалежно від пори року. В молодих кнурів недостатня товщина підшкірної клітковини, тому не допускається утримання їх на бетонній підлозі, оскільки вони відчуватимуть дискомфорт через холод. Температурою комфорту є не менше ніж +18 °С. Підвищення температури у приміщенні понад +26 °С потребує застосування систем кондиціонування.
Завжди слід дотримуватися гігієни у клітці. Підлога має бути не слизькою та чистою. Мити та проводити дезінфекцію потрібно один раз на тиждень. Травми кінцівок — це до 30% усіх причин припинення експлуатації кнура.
Важливим є дотримання світлового режиму: норми освітлення для кнурів становлять 16 год світла в 300 Люкс.
Після тридобового відпочинку або максимум одного тижня (якщо транспортування було тривалим) починають навчання кнура до фантома та взяття сперми. Водночас треба враховувати час перебування на карантині. Важливим є також знайомство молодого плідника з людьми — обслуговчим персоналом ферми.
Для штучного осіменіння сперму відбирають 1–2 рази на тиждень або 3 рази на два тижні, що в середньому становить 1 раз на 5 діб. Інтервал залежить від потреби у спермі.
Якщо в господарстві застосовують природне спаровування, то роблять це до годівлі. Не можна допускати до першого спаровування молодого кнура агресивних свиноматок.
У віці 7 місяців спаровування проводять один раз на тиждень або 3 рази на два тижні, 8 місяців — поступово збільшують до 2 спаровувань кожні 24 год. у цей час годують кожні 4 год.
Важливим є ведення обліку експлуатації кнура, що дає змогу оцінити, як він використовується, та проаналізувати його ефективність.
Не зайвим буде ще раз нагадати, що кнурів треба завозити з господарств, благополучних щодо інфекційних й інвазійних захворювань, та мати всі ветеринарні профілактичні обробки й відповідні документи.
Віталій Федорович, лікар вет. медицини, канд. вет. наук
журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
