Готується до розгляду в парламенті законопроект, який має створити преференції для фермерів під час проведення земельних аукціонів.
Ухвалений 1991 року Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» ознаменував юридичну реабілітацію та початок відродження в нашій країні фермерства як форми господарювання та способу життя селянина, яке було поставлене комуністичною владою поза законом. Однак із того часу фермерський рух у нашій країні не полишає «невесела» статистика: загалом в обробітку фермерських господарств країни перебуває близько 4308,6 тис. гектарів, або 12% загальної площі сільськогосподарських земель, тоді як сільгосппідприємства використовують 44,6% загального аграрного земельного фонду, а особисті селянські господарства — 43,5%. Отже, фермерський сектор ніяк неможна вважати лідером сільського господарства України.
Слід зазначити, що деякі експерти скептично ставляться до трансформації аграрної політики нашої країни в бік фермерства. Мовляв, щоб агрополітичний «маятник» не перейшов з однієї крайності — агрохолдингізації аграрного сектору в іншу — суцільну його фермеризацію. З таким скепсисом важко погодитися. Адже агрохолдингізацію сільського господарства країни ми вже маємо. Тому, щоб вийти з цієї крайності та врівноважити агрополітичний «маятник», тобто збалансувати структуру аграрного виробництва країни, нам потрібно відшукати й задіяти значні резерви для збільшення кількості фермерських господарств і підвищення рівня їх економічної ефективності та правової захищеності.
Фермер без землі — не фермер
Одним із відчутних резервів збільшення питомої ваги фермерських господарств можуть бути особисті селянські господарства (ОСГ). Вони є непідприємницькою формою господарювання, тобто створюються для продовольчого самозабезпечення населення. Проте, за даними статистики, з понад 4 млн таких господарств понад 1 млн є високотоварними, тобто такими, що виробляють продукцію не лише й не так для власного споживання, як для продажу на ринку. Утім, середній розмір землеволодіння ОСГ становить лише 1,22 га. Цілком очевидно, що шлях до «приєднання» ОСГ до фермерського сектору полягає, по-перше, в збільшенні площі використовуваних ними угідь і, по-друге, в набутті ними статусу фермерських господарств, які здійснюють свою діяльність із метою отримання прибутку.
Слід зазначити, що держава вжила певних законодавчих заходів для забезпечення створення нових фермерських господарств. Так, 31 березня 2016 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про фермерське господарство” щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Цим законом запроваджено новий вид фермерських господарств — сімейні фермерські господарства, які можуть створюватися за спрощеною процедурою, тобто без реєстрації фермерського господарства як юридичної особи. Голові сімейного фермерського господарства достатньо отримати статус фізичної особи-підприємця. Тоді як «звичайне» фермерське господарство є юридичною особою, має зареєстрований статут й інші її атрибути.
Однак ухвалення цього закону не спричинило бурхливого розвитку сімейних фермерських господарств. Адже для створення будь-якого фермерського господарства громадянин України спочатку має отримати земельну ділянку, придатну для аграрного виробництва. А із цим виявилося складніше. На нашу думку, «узаконення» сімейних фермерських господарств мало б супроводжуватися й пошуком надійного джерела сільськогосподарських угідь для їхньої діяльності.
Землі «гуляють», але не для всіх
Чи є в Україні сільськогосподарські землі, які можна було б спрямувати на розвиток фермерського сектору? Безперечно, є. На сьогодні в державній власності перебуває 10,4 млн гектарів сільгоспугідь, з яких 3,2 млн — у постійному користуванні державних підприємств, установ й організацій, 4,7 млн передано в оренду та 2,5 млн є землями запасу, оскільки нікому не надані у власність чи користування. Отже, в країні «гуляють» принаймні 2,5 млн гектарів сільгоспугідь. А якщо провести ревізію землекористування державних сільгосппідприємств, установ і організацій, то вона, певен, виявить ще не один мільйон гектарів невикористовуваних або неефективно використовуваних угідь. На нашу думку, значну частину таких земель варто спрямувати на розширення фермерського сектору. Проте як це можна зробити? Адже, по-перше, в країні діє земельний мораторій, а по-друге, стаття 134 Земельного кодексу України містить «категоричний» припис про те, що навіть в оренду сільськогосподарські землі державної та комунальної власності можуть надаватися виключно через земельні аукціони. І на такі аукціони можуть прийти всі охочі. Проте, як свідчить практика, із землею виходять лише ті, хто може більше заплатити. Це, як кажуть, основний закон аукціонного «жанру». Тому цілком зрозуміло, що скільки б держава не виставляла на земельні аукціони право оренди на земельні ділянки, то вони все одно дістаються не фермерам, а аграрним магнатам. Здавалося б, ситуація з доступом фермерів до землі є безвихідною.
Законодавча ініціатива
І все-таки вихід є. Його запропоновано в законопроекті «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення і розвитку сімейних фермерських господарств та припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності», який був розроблений з участю автора цієї статті та зареєстрований у Верховній Раді України 4 вересня 2017 року під №7060 групою народних депутатів України, що представляють різні парламентські фракції. А 21 вересня 2017 року Комітет із питань аграрної політики та земельних відносин рекомендував Верховній Раді України ухвалити законопроект у першому читанні.
Основне нововведення законопроекту полягає у створенні окремого законодавчого каналу, яким державні й комунальні землі сільгосппризначення потраплятимуть до сімейних фермерських господарств. Мова йде про організацію та проведення земельних аукціонів, на яких виключними учасниками будуть громадяни України, що виявили бажання створити чи розширити сімейне фермерське господарство. А іншим претендентам на такі аукціони дорога буде закрита. Ба більше, не може бути учасником таких земельних торгів і громадянин, загальна площа земельних ділянок сільгосппризначення, які належать йому на будь-яких речових правах, становить понад 20 га. Адже якщо він успішно господарює на своїх землях, то здатен розширити свої землеволодіння набуттям у користування ділянок приватної власності — паїв.
Законопроектом також передбачається, що за результатами земельного аукціону громадянин України може отримати сільськогосподарську земельну ділянку площею не більше за 5 га для ведення фермерського господарства в оренду на загальний мінімальний строк — 7 років. Однак, якщо земельна ділянка надається під закладення багаторічних насаджень, то мінімальним строком її оренди буде 25 років. Нарешті, якщо в оренду передається земельна ділянка меліорованих земель і на якій проводиться гідротехнічна меліорація, то мінімальним строком оренди буде 10 років із дня державної реєстрації права оренди.
Безперечно, на аукціонах нічого безоплатного немає. Право оренди на ньому отримує той, хто запропонує більшу орендну плату. Проте така орендна плата не буде захмарною, оскільки охочих отримати в оренду до 5 га в певному місці також буде небагато. Тобто, як кажуть, попит і пропозиція будуть урівноважені, а вартість права оренди землі — прийнятною для фермера.
Відчужувати право оренди чи передавати земельну ділянку в суборенду іншим особам, а також ініціювати зміну цільового призначення ділянки фермер не матиме права. Такі вимоги включено в законопроект для відсіювання земельних спекулянтів — тих, хто хотів би отримати право на землю на пільгових умовах для її перепродажу іншим аграрним виробникам.
По закінченні терміну оренди фермерові передбачається надати право вибору: він може або поновити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, або ж безоплатно отримати у власність частину земельної ділянки розміром до 2 га і викупити в держави чи територіальної громади решту ділянки із розстроченням платежу до 20 років. Безперечно, для сімейних фермерських господарств мораторій має бути скасований до моменту викупу ділянки.
Законопроектом передбачається також прикрити деякі «законодавчі щілини», через які сільськогосподарські земельні ділянки державної та комунальної власності потрапляють не до тих, хто хоче господарювати на землі, а до тих, хто її використовує виключно з метою перепродажу. Мова йде про передбачене Земельним кодексом право кожного громадянина на отримання безоплатно у власність ділянки для ведення особистого селянського господарства площею до 2 га. Оскільки такі ділянки не підпадають під дію мораторію, а для всіх охочих їх не вистачає, то в багатьох випадках вони «опиняються» у власності осіб, які мають корупційні зв’язки з посадовцями відповідних органів влади. З метою закриття цієї лазівки законопроектом передбачається, по-перше, зменшити розмір зазначених земельних ділянок із 2 до 1 га. А по-друге, коло громадян України, яким можуть надаватися такі ділянки у власність безоплатно, пропонується істотно звузити й лишити це право лише за певними пільговими категоріями та працівниками соціальної сфери в сільській місцевості.
Водночас постає запитання: а як часто проводитимуться фермерські земельні аукціони та скільки земельних ділянок на них виставлятимуть? Безперечно, законом неможливо визначити дати їх проведення та площі виставлених на торги ділянок. Проте деякі орієнтири фермерських аукціонів все-таки визначити можна. Так, законопроектом передбачається встановити правило, згідно з яким загальна площа земельних ділянок сільгосппризначення державної чи комунальної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги для створення й розвитку сімейних фермерських господарств одним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, не може становити менше як 50% загальної площі земельних ділянок сільгосппризначення, прав власності та користування якими було набуто за результатами земельних торгів, організованих цим органом у попередньому календарному році. Ба більше, планується встановити заборону на включення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками державної чи комунальної власності, земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності до переліку земельних ділянок, права на які виставляють на земельні торги «для всіх охочих» у разі, якщо протягом поточного року право на жодну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не було набуто на земельних торгах, організатором яких виступив цей орган, для створення та розвитку сімейних фермерських господарств. Отже, органи влади змушені будуть виставляти частину вільних сільськогосподарських земель державної та комунальної власності на фермерські земельні торги, інакше вони не зможуть взагалі їх проводити. Ця норма слугуватиме ефективною гарантією перерозподілу таких земель на користь сімейних фермерських господарств.
Павло Кулинич, д-р юр. наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, завідувач сектору проблем аграрного та земельного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
журнал “The Ukrainian Farmer”, грудень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
