Ціни підштовхують овочівників саджати та отримувати більше
Одеський фермер вважає, що сьогодні овочевий ринок має всі умови для зростання. Щонайменше овочівники мають забезпечити воюючу країну борщовим набором
Віталій Білан, власник фермерського господарства «Пан Білан» (Одеська область), сьогодні не планує виробництво овочів та розсади більше, ніж на місяць. Бо війна, пояснює він. Ніхто не знає, що трапиться завтра. Так само і з нинішньою погодою. Поряд з цим в овочевому ринку він впевнений – принаймні щодо борщового набору. Ціни минулого року для овочівників він називає хорошими та вважає, що капуста, картопля, морква та цибуля – це перше, чим повинні забезпечити воюючу країну фермери півдня. При цьому нинішній український ринок поглинає всі ходові овочі. Про це – в інтерв’ю Віталія Білана спеціально для сайту AgroTimes.
– Пане Віталію, розкажіть в двох словах, з чого ви починали овочевий бізнес?
– Я почав працювати у сільському господарстві з 1986 року одразу після закінчення аграрного інституту, через два роки він уже працював бригадиром у господарстві, а 1996-го заснував своє фермерське господарство. Сьогодні ФГ «Пан Білан» обробляє площу 100 га. Тепличне господарство виробляє розсаду овочевих культур у касетах – це наш основний напрямок. Є також площі відкритого ґрунту з овочами борщового набору, до 3 га персика та 1,5 га черешні.
– Як облаштовані ваші теплиці, які схеми посадки, як організований полив та захист?
– Це відносно сучасні плівкові теплиці обладнані всім необхідним для кількох мільйонів штук розсади – в основному томатів для великих переробників, наприклад, для торгових марок «Господарочка» (Одеський консервний завод) та Jaffa (холдинг Vitmark) та інших компаній, які у більшому чи меншому обсязі виробляють та переробляють овочеву продукцію.
– Які роботи ви зараз проводите у теплицях?
– Йде поточний технологічний догляд, полив, посів, обробки, підживлення. Більшість робіт автоматизована (зрошення та підживлення, комп’ютеризоване живлення рослин). Оскільки у нас виник дефіцит робочої сили через мобілізацію, ми прагнемо автоматизації більшої частини процесів.
– Як виглядає процес вирощування?
– Цикли нашого виробництва розраховані під замовників: все залежить від обумовлених у контракті термінів постачання, обсягів та якості. Отримуємо певну частку передоплати та працюємо у такому форматі. Наші теплиці можуть виробляти до 10 млн. штук рослин у касетах.
– Як ви спрацювали минулого сезону – які були врожаї та які продажі?
– Вижили. Зберегли виробництво, повертаємо кредити, які, дякувати Богу, дала держава за програмою «5-7-9», і знову даємо заявки на кредити. Наше головне завдання – зберегти колектив та обсяги виробництва. Ми дивимося і на інші якісь позиції, які можуть бути цікавими у майбутньому сезоні.
– Чи розглядали ви можливість державного гранту на теплицю?
– У грантовій програмі передбачене бізнес-моделювання, яке в принципі орієнтоване більше не на виробника, а на грантодавців. Якщо ви візьмете олівець і калькулятор та прорахуєте все, що прописано в умовах програми, то 80% цього гранту піде на оплату праці та податків. Тому вписатися в цю схему підприємцю складно, якщо, звичайно, не дурити державу.
– Думали про нього, обговорювали це із ініціаторами грантової програми. Там є моменти, які, на наш погляд, потребують доопрацювання, але це тема окремої дискусії. Взагалі, щоб отримати грант, потрібно провести багато теоретичної роботи, підготовчої, бути фінансово готовими вкласти свої 30% – тобто мати вільні кошти.
– Нещодавно умови тепличного гранту скоригували за двома пунктами – знизили поріг площі для теплиці та обов’язкових нових робочих місць. Чи достатньо цього?
– Як зимовий блекаут та подорожчання енергоресурсів відбилися на вашому виробництві?
– Ми закупили генератори та працювали на них. Слава Богу, пережили. Тепер ми навіть можемо самі продавати електроенергію по 50 грн за кіловат. Крім того, у нас пелетна система опалення.
– Як у вас минув попередній сезон по овочах відкритого ґрунту?
– Так само, як, напевно, і у всіх виробників овочів. Ціни були хороші, тому той, хто посіяв та зберіг більше, – і заробив більше. Ті, хто продав із поля, сподіваюся, заробив у міру своїх зусиль і отримав певну компенсацію. Минулого року продавалося буквально все. Нинішня ціна на цибулю та й інші позиції підштовхує фермерів до того, щоб цього року посіяти більше і виростити більше. Це нормальне явище – ринок та ціни стимулюють виробників.
– На які культури ви робитимете ставку цього сезону?
– На те ж саме. Овочі борщового набору передусім необхідні країні у стані війни. Нічого суперексклюзивного вирощувати не збираємось. У нас немає спеціалізації на одному продукті – ми сіємо по парі гектарів усіх овочів. «Пан Білан» – в принципі, багатовекторне підприємство. На виробництві є п’ять-шість позицій, що підстраховують одна одну, якщо чогось виходить більше, а чогось менше.
– У вас ще й сімейний бізнес?
– З нами працюють наші брати, сестри, діти, батьки, дружини, і кожен член сім’ї відповідає за певний напрямок – чи то вирощування розсади чи овочів у полі, бухгалтерія, продаж, просування, полив, логістика тощо.
– Вважається, що сьогодні в Україні вирощувати розсаду для овочів вигідніше, ніж самі овочі. Ви це підтверджуєте?
– Так. А ще вигідніше вирощувати насіння для розсади овочів. І це є наш наступний етап.
– Які роботи зараз ви проводите на відкритому ґрунті?
– Складаємо технологічну карту та робимо все, що дозволяють погодні умови. Намагаємося знаходити ресурси, організовувати людей там, де потрібні обробки, підживлення. Цибулю посіяли, гербіциди внесли. Полив зараз не потрібний – йдуть дощі. Важко зараз говорити про ситуацію на полях – через погодні умови вона скрізь різна.
– Якими каналами ви збуваєте овочі борщового набору?
– У нас є партнери, які направляють цю продукцію на супермаркети, магазини, у переробку, на армію тощо. Тобто з торбою цибулі по базару точно не ходимо.
– Який урожай овочів очікуєте цього сезону?
– Ми його не очікуємо – оскільки працюємо у стані війни. Все, що ми можемо зробити сьогодні – посіяти, вчасно зробити всі підживлення і таке інше. Ми сьогодні не плануємо далі, ніж на місяць, але щодня намагаємось зробити максимум можливого та зробити ефективно.
Є дві передові: одна на лінії фронту, а друга у полі. Там можуть убити, а тут можуть бути заморозки, наприклад. Ось із найближчої п’ятниці на суботу очікується сильне зниження температури, і ті люди, які виростили розсаду, втратять гроші та будуть змушені пересіюватися. Фермери у Вінницькій області, які вирощують буряки на тисячах гектарів, не можуть посіятися, бо в них на полі стоїть вода, а вони вклалися в розсаду, а пізніше вона вже буде не потрібна. Все, що ти не зробив сьогодні, завтра може виявитися марним.
– Які основні тенденції щодо овочів ви очікуєте у цьому році?
– Рік тому після початку війни хтось із виробників сіяв, хтось побоявся це робити, не знаючи, що буде далі, а хтось взагалі виїхав за кордон. У результаті цибуля виросла до $1/кг. Тому я дотримуюсь французької приказки “travail, travail, travail” – працюй, працюй, працюй. Якщо добре працюватимеш – вистачить грошей на цибулю (сміється). Тож робити прогнози на майбутнє не можу. З того, що бачу – люди докладають всіх зусиль.
– Чого ви очікуєте від цін на овочі відкритого ґрунту в цьому сезоні?
– Я в принципі не ходжу по магазинах – більше дивлюся в бік цін на добрива, ЗЗР. У мене є десять сіток цибулі на складі – я її використовую. Чую тільки: мовляв, цибуля подорожчала, сало подорожчало! Для українців з обмеженим доходом це можливо справді дорого. Але ж люди, які отримують 8-10 тис. грн зарплати чи пенсії, можуть собі дозволити і сало, і помідори, і редиску. І все це є у продажу. Тому не варто говорити, що ми маємо бідну країну. Скільки вам потрібно огірків, щоб з’їсти салат та отримати задоволення? Два-три? А редиски – 200-300 г? 10 редисок коштуватимуть 10 грн. Це філософія старих часів – що все дорого. Капуста у нас коштує менше за долар за кілограм. У Європі вона коштуватиме втричі дорожче.
При цьому щодня людина перш за все сідає за стіл, щоб поїсти, а вже потім вмикає телевізор. Можна, звичайно, поміняти пріоритети – спочатку заплатити за ТБ та інтернет, а на гроші, що залишилися, купити їжу. Проте телевізор навряд чи тебе нагодує. Найчастіше у пріоритеті у людини продукти першої необхідності, і ціни на них мають бути адекватними.
– Але ж на фруктовому ринку купівельна спроможність населення точно позначилася як основний фактор…
– А ми на фруктах і не заробили. Якщо й спрацювали у нуль, то тільки щоб люди отримали зарплату і лише тому, що мої діти люблять персики, а дружина – черешню. Є сьогодні і така модель – змінювати напрямок: викорчувати черешні та посіяти кавуни. Ми так не робимо – про всяк випадок нічого не корчуємо.