Дезінфектант краще вибирати високоактивний, багатофункціональний, з пролонгованою дією, безпечний для людини й птиці.
У птахівництві серед профілактичних заходів провідна роль належить дезінфекції пташників, інкубаторіїв, інкубаторів, інкубаційних машин, інкубаційного яйця тощо. Про важливість цих заходів свідчать розроблені та затверджені нормативні документи: «Інструкція з проведення санітарної обробки – дезінфекції, дезінсекції та дератизації об’єктів птахівництва», затверджена 20.06.2007 р. наказом №69 Держдепартаменту ветеринарної медицини міністерства аграрної політики України, та ДСТУ 4655:2006 «Яйця інкубаційні. Технологія передінкубаційного обробляння. Основні параметри», затверджений 01.08.2006 р. наказом №227 Держспоживстандарту України.
Під час здійснення дезінфекції на різних об’єктах і етапах виробництва виникають певні ризики. Як дезінфектанти нині використовують різні хімічні сполуки. При цьому методи хімічної дезінфекції базуються на здатності деяких хімічних сполук проявляти високу активність до патогенних мікроорганізмів, навіть за дуже низьких концентрацій. Хімічні сполуки, які використовують для дезінфекції в практиці ветеринарної медицини, можна віднести до наступних груп:
– хлорактивні сполуки органічної та неорганічної природи (хлорамін, хлорпохідні гідантоїну, гіпохлорити, похідні ціанурової кислоти);
– перекисні сполуки (пероксид водню, надоцтової кислоти та їхні солі);
– четвертинні амонієві сполуки (ЧАС), похідні гуанідину;
– альдегіди та діальдегіди – формальдегід, гліоксалевий та глутаровий альдегіди;
– фенол, крезоли та їхні похідні;
– кислоти, луги та їхні солі (фосфорна кислота, каустична та кальцинована сода).
Ці речовини мають неоднакові спектри антимікробної дії, різні ступені активності, різну токсичність та корозійну активність і, як наслідок, різне призначення та сфери застосування.
Хлорактивні препарати
Хлорактивні препарати є традиційними засобами дезінфекції. Хлорне вапно та гіпохлорити використовують ще з XIX ст., а хлорамін – з 20-х років XX ст. Вони порівняно дешеві, мають високу активність до всіх видів патогенних мікроорганізмів.
Проте препарати цієї групи мають цілу низку недоліків. Активний хлор дуже подразнює слизові оболонки очей та верхніх дихальних шляхів і викликає корозію металів. Гіпохлорити мають погану розчинність та нестабільні. Гіпохлорити кальцію і натрію не схвалені для контролю небезпечних вірусних захворювань. Їх рекомендовано застосовувати тільки у високих концентраціях (3%) із 60% активної речовини, що в умовах промислового виробництва економічно невигідно. Вони швидко інактивуються органічними речовинами, мають погану стабільність, дуже чутливі до сонячного світла. До того ж, препарати цієї групи швидко розкладаються за підвищеної температури, а для якісної дезінфекції потрібен тривалий час контакту.
Пероксид водню
Дезінфектанти на основі пероксиду водню не мають запаху, швидко розкладаються у довкіллі на нетоксичні продукти, мають високі бактерицидні, вірулецидні, туберкулоцидні, фунгіцидні та спороцидні властивості. Використовуються у присутності птиці. Не токсичні. Ефективні навіть за короткого часу контакту. Проте до недоліків препаратів на основі пероксидних сполук, а також їхніх робочих розчинів, слід віднести низьку стабільність, особливо за присутності металів змінної валентності, лужного середовища чи забрудненості. Діючі речовини швидко розкладаються, внаслідок чого вміст їх різко знижується і, відповідно, знижується ефективність дезінфекції. Препарати цього класу (особливо на основі надоцтової кислоти) викликають корозію металів, мають різкий запах та подразнювальну дію.
Четвертинні амонієві сполуки
Деззасоби на основі ЧАС і полімерів із гуанідиновими групами досить поширені. Вони характеризуються хорошими розчинністю та мийним ефектом, антикорозійними й антистатичними властивостями. Серед ЧАС найуживаніші – алкілдиметилбензиламонію хлорид, діоктилдиметиламонію хлорид, дідецилметиламонію хлорид. Ці сполуки входять до складу більшості сучасних найпоширеніших дезінфектантів і антисептиків.
Препарати на основі ЧАС мають доволі вузький спектр антимікробної активності. Вони ефективні проти збудників кишкових і краплинних інфекцій бактеріальної етіології, пліснявих грибів, деяких позаклітинно існуючих вірусів, однак недостатньо активні щодо культур Proteus vulgaris, Proteus morgana, Pseudomonas aeruginosa, що істотно обмежує можливості їх застосування для профілактики інфекцій. Відносно мікобактерій туберкульозу, спор бацил та гідрофільних вірусів ЧАС малоактивні або неактивні зовсім. Також активність цих препаратів швидко знижується за умов органічного забруднення, вони інактивуються під впливом омилювачів.
Засоби на основі похідних гуанідину мають вищу, ніж у ЧАС, бактерицидну активність (стосовно грампозитивних і грамнегативних бактерій, аеробних й анаеробних мікроорганізмів), туберкулоцидну, вірулецидну та фунгіцидну дію. Антимікробні властивості цих засобів проявляються як за низьких, так і за високих температур робочих розчинів. На оброблених поверхнях дезінфекційний засіб забезпечує пролонгований знезаражуючий ефект внаслідок утворення полімерної плівки.
Проте в цілому активність препаратів на основі похідних гуанідину, бігуінідину є недостатньо високою щодо мікроорганізмів, що мають воскову оболонку та спор бацил. Також ці препарати не є ефективними за наявності органічних речовин, вони непрактичні для використання в ємкостях з метою дезінфекції взуття.
Група альдегідів
З групи альдегідів для дезінфекції використовують формальдегід, гліоксалевий та глутаровий діальдегід. Альдегідам притаманна сильна бактерицидна, туберкулоцидна, вірулецидна, фунгіцидна та спороцидна дія. Але застосування формальдегіду обмежується через його подразнювальний вплив на слизові оболонки (навіть за дуже низьких концентрацій), канцерогенні, мутагенні та тератогенні властивості. Через канцерогенність формальдегід заборонено використовувати в багатьох країнах світу (зокрема в ЄС Постановою Європарламенту 648/2004 від 31.03.2004 р.). Крім того, формальдегід руйнує зовнішню оболонку яйця (кутикулу) та інактивує лізоцим, який входить до її складу, тим самим позбавляючи її захисного бар’єру від патогенної мікрофлори.
Активність препарату великою мірою залежить від температури (інактивується холодом) та терміну зберігання. Згідно з ГОСТ 162589 термін зберігання формаліну марки ФМ не повинен перевищувати 3-х місяців (за температури зберігання не нижче +10 °С). Щоправда, цих недоліків позбавлений «Стабільний формалін» (ТУ У 24.1-25548331-004-2002), який має гарантований термін зберігання 1 рік за температури –30…+35 °С. Формальдегід/формалін інактивуються органічними речовинами та низьким рН середовища.
Перерахованих недоліків позбавлені гліоксалевий та глутаровий альдегіди. Засоби на основі діальдегідів виявляють активність за наявності органічних речовин, не мають корозійної активності, не псують виробів з гуми, дерева і пластмаси. Але такі препарати не рекомендовані для контролю за грипом птиці, також сильно залежать від температури (інактивуються холодом), високотоксичні з подразнювальною дією, ймовірні астмогени, швидко інактивуються у навколишньому середовищі, потребують тривалого часу контакту.
Технологія обробки
Застосування кожного з дезінфектантів потребує дотримання певної технології. Так, під час фумігації формаліном інкубаційних яєць слід враховувати п’ять факторів: концентрація формальдегіду, температура, вологість, час застосування і циркуляція газу. Немає єдиної думки щодо оптимальної концентрації формальдегіду, яка є потрібною для санітарної обробки інкубаційних яєць. Формальдегід швидко втрачає свою ефективність за низьких температур і низької вологості повітря, тому контроль цих двох параметрів є критичним. Таким чином, температура і відносна вологість всередині інкубаторію повинна бути 24–38 °С і 60–80% відповідно. Час впливу дезінфікуючого засобу повинен становити не менше 20 хв. Крім того, вирішальне значення має циркуляція дезінфікуючого газу для забезпечення максимального контакту з поверхнею яєць. Після цієї процедури газ повинен бути видалений нешкідливим способом. З метою забезпечення ефективності всього процесу яйця мають бути розташовані та укладені так, щоб забезпечити найкращу циркуляцію повітря та дію формальдегіду. Під час фумігації заходи безпеки є критичними, тому конче необхідно їх дотримуватися. Деякі з них включають відмову від використання пластикової або поліетиленової тари, оскільки тепло, яке виділяється під час хімічної реакції, може призвести до загоряння цих матеріалів.
Дезінфекцію яєць формальдегідом здійснюють у спеціальній дезінфекційній камері інкубаторію. При цьому застосовують глиняну, фарфорову або емальовану тару. Якщо використовується ємкість із заліза або з пошкодженою емальованою поверхнею, в результаті окислення металу під час взаємодії його з альдегідом утворюється мурашина кислота, що згубно діє на інкубаційне яйце та зародки в ранньому ембріогенезі.
Не можна проводити дезінфекцію парами формальдегіду в інкубаційних шафах, особливо якщо там знаходяться зародки у віці до 96 годин. Також потрібно дотримуватися температурних параметрів дезінфекції та правильно розраховувати концентрацію діючої речовини. Важливо використовувати тару такого розміру, щоб хімічні речовини займали не більше ¼ від загального об’єму. А оператору конче необхідно використовувати маску для попередження подразнення очей та верхніх дихальних шляхів.
Сполуки фенольного ряду
Достатньо широке використання мають дезінфектанти на основі сполук фенольного ряду. Вони мають бактерицидну, фунгіцидну та туберкулоцидну дію, але концентрація діючих речовин повинна бути більшою, ніж у хлорактивних чи перекісних сполук. Неприємний запах, подразнювальна та сенсибілізуюча дія окремих фенольних сполук, негативний вплив на довкілля – головні недоліки, що обмежують їх застосування. Крім цього, крезоли не схвалені для небезпечних вірусних захворювань, мають вузький спектр антимікробної активності, не схвалені офіційною владою багатьох країн через токсичність. Для синтетичних фенолів характерною є погана віруліцидна та бактерицидна активність, препарати неефективні проти вірусів, позбавлених оболонки, та в разі органічного забруднення, непрактичні для використанні в ємкостях з метою дезінфекції взуття.
Неокисні йодоформи
Неокисні йодоформи мають обмежений спектр активності, яка знижується в разі органічного забруднення, при тривалому контакті забарвлюють і руйнують м’які метали. Окисні йодоформи можуть викликати опіки, тому під час їх застосування слід вдягати захисний одяг.
Дезінфекція за допомогою кислот, лугів і їхніх солей потребує підвищеної температури розчинів і високого вмісту діючих речовин. Розчини цих дезінфектантів добре відмивають жирові та білкові забруднення, тому є ефективними під час попередньої «брудної» обробки, що передує подальшій «чистій». Але багато патогенних мікроорганізмів витримують достатньо сильне кислотне чи лужне середовище. Соляна кислота неефективна для контролю вірусних захворювань. Крім цього, вона класифікується як отрута і є надзвичайно руйнівною для металів. Під час її використання потрібен захисний одяг.
Натрію гідроокис
Натрію гідроокис (або каустична сода) не рекомендується використовувати для контролю небезпечних вірусних захворювань. Цей препарат втрачає активність у присутності органічних речовин. Порошок каустичної соди всмоктує вологу, що призводить до утворення грудок і виникнення проблеми з розчиненням. До того ж, препарат може використовуватися тільки в порожніх приміщеннях, оскільки він надзвичайно небезпечний для здоров’я, руйнує деякі метали (алюміній, мідь, сплави).
Натрію карбонат
Натрію карбонат (вапно) не рекомендується використовувати для контролю вірусних захворювань. Він має погану активність за наявності органічного забруднення, інактивується у твердій воді, непридатний для дезінфекції транспорту. Препарат діє тільки у високих концентраціях, тому потрібна велика кількість вапна для дезінфекції.
Вимоги до сучасних дезінфектантів
Використання деззасобів на основі діючих речовин з деяких зазначених груп упродовж тривалого часу може призвести до формування стійкості (резистентності) до нього мікроорганізмів. Експериментальні дослідження і клінічні спостереження переконливо свідчать про порівняно швидке формування резистентності мікроорганізмів до ЧАС і до таких хлорактивних засобів, як хлорне вапно і монохлорамін.
На жаль, жодна з розглянутих груп хімічних речовин не відповідає всім критеріям, які є необхідними для сучасних дезінфектантів. Ці речовини повинні:
– мати багатофункціональну і пролонговану дію з високою активністю до всіх, без винятку, патогенних збудників;
– не утворювати резистентних штамів мікроорганізмів;
– добре розчинятися у воді;
– не мати різкого запаху та подразнювальної дії;
– бути стабільними за різних температурних режимів зберігання і транспортування;
– не пошкоджувати обладнання;
– бути безпечним для птиці, людини і довкілля;
– мати низьку токсичність, пролонгований знезаражувальний ефект, мийні та дезодоруючі властивості.
Також дезінфекційні препарати повинні мати оптимальне співвідношення ефективності – норми витрати – й ціни.
Багато хімічних дезінфектантів агресивні до довкілля, обладнання, птиці та її зародків, інкубаційних яєць, небезпечні для обслуговуючого персоналу. Деякі препарати можуть бути пожежо- та вибухонебезпечними.
Таким чином, на теперішній час не існує ідеального дезінфектанту, який би відповідав всім вимогам, що висувають до таких препаратів, а технологія їх застосування потребує певних навичок, дотримання правил охорони праці, техніки безпеки та особистої відповідальності персоналу.
Наталія Прокудіна, канд. вет. наук, експерт з інкубації та ембріональної патології
журнал “Наше Птахівництво”, листопад 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
