Автоматизація елеватора: скільки вона коштує сьогодні та чи варто вкладатись в оновлення систем
Сучасний ІТ-продукт забезпечує надійність рішень промислової автоматизації
Сучасна автоматизація зробить роботу елеватора прогнозованою, а бізнес-процеси — прозорими для власника. Адже сьогодні без автоматизації побудувати якісну систему керування й забезпечити успішне функціонування — майже нереально.
Як розумно інвестувати в автоматизацію й не припуститися типових помилок, нам розповіли директор із розвитку Grain Capital Ігор Гапонюк і керівник RnD Grain Capital Сергій Артюшкін.
— Grain Capital протягом багатьох років упроваджує на елеваторах сучасні рішення. За вашими спостереженнями, чи збільшився за останні роки попит на автоматизацію елеваторів?
Ігор Гапонюк (І.Г.) — Так, збільшився й суттєво. Причини очевидні: зовнішні ризики так підвищилися, що бізнес більше не готовий мати справу ще й з внутрішніми помилками.
Втрати, на які раніше заплющували очі, сьогодні стали неприпустимими. Брак кадрів фактично перетворився на їх майже повну відсутність, а непрозорість процесів створює комплекс проблем, критичних для керування бізнесом. Власне це і є запит останні п’ять років: як зменшити кількість помилок і підвищити прозорість у керуванні елеватором.
Цікаво, що подібні запити останнім часом надходять не лише з України, а й із Молдови та Румунії. Тобто тенденція вже виходить за межі одного ринку.
— У частині промислової автоматизації які наразі тренди, з чим найчастіше до вас звертаються?
І.Г. — Якщо типізувати всі запити й реалізовані за останні роки проєкти, підприємства України та Східної Європи за типом керування технологічним процесом можна поділити на три групи:
1. Елеватор із керуванням на релейних схемах.
2. SCADA «з історією».
3. Обтяжливе різноманіття чи «зоопарк систем».
— Розкажіть детальніше про перший тип. Які недоліки й ризики керування на релейних схемах?
Сергій Артюшкін (С.А.) — Їх чимало, та зрештою всі їх можна й варто розглядати в ракурсі фінансових ризиків і фактично гарантованих втрат.
Власне, це тема для окремого великого й актуального дослідження — вплив відсутності автоматизацій на OpEx і CapEx.
Якщо дивитися на операційні витрати:
- у вас немає захисту від змішування культур — ризик;
- прямий пуск обладнання, відсутність онлайн-контролю його стану — витрати на обслуговування більші;
- «менше автоматизації» дорівнює «більше персоналу» — від операційного до управлінського. Тож додаємо більший ФЗП;
- час запуску, зупинки та перебудови маршруту більший — ваше обладнання «возить повітря».
— Добре. А що з кадровим питанням? Начебто система простіша — вимоги до персоналу нижчі, ФЗП менший?
С.А. — На жаль, ні. Ця система простіша всередині, тому складніша зовні — для користувача. І тому тільки умовний Миколай Васильович, який працює тут 25 років, знає, де і що натискати, де засувка чи клапан. Що перевіряти, щоб кукурудза не посипалася в силос з озимим ячменем. Він на слух орієнтується у цьому лязкоті й гуркоті: чи штатно все запускається, відкривається… Звісно, підприємство залежить від цієї людини та її унікального досвіду, який швидко не передати.
Якщо проводити аналогію, то керування має бути зрозумілим і безпечним, як у сучасному легковому автомобілі. А у цьому кейсі воно, як у комбайні «Колос». У таких умовах директори вимушені тримати більший штат — «про всяк випадок».
— Операційні витрати більші — то зрозуміло. А що з капітальними?
С.А. — Саме просте: без автоматичного контролю стану обладнання, його строк експлуатації — менший, відповідно, заміна — частіша. Підвищуються ризики серйозних аварій і пожеж.
— З ризиками розібралися. А що з рішеннями? Що реально можна зробити для такого елеватора та як прибрати або мінімізувати ризики?
І.Г. — Багато чого може зробити типова промислова автоматизація, виконана якісно:
- автоматичний захист від змішування культур — прибираємо відповідні втрати;
- керування й моніторинг — усе в одному місці, на екрані оператора. Менший штат і ФЗП, мінімум втрат на людський чинник, менша залежність від досвіду фахівця;
- онлайн-контроль стану обладнання, попередження й аварійні сигнали;
- захисти по критичних значеннях параметрів роботи — мінімум аварій і капітальних витрат на відновлення;
- автоматичне формування маршрутів — оптимальний час пуску і зупинки, усунення помилок людського чинника;
- сучасні технології пуску обладнання (пристрої плавного пуску та частотні перетворювачі) — більший ресурс обладнання.
— Типова промислова автоматизація? А у вас — не типова?
І.Г. —У нас є власні переваги. Звісно, ми будуємо систему керування на ПЛК провідних світових виробників — Siemens і Schneider Electric. Це забезпечує дотримання вимог по надійності й швидкості реакції системи. Інша справа — програмне забезпечення. Це власна розробка, тому ми не обмежені в тому, щоб продукт був максимально простим, зрозумілим, зручним.
Якщо казати про цей тип елеваторів, найсуттєвішими перевагами нашого рішення будуть:
- час підготовки нового оператора — два дні. Це прибирає найсуттєвіший ризик унікальності навичок і досвіду оператора;
- оперативна сервісна підтримка — більшість технічних питань вирішуємо віддалено: фахівці приєднуються до системи через захищений доступ і швидко вносять потрібні зміни або усувають помилки;
- можливість віддаленого моніторингу — керівники можуть із будь-якого місця відстежувати поточну ситуацію на елеваторі.
— Але ж є такі підприємства, де справляються й так, на релейних схемах?
С.А. — Так, на відносно невеликих елеваторах доводилося бачити. Принаймні раніше.
Професійна команда може працювати дуже якісно. З одним великим «але». І це «але» — сама команда: вона унікальна. Всі ролі, обов’язки, комунікації — все складалося роками. Кожен її учасник справді є незамінним або майже незамінним. Втрата одного — ефективність команди значно падає.
Ми не кажемо, що без автоматизації взагалі неможливо, але з нею набагато легше побудувати систему керування й організувати функціонування підприємства без зупинок і помилок через людський чинник. Бо автоматизація це — механізм, що робить обов’язки чіткими, завдання — типовими, сигналізування про відхилення — негайним. Вона знімає залежність від «унікальних» людських здібностей і створює стабільну, прозору систему керування. Стає головним чинником успіху.
— З чого зазвичай складається рішення?
І.Г. — Зазвичай все починається з оцінювання поточного стану систем керування й контролю: що реально є у шафах, які датчики встановлено та під’єднано. Формат — діагностичний виїзд із результатом у вигляді акта дефектації та розрахунку вартості модернізації.
Рішення містить такий перелік завдань:
- розроблення схемних рішень;
- заміна наявних релейних шаф на сучасні шафи керування електроприводами;
- установлення шафи ПЛК;
- прокладання й під’єднання кабелів (якщо є не під’єднані датчики);
- розроблення й розгортання smart.SCADA;
- випробування та навчання.
— Про який бюджет ідеться?
С.А. — Бюджет ефективного проєкту зазвичай становить 60–80 тисяч євро. Проте тільки індивідуальний підхід, дослідження поточного стану об’єкта, а також визначення головних потреб і обмежень дозволяють сформувати точну й обґрунтовану вартість. Бували випадки, коли наявні шафи ще не застарілі й коректно функціонують — у такому разі їх можна не замінювати, а тільки встановити шафу ПЛК й інтегрувати її з наявними системами. Це дозволяє суттєво зменшити бюджет.
— Які строки реалізації та ефект від таких інвестицій?
І.Г. — Якщо замовник звертається в міжсезоння і ми маємо час заздалегідь спланувати роботи й закупівлі, то реалізувати проєкт можна десь за 30–40 діб.
Щодо результату інвестицій — ви отримуєте керований бізнес із будь-якого куточка світу з можливістю подальшого розвитку й інтегрування SCADA у зовнішні системи. Також це — безаварійна автоматична робота, мінімальні простої та витрати на позапланові ремонти. Значне зменшення ризиків людської помилки завдяки автоматичному захисту, блокуванню та попередженням. З’являється повна історія роботи обладнання та дій персоналу. Навчання кадрів не перевищує тиждень. Також скорочується фонд заробітної плати, а обслуговування перетворюється з хаотичного на заплановане.
Про ризики й орієнтовний бюджет двох інших типів елеваторів читайте у другій частині експертної статті «Як приборкати “зоопарк систем” і змусити SCADA працювати як треба»