Абрикоса нерегулярно плодоносить унаслідок низької зимостійкості генеративних бруньок, високої сприйнятливості до грибних і бактеріальних хвороб, що обмежує райони її промислового вирощування.
Поширеними хворобами абрикоси в західному Лісостепу України впродовж досліджуваного періоду були клястероспоріоз кісточкових та моніліоз (сіра гниль). Найчастіше хворобою уражуються дерева з кісточковими плодами з роду Prunus: персик, абрикос, нектарин, мигдаль, черешня, слива домашня, деякі види вишні та лавровишня.
Через ці хвороби рослини стають слабкими й легко піддаються впливу різних несприятливих умов, що часто призводить до їхньої загибелі. Клястероспоріоз різко знижує врожай і якість плодів. Моніліоз, який широко поширився за останні роки, уражує квітки, верхівки пагонів, плоди, що сильно послаблює дерево, знижує його врожайність і стійкість до морозів. Ураження плодів гниллю за сприятливих для хвороби умов досягає 80%, при цьому весь урожай гине.
ВИНИКНЕННЯ МОНІЛІОЗУ
Найшкідливішою хворобою для абрикоси є моніліоз. Збудник — гриб Monilia cinerea Bon. спричиняє побуріння і потім всихання квіток, пагонів, гниль плодів (фото 1).
Моніліоз проявляється навесні (у травні) всиханням квіток і однорічних пагонів, що досягають довжини 30–35 см, влітку — гниллю плодів, на багаторічних гілках утворюються виразки через відмерлу кору й деревину, здерев’янілі пагони уражуються слабо.
Спороношення патогену й поширення хвороби починається ранньою весною. Для формування спор сприятливими є підвищена вологість повітря (70–90%) і температура 15–20 °С. Спори проростають за підвищеної вологості протягом трьох годин. Рослини інфікуються впродовж доби.
Первинне зараження культури відбувається під час цвітіння (спори попадають на приймочку маточки квіток і проростають). Міцелій збудника проникає у зав’язь та по плодоніжці проростає в молодий пагін. В кінці травня — на початку червня хвороба спричиняє всихання квіток, плодових гілок і молодих пагонів.
Впродовж вегетації може розвиватися кілька генерацій конідій, що передаються повітряним шляхом. Спори (конідії) зберігають життєздатність на живій рослинній тканині до трьох місяців, а на поверхні ґрунту — до 20 днів. У сухому стані вони не втрачають життєздатності протягом двох років. Збудник зимує у формі склероціїв чорного кольору, правильної форми, розміром 2–5 мм, а також у вигляді міцелію, який перебуває у стані спокою на відмерлих уражених органах або в ґрунті. Високий запас інфекції у вологу і прохолодну погоду призводить до загибелі урожаю абрикоси. Особливо великої шкоди хвороба завдає у дощову й не дуже прохолодну погоду під час цвітіння рослин. Спори гриба розносяться вітром і комахами, при цьому міцелій проникає в плодову бруньку й уражує її.
Патоген, будучи типовим сапрофітом, уражує в основному плоди з порушеними покривними тканинами в результаті розтріскування, механічних пошкоджень або уколів комахами-шкідниками. Значні пошкодження плодам завдає самець казарки плодової в період живлення м’якушем, де зараження відбувається через ранки. Самка довгоносика робить на плодах від 1 до 14 уколів у м’якуш, які мають вигляд неглибоких вузьких каналів. У ці канали вона відкладає яйця. Крім того, після відкладання яєць комаха наносить молодим плодам невеликі поверхневі пошкодження, які мають вигляд пунктиру.
Гнилі плоди засихають, частина з них залишається висіти на дереві до весни. У муміфікованих плодах збудник хвороби здатний витримувати несприятливі погодні умови. Якщо плоди падають на землю, то дуже скоро під впливом різних мікроорганізмів перегнивають. При цьому велика кількість абрикосів стає непридатною до вживання. Стійкі до цього патогену сорти трапляються вкрай рідко.
ХВОРОБА З БРУНЬОК
Другою небезпечною хворобою абрикоси є дірчаста плямистість — клястероспоріоз. Збудник хвороби уражує листкові та квіткові бруньки у стані спокою, квіти, листки, плоди та пагони. На уражених частинах дерева хвороба проявляється у вигляді дрібних, круглих пурпурно-чорних плям. На плодах діаметр плям рідко перевищує 5 мм, але мірою зростання плоду поверхня плям збільшується і стає шершавою.
На молодих листках ділянки ураженої тканини швидко розширюються і спричиняють відмирання більшої частини листкової пластинки. За ураження черешка листок відразу гине. Уражені тканини на пластинках зрілих листків відділяються від здорової тканини, після чого остання випадає. Молоді листки опадають навіть у тому разі, якщо на них тільки кілька плям, а старі листки, зазвичай, залишаються на дереві, попри велику кількість плям (фото 2).
Уражені бруньки темнішого кольору, ніж здорові. Часто в абрикоси бруньки бувають вкриті тонкою плівкою засохлої камеді. Гриб проникає у бруньку, розвивається між лусочками й уражує гілку біля основи бруньки. Мікроорганізм уражує практично всі ділянки і надземні органи плодових рослин, тому гриб розвивається на бруньках, листках, квітках, зав’язі, плодах і навіть здерев’янілих пагонах. Первинне зараження проходить рано навесні, після настання постійної середньодобової температури близько +4…+5 °С. У першій половині літа на уражених листках з’являються округлі, червоно-коричневі невеликі плями з червоно-коричневою облямівкою. Тканина плями засихає, а пізніше некрозні ділянки на листках випадають. На плодах абрикоси утворюються маленькі червоно-бурі бородавчасті здуття. Сприятливими для розвитку хвороби є температура не вище 20 °С, часті дощі, висока вологість у літній період (фото. 3).
З настанням спекотної та посушливої погоди шкідливість клястероспоріозу знижується. У південних районах прояв цієї хвороби особливо небезпечний: уражене листя обпадає, оголюючи крону дерева, що спричиняє зниження продуктивності рослин. При цьому гине урожай поточного року, послаблюється закладання генеративних органів під урожай наступного року і загалом зменшуються адаптивні можливості рослин. Найбільшу стійкість до клястероспоріозу проявляють сорти, які мають невелику площу листкової пластинки.
ЧИННИК ДІЛЯНКИ
Важливе значення в системі захисту рослин абрикоси відіграють агротехнічні заходи: вибір ділянки для закладання саду (у дерев, які ростуть на відкритому просторі, спостережено стійкість до хвороб), формування крони й регулярне обрізування, підготовка ґрунту, зрошення, застосування добрива в період експлуатації насаджень, вибір сортів, садіння, післясадивний догляд за молодими рослинами.
Під час розміщення абрикосових садів слід враховувати експозицію схилів, оскільки найбільше всихають дерева на південних і південно-західних схилах. Несприятливі ґрунтові умови (наприклад, піщані ґрунти з нестачею вологи й близьким заляганням ґрунтових вод) також ускладнюють розвиток хвороб. Передчасна загибель дерев багато в чому залежить від механічного пошкодження кори штамбу й скелетних гілок, відпрівання кори, які є воротами для проникнення інфекції. Важливе значення мають опіки і морозобоїни кори, з якими пов’язано всихання окремих гілок і дерев.
ЗАСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ
1. Обрізування. Один із найефективніших засобів профілактики; використовують часто і за ураження дерева моніліозом. Треба обрізати старі пошкоджені й сухі гілки (навесні) і ті, що ростуть неправильно або заважають правильно розвиватися плодоносним гілкам. Омолоджувальне обрізування проводять на 2–3-річну, 3–4-річну або навіть 6-річну деревину. Внаслідок омолодження з’являється багато молодих пагонів, які швидко ростуть і не уражуються моніліозом.
2. Білення вапном із мідним купоросом штамбів і скелетних гілок дерев восени та навесні.
3. Обприскування гілок. Потрібно проводити деякими контактними фунгіцидами з другої половини зими, переважно в лютому: 2–4%-м розчином залізного купоросу, 0,5–1%-м розчином мідного купоросу, 1–3%-ю бордоською рідиною.
Захист абрикосових дерев проводять у чотири основні періоди, коли вони особливо уразливі до хвороб. Основним періодом захисту абрикоси є початок весни, коли бутони ще не розпустилися за середньодобової температури повітря не нижче 5 °С і не вище 20 °С. Обприскування в цей період включає: 1%-й мідний купорос або хлорокис міді, купроксат (25 мл на 5 л води), 0,5%-й каптан, 3–4%-й залізний купорос (якщо його не застосовували під час осіннього або зимового оброблення), 1–3%-на бордоська рідина; системні фунгіциди (в розрахунку на 10 л води): Вектра — 3 мл, Скор 250 — 1,5–2 мл, 0,1%-й Топсин М, препарат Хopyc 75 — 2–3 мл.
Другий період оброблення абрикоси — весняний, який ділиться на три основних етапи:
1. обприскування за 3–4 дні перед цвітінням. У цей період дерева обробляють одним із перерахованих вище фунгіцидів, згідно з наведеною нормою;
2. під час цвітіння абрикоси дерева треба обприскувати малотоксичним для комах-запилювачів 0,1%-м розчином Фундазолу (5 г на 5 л води). Цей препарат добре проникає в листя і розноситься соками рослини по всьому дереву. Він захищає дерево протягом двох тижнів. Також у цей період дерева можна обприскувати препаратом Хорус 75;
3. через 2–3 тижні після другого етапу. На цьому етапі обприскують такими препаратами, як: Хopyc 75 (1–2 г на 5 л води), 10%-й Топаз. Якщо під час зав’язування плодів погода доволі суха, треба обприскати дерева, використовуючи один із таких фунгіцидів у суміші з інсектицидом Аріво (1 мл на 5 л води): Актофіт, Актара (1г на 5 л води).
Осіннє оброблення проводять у кінці жовтня такими препаратами: 3%-на бордоська рідина, Купроксат (25 мл на 5 л води), 2–4%-й залізний купорос, 5%-й карбамід.
ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНГІЦИДУ
Дослідження з вивчення ефективності застосування фунгіциду Сігнум, ВГ проти клястероспоріозу та моніліозу абрикоси проводили на дрібноділянкових ділянках саду УкрНДСКР ІЗР (Українська науково-дослідна станція карантину рослин Інституту захисту рослин) впродовж 2021 року. Насадження абрикоси: 9 років, сорт Нікітський, на якому проявлялися хвороби протягом декілька років. Розмір ділянки: чотири дерева — 60 м2. Повторність досліду — чотириразова. Схема за вивчення фунгицидів була такою: Сігнум, ВГ (піраклостробін 67 г/кг + боскалід 267 г/кг — 15 г і 20 г на 10 л води (триразове оброблення)); як еталон Хорус 75 WG (ципродиніл 750 г/кг — 3 г на 10 л води (триразове оброблення)), а також необроблений контроль.
Облік уражених листків проводили в кінці травня — в червні, а плодів — в період їхнього дозрівання і обривання плодів.
Дослідження ефективності застосування фунгіциду Сігнум, ВГ у різних концентраціях проти клястероспоріозу на абрикосі показало, що ураження хворобою листків на день останнього обліку Сігнум, ВГ (15 г на 10 л) становило 19,1%, Сігнум, ВГ (20 г на 10 л) — 18,7%. При цьому розвиток хвороби в контрольному варіанті становив 35,1% (табл. 1).
З даних таблиці 1 видно, що застосування препарату Сігнум у різних концентраціях на останній день обліку стримувало розвиток хвороби на плодах у 4,9– 6,5 раза, за застосування препарату Хорус 75 WG (еталон) — в 3,8 раза. Ефективність фунгіциду Сігнум, ВГ проти клястероспоріозу на плодах становила 79,6–84,5%, в еталонному варіанті — 73,9%. Дослідження ефективності застосування фунгіциду Сігнум, ВГ проти моніліозу показали, що всі використані концентрації препарату виявляють позитивну дію на розвиток рослин, підвищуючи стійкість до хвороби. Ураження пагонів моніліозом при цьому становить від 2,1 до 3,7% проти 12,7% у контрольному варіанті (табл. 2). Ефективність дії препарату Сігнум, ВГ проти моніліозу на пагонах становила 70,9–83,5%, в еталонному варіанті — 73,2%.
Вивчення ефективності фунгіциду Сігнум, ВГ проти моніліозу на плодах (табл. 2), показало, що ураження плодів в контролі перевищувало цей показник у всіх дослідних варіантах у 5,0–6,9 раза й становило за застосування концентрації 15 г на 10 л — 2,1%, 20 г на 10 л — 1,5% (у контролі — 10,4%). Ефективність дії препарату Сігнум, ВГ проти моніліозу на плодах була 79,8–85,6%, в еталонному варіанті — 74,0%.
Застосування препарату в різних концентраціях сприяло підвищенню урожайності абрикоси на 22,2–31,9% (табл. 3). Таким чином, своєчасне обприскування дерев фунгіцидами підвищує продуктивність абрикоси й забезпечує гарантований приріст врожаю. Доцільність оброблень дерев у період вегетації визначається сортовою особливістю та якістю отриманого врожаю.
Алла Скорейко, канд. біол. наук
Тетяна Андрійчук, старший науковий співробітник
Українська науково-дослідна станція карантину рослин Інститут захисту рослин
Садівництво по-українськи
