Які форми сидерації найбільш поширені в Україні

Серед різних форм сидерації в Україні поширені чотири: основна (самостійна), підсівна (під вегетуючі злакові культури), проміжна сидерація (поукісна й пожнивна) та кулісна сидерація.

Основна сидерація – введення сидерального пару з вирощуванням бобових – люпину, буркуну, серадели, хрестоцвітих — редьки олійної, гірчиці білої або зернових – жита озимого або сумішки жита з викою, люпином, або вівса з пелюшкою. Така форма сидерації ефективна для всієї України.

Підсівна форма сидерації передбачає підсів сидеральної культури під пшеницю озиму. Найпродуктивнішими культурами для цього є люпин багаторічний, серадела, бобові багаторічні трави. Підсівна сидерація за правильного підбору культури ефективна в будь-якій ґрунтово-кліматичній зоні України.

Проміжна сидерація здійснюється у проміжку часу після збирання попередника і наступною культурою у сівозміні. Розрізняють поукісну і післяжнивну її різновиди.

Післяукісну сидерацію проводять після збирання зеленої маси озимих або однорічних трав та кукурудзи на зелений корм. Ефективні такі культури з родини капустяних, як редька олійна, ріпак ярий, перко та бобових – люпин, буркун, серадела.

Післяжнивна сидерація – це найпоширеніша форма сидерації, адже для неї звільняються значні площі після збирання ранніх хлібів. Наприкінці липня висівають люпин, горох, овес, вику, пелюшку та їх сумісники з вівсом.

Кулісні посіви сидеральної культури чергуються на зайняті й незайняті сидератами смуги різної ширини. Скошену зелену масу застосовують на сусідній смузі, відведеній під вирощування наступної культури.

Кулісна сидерація ефективна на схилових землях, з розміщенням куліс поперек схилу, що запобігає проявам водної ерозії.

Поширена також отавна сидерація, коли частину багаторічних трав у вигляді отави заорюють у ґрунт для удобрення наступної культури. Найефективніша ця форма сидерації для зон нестійкого та недостатнього зволоження.

AgroTimes