Як здійснити якісний обробіток ґрунту під сівбу ярих культур у зоні Лісостепу

Після визначення типу зябу та загальної стратегії обробітку ґрунту наступним важливим етапом у технології вирощування ярих культур є післяжнивний поверхневий або мілкий обробіток. Його мета – підготувати поле до основного обробітку, знизити забур’яненість і зберегти продуктивну вологу.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer Михайло Пташнік (ННЦ «Інститут землеробства НААНУ).

Зокрема, після збирання врожаю зернових колосових культур поверхня ґрунту в зоні Лісостепу за сухої та спекотної погоди може прогріватися до 50-55 °С. Проте протягом кількох годин зберігається так звана тіньова стиглість ґрунту – стан, що є оптимальним для проведення поверхнево-мілкого післяжнивного обробітку.

«Саме тому лущення поверхні поля слід здійснювати синхронно з роботою зернозбирального комбайна, що дає змогу максимально ефективно зменшити втрати вологи. Кількість післязбиральних розпушувань, їхня глибина та тип застосованих знарядь визначають з урахуванням терміну звільнення поля, кількості післяжнивної фітомаси, ступеня забур’яненості, погодних умов, а також агрофізичних властивостей ґрунту»,

– зазначає науковець.

За його словами, раціональне планування цих операцій дозволяє знизити ризик ущільнення ґрунту, покращити його водно-повітряний режим і створити сприятливі умови для проростання наявного в ґрунті насіння бур’янів і підготовки до основного обробітку.

До сучасного технічного арсеналу для післяжнивного лущення входять дискові лущильники, зубові та пружинні борони, дискатори, а також важкі культиватори з регульованою глибиною обробітку. Особливо ефективними є важкі культиватори за наявності багаторічних бур’янів, зокрема коренепаросткових видів, а також за значної кількості післяжнивних решток попередників.

Раніше ми писали, що сучасне землеробство в Лісостепу передбачає варіативне застосування різних типів зябу.