Як повномасштабна війна в Україні вплинула на популяцію хлібного туруна, – дослідження

Навіть двох років повномасштабної війни в Україні виявилося цілком достатньо, щоб її вплив позначився на ситуації зі шкідниками. Так, загальна середня заселеність полів озимини під урожай 2024 року хлібним туруном по Україні становила 25,56%, лишаючись на рівні попередніх років. Те саме стосується й показника його середньої чисельності – 0,49 екз./м². Утім, за оцінюванням по природно-кліматичних зонах найбільшу чисельність було зафіксовано в Степу (0,54 екз./м²), а не на Поліссі, як 2022 року (в Лісостепу – 0,49 екз./м², на Поліссі – 0,44 екз./м²).

Про це пише завідувач лабораторії прогнозів Інститут захисту рослин НААНУ Андрій Федоренко у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer.

Якщо ж розглянути безпосередньо по областях, то максимальне значення показника помічено в Запорізькій області (0,9 екз./м²). На решті територій чисельність коливалася в межах 0,2–0,6 екз./м².

Отже, цілком ймовірно, що таке збільшення чисельності хлібної жужелиці саме на Півдні країни, особливо в Запорізькій області (за відсутності відповідних даних по Херсонській і Донецькій областях), пов’язано насамперед із впливом війни.

Причини лишилися ті самі: на територіях, де відбуваються бойові дії або поруч, неможливо проводити своєчасний хімічний захист культури. Окрім того, недотримання (вимушене) елементарних, але ефективних проти турунів, заходів агротехніки на полях, що в прифронтовій зоні, утруднено (сівба озимини у допустимо пізні строки, науково обґрунтована сівозміна, збирання врожаю в оптимально ранні та стислі строки, проведення лущення стерні та рання оранка).

Поля з недбало зібраним урожаєм зернових – ще одна передумова появи осередків із підвищеною чисельністю хлібної жужелиці. Адже загроза посівам від туруна ймовірна насамперед на озимині, яку посіяли по зернових попередниках, на місцях втрат зерна після збирання, а також поблизу скирт із соломою, куди турун інколи мігрує з полів пророслої падалиці.

Поява кинутих полів і ситуативне (без наукового підходу) виведення із землекористування великих площ орних земель (через бойові дії) також становить небезпеку. Всі ці площі стають резерватами не лише для турунів, а й для багатьох інших шкідників (на неорних землях зимують і відроджуються саранові), бо створюються широкі екологічні ніші для неконтрольованого їх розвитку.

Раніше повідомлялося, які чинники спричиняють спалахи чисельності сарани в Україні.