Як обрати оптимальний спосіб обробітку ґрунту в умовах кліматичних змін

В умовах зміни клімату й підвищення потреби в раціональному застосуванні ресурсів більшість товаровиробників досі не мають науково обґрунтованої, економічно виваженої й екологічно безпечної системи машин для технічного забезпечення основного, передпосівного та міжрядного обробітку ґрунту й сівби за традиційними та нульовими технологіями.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer пише Анастасія Малярчук, кандидат сільськогосподарських наук, доцентка (Херсонський державний аграрно-економічний університет).

Обробіток ґрунту є найбільш енергоємним і витратним технологічним процесом, на який припадає до 40% енергетичних затрат усього обсягу польових робіт. Розроблення систем обробітку ґрунту стимулює насамперед запровадження ресурсоощадних технологій, оскільки в структурі собівартості сільськогосподарської продукції до 30% витрат припадає на енергоносії.

Ґрунт під сівбу ярих зернових і технічних культур готують за традиційною технологією обробітку (основний обробіток і передпосівна культивація), за технологією з мінімальним або нульовим обробітком. Глибокий обробіток ґрунту (25-40 см) доцільний на важких, безструктурних і солонцюватих ґрунтах, схильних до ущільнення.

Найкраще на нього реагують просапні культури, багаторічні трави та зернобобові. Він сприяє знищенню коренепаросткових бур’янів і загортанню органічних решток, особливо ефективний на гумусованих чорноземах. Мілкий (8-16 см) і поверхневий (6-8 см) обробітки ефективні під пшеницю озиму та ярі зернові на легких і середніх ґрунтах із доброю структурою.

Мінімальний обробіток доцільний за близького залягання ґрунтових вод і в сівозмінах із бобовими травами. Нульовий обробіток виправданий за достатнього зволоження та родючості, особливо після кукурудзи, соняшнику, буряків і сорго зернового. У цьому разі сівбу проводять сівалками прямої сівби, придатними й для мілкооброблених полів.

Нагадаємо, землеробство Степу України потребує удосконалення технологій обробітку ґрунту.