Як азотне живлення ріпаку залежить від очікуваної врожайності й агрокліматичних умов

У посушливих регіонах на ґрунтах важкого гранулометричного складу під сівбу ріпаку можна вносити більше азоту, оскільки ризик засвоєння надлишкової його кількості й формування надмірної листкової маси є низьким. Однак, що вологіші умови місцевості, то стриманішим має бути розвиток ріпаку до стеблування.

Про це у статті в журналі The Ukrainian Farmer пише Григорій Господаренко, доктор сільськогосподарських наук, професор Уманського національного університету.

Для формування високої врожайності достатньо, щоб до стеблування рослини засвоїли 120 кг/га азоту. Стимулювати ріпак до надмірного засвоєння азоту недоцільно, бо він утворить багато листкової маси, повільно гілкуватиметься, бутони (насамперед на нижніх бічних пагонах) будуть квітнути пізніше й довше.

Незалежно від стану розвитку посіву ріпаку його потрібно підживлювати азотом напровесні. Якщо очікувана врожайність не перевищує 4,0 т/га, азотні добрива вносять за один раз. За вищої врожайності на посівах, що взимку не втратили листкової маси, це підживлення потрібно розділити, і друге внесення провести до стеблування, коли пагін є завдовжки 5 см й очікується інтенсивний ріст стебла.

На сильно розвинутих посівах основне підживлення можна провести, коли стебло ріпаку сягає завдовжки 10 см і бічні пагони починають видовжуватися. Цей азот має надходити до стадії бутонізації.

За очікування високої врожайності до стеблування рослин вносять всього 60-75% розрахованої дози азоту. Решту (20-40 кг/га) азоту вносять позакоренево до початку цвітіння, або коли вже вийшли перші квітки, чи за достатнього зволоження у ґрунт – до 50 кг/га азоту.

Нагадаємо, восени ріпак використовує 25% від усієї кількості засвоюваного ним азоту.