Ранньовесняне підживлення соняшника менш ефективне, ніж осіннє

У підживленні соняшнику слід ураховувати інтенсивний розвиток його кореневої системи, активна частина якої вже у фазу 6–8 листків є на глибині понад 1 м. Цей чинник зумовлює складну залежність між фактичною дозою внесених добрив (безпосередньо під культуру) та врожайністю. Зважаючи на це, менш ефективним є ранньовесняне внесення добрив, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Своєю чергою, ефективним є осіннє внесення фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а також осіннє внесення аміачного азоту.

Фактично рівень урожайності визначається середніми показниками кількості добрив, що вносять у межах сівозміни. За цих умов агротехнічне значення культури соняшнику визначається у засвоєнні мінеральних елементів із нижніх шарів ґрунту та їх «транспортуванні» на поверхню.

Високий рівень здерев’яніння стебла та висока концентрація лігніну в клітинах надземної частини зумовлюють значно довшу тривалість розкладання решток рослин і «повернення» мінеральних елементів у ґрунт, порівнюючи із зерновими культурами — так званий ефект небажаного попередника. Він значно посилюється в сухі роки, в умовах неякісного загортання рослинних решток.