Підживлення озимих у пізніші терміни менш ефективне

Перенесення підживлення (особливо на слаборозвинених посівах) на пізніші терміни – після відновлення вегетації, менш ефективне.

Це пов’язано з тим, що за пізнього підживлення в умовах недостатнього вологозабезпечення ґрунту добрива потрапляють у сухий ґрунт і не використовуються, а частина їх через леткість втрачається.

Тому рослини тривалий час страждають від нестачі азоту, що призводить до формування низькопродуктивних посівів.

Водночас добре розвинені та удобрені з осені посіви, у яких навесні кількість пагонів перевищуватиме 1500 шт./кв. м, ранньовесняного підживлення не потребують.

Посівів з таким розвитком цього року небагато, але вони є, особливо там, де проводили ранню сівбу по парах і на зрошенні. Тут важливо стримувати весняне непродуктивне кущіння, для чого підживлення краще перенести на початок виходу рослин у трубку, коли припиняється кущіння.

Проте у ці строки зазвичай верхні шари ґрунту висихають, тому аміачну селітру слід вносити зерновими сівалками, щоб загорнути її в ґрунт, або обприскати посіви рідкими добривами типу КАС.

AgroTimes