Першочерговим під час вирощування сої є захист від бур’янів

Соя на початку своєї вегетації росте повільно, тому бур’яни конкурують із нею за освітленість, поживні речовини й ґрунтову вологу.

Мірилом негативної ролі бур’янових рослин є коефіцієнт шкідливості, який показує зниження врожайності основної продукції сільськогосподарської культури у ц/га, викликаний 1 ц сирої маси бур’янів.

Згідно з узагальненими багаторічними даними досліджень Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААН, цей показник для сої становить 0,152, тобто 1 ц маси бур’янів спричиняє недобір 15,2 кг насіння культури. Тому захист від бур’янів має першочергове значення для успішного вирощування сої.

Результати багаторічних досліджень свідчать, що в посівах сої як пізньої ярої культури найбільш розповсюдженими є щириця звичайна, мишій сизий і плоскуха звичайна.

Поряд із ними зустрічається також низка інших пізніх ярих бур’янів: мишій зелений, галінсога дрібноквіткова, осот городній, паслін чорний, нетреба звичайна.

Значно поширеними в посівах сої є також ранні ярі бур’яни: лобода біла, гірчиця польова, гірчак розлогий, чистець однорічний, амброзія полинолиста та ін.

Із зимуючих і дворічних бур’янів частіше зустрічаються підмаренник чіпкий, талабан польовий і куколиця біла.

Як і серед інших культур, у посівах сої постійними є дводольні багаторічні види: осоти рожевий і жовтий, березка польова й ін.

AgroTimes