Науковець пояснив особливості розміщення сидерального пару після соняшнику

Сидеральний пар часто розміщують після соняшнику. Якщо площу підготували з осені, то рано навесні проводять боронування. Без розриву в часі слідом за обробітком ґрунту виконують сівбу редьки олійної або її сумішки нормою висіву 2–2,5 млн шт./га на глибину 2–3 см сівалкою СЗТ 3,6. За наявності в господарстві сівалки прямого висіву сівбу проводять без попереднього обробітку.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer пише науковець Сергій Артеменко (ДУ ІЗК НААН).

У рядки для створення добрих стартових можливостей для сидератів вносять амофос нормою 10-15 кг д. р. після фосфору. Якщо не вдається підготувати поле восени, то ефективніше з погляду більшого накопичення вологи після збирання соняшнику поле залишити на зиму без будь-якого обробітку.

Стебла соняшнику забезпечують більше затримання снігу, що позитивно вплине на нагромадження вологи у ґрунті. Після фізичного дозрівання ґрунту навесні проводять поверхневий обробіток на глибину 6-8 см дисками або лущильником у два сліди, подрібнюю чи стебла соняшнику.

За такого обробітку падалиця насіння соняшнику залишається на глибині 2-3 см і швидко проростає. Весняна передпосівна культивація суттєво зменшує кількість падалиці, після чого проводять сівбу сумішок сидеральних культур.

Після дискування за сприятливих умов активно проростають бур’яни, залишки падалиці соняшнику. Поле швидко зазеленіє, і необхідно витримати до того часу, доки рослини не почали цвісти. Якщо у ґрунті достатньо вологи, сходять бур’яни, які також необхідно залучити до сумішки сидеральних культур і не дати їм зацвісти.

Нагадаємо, за даними дослідження, органіка після сидератів формує додатковий запас поживних елементів у ґрунті.