Сертифікація садивного матеріалу винограду обов’язкова для розсадників у більшості європейських країн

Схеми сертифікації садивного матеріалу винограду у країнах ЄС відпрацьовані найповніше. Законодавство кожної країни, враховуючи загальні рекомендації, бере до уваги й особливості місцевого виноградарства, епідеміологічний стан й низку інших чинників. Основний перелік хвороб, включених до цих схем, однаковий для більшості країн. Це переважно віруси.

Нині перевіряють наявність семи вірусів, які викликають чотири вірусні хвороби: коротковузля, або виродження винограду; скручування листя; борознистість деревини та мармуровість.

До додаткового списку входить також тестування на сортах-індикаторах на мозаїку жилок і некроз жилок винограду. До переліку вірусів час від часу додаються нові патогени, переважно це серотипи вірусу скручування листя.

Країни з багаторічним досвідом у галузі санітарної сертифікації (Франція, Італія, Німеччина) працюють за найповнішим переліком патогенів. Країни, що нещодавно стали членами ЄС, обмежуються найбільш шкідливими хворобами.

У Румунії ще з 1988 року чинна схема сертифікації, у якій є обов’язковим тестування матеріалу на відсутність ураження вірусами коротковузля, мозаїки арабісу та серотипами вірусу скручування листя винограду.

Методика схем сертифікації базується на всіх методах діагностики – від тестування на сортах-індикаторах до застосування імуноферментного аналізу та методів молекулярної біології.

У більшості європейських країн схеми сертифікації садивного матеріалу винограду обов’язкові для застосування в усіх розсадниках. Діяльність останніх регламентується та контролюється державними органами.

В останнє десятиріччя важливу роль у регламентації схем сертифікації відіграє Європейська та Середземноморська організація з карантину та захисту рослин (ЕРРО). За її активної участі розроблено схеми сертифікації садивного матеріалу різних багаторічних культур, зокрема й винограду.

AgroTimes