Ослаблення юаня небезпечніше для світової економіки, ніж Brexit – експерт

Поступове зниження курсу юаня до долара і кошика основних світових валют, на яке більшість інвесторів звертає мало уваги, може виявитися серйознішою загрозою для світової економіки, ніж рішення Великої Британії вийти зі складу Євросоюзу (Brexit), вважає старший інвестиційний стратег State Street Global Advisors Майкл Ерон.

За його словами, китайські регулятори скористалися тим, що ринки пильно стежили за результатами референдуму в Великій Британії та іншими подіями, щоб непомітно послабити курс нацвалюти.

Так, 23 червня, у день референдуму, довідковий курс юаня був знижений на 1% –  рекордними темпами з минулорічного серпня, коли такий захід викликав обвал на світових фондових ринках.

У цілому за останній рік юань подешевшав до долара на 4%, а до кошика основних валют – на 7%.

«Першу за все, девальвація юаня може бути ознакою подальшого ослаблення другої економіки світу, – наводить слова Макла Ерона MarketWatch. – Це може бути спробою підтримати темпи зростання ВВП, що сповільнюються, за рахунок штучного завищення експорту».

Окрім того, за рахунок зниження курсу валюти влада Китаю намагається пом’якшити ситуацію з украй високим обсягом корпоративного боргу, що становить 160% ВВП –  більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Минулого року 44% нового боргу використовувалося для погашення старих заборгованостей. За оцінками Міжнародного валютного фонду, потенційні збитки від дефолтів за корпоративними кредитами китайських компаній можуть перевищити 7% ВВП країни. А експерти McKinsey вважають, що, якщо нічого не зміниться, до 2019 року цей показник зросте до 15%.

Також ослаблення валюти може частково слукувати для заниження показників відтоку капіталу, якого побоюються інвестори. На думку аналітиків Goldman Sachs, відтік капіталу з материкового Китаю в Гонконг з минулого вересня склав $170 млрд, тобто у півтора рази більше, ніж показує офіційна статистика.

Експерти Nomura Holdings відзначають, що влада КНР також приховує чистий відтік коштів інвесторів, завищуючи розміри імпорту з таких країн, як Східне Самоа. «А чим ще пояснити небувалий зліт імпорту з Самоа? Чи китайці за рік збільшили споживання кокосового масла на 700%», – аргументує Майкл Ерон.

Інтерфакс-Україна