Галузь птахівництва має усвідомити свою роль у контексті зміни клімату

Галузь птахівництва має усвідомити свою роль у контексті зміни клімату й вчасно вжити необхідні заходи щодо скорочення викидів у навколишнє середовище

Зміна клімату в результаті антропогенних викидів парникових газів є глобальною проблемою. І головним завданням світової спільноти є максимально можливе скорочення їх викидів. Найефективнішими засобами досягнення цієї мети є розширення використання відновлюваних джерел енергії та ефективне їх застосування. 

Основний внесок у викиди шкідливих для клімату газів здійснює агропромисловий комплекс. В основному це пов’язано з викидами метану від ведення тваринництва, внесення необроблених органічних добрив і викидів закису азоту із сільськогосподарських ґрунтів по факту застосування мінеральних й органічних азотних добрив. 

У тваринництві найбільша частка метану СН4 вивільняється в атмосферу в процесі травлення жуйних тварин, із гною великої рогатої худоби, в дещо менших обсягах із гноївки свиней і посліду птиці та пролонговано за внесення не оброблених органічних добрив у ґрунти.

 Щодо птахівництва як провідної галузі тваринництва в Україні, то низкою досліджень установлено його вуглецевий слід, зокрема, баланс СО2 та використання орних земель на кілограм продукту. 

Так, викиди CO2 на кілограм яєць за вигульної системи утримання птиці становить 1,98 кг, за утримання на глибокій підстилці — 1,96 кг, за кліткового утримання — 1,75 кг. До того ж значення необхідних площ землекористування становлять: за вигульної системи утримання птиці — 3,28 м., за утримання на глибокій підстилці — 3,23 м., за кліткового утримання — 2,88 м. орних земель. 

Виробництво м’яса птиці так само має відповідний вуглецевий слід. Так, виробництво кілограма птиці за вигульної системи її утримання становить 3,97 кг, а за кліткового утримання — 3,31 кг. Потреба в орних землях становить, відповідно, 5,53 та 4,66 м. 

Сільське господарство є найбільшим продуцентом викидів аміаку NH3 (до 95%), причому найбільша частина викидів припадає, знову ж таки, на тваринництво (до 54%). Аміак поширюється в атмосфері, де вступає в реакції з іншими компонентами та знову відкладається в екосистемах, чим завдає значної шкоди наземним і водним екосистемам у результаті підкислення та збагачення поживними речовинами. Підкислені ґрунти та надлишок поживних речовин у природних екосистемах можуть призводити до змін біорізноманіття. Крім того, аміак і його сполуки сприяють утворенню шкідливого мілкого пилу. 

Заходи зниження викидів азоту мають починатися з елімінації джерел викидів аміаку. Існує багато технічних заходів задля пом’якшення рівня викидів: очищення відпрацьованого повітря; нагромадження, зберігання, утилізація гною та посліду: криті лагуни й резервуари, біогазові станції, заходи зі знезараження та гігієнізації; низькоемісійне внесення органічних добрив: пряме внесення, спеціалізована техніка з низьким рівнем викидів для внесення органічних і мінеральних добрив; адаптовані стратегії відгодівлі, зокрема багатофазна відгодівля кормами з низьким умістом протеїну; фракційна сепарація відходів життєдіяльності тварин і птиці з метою полегшення транспортування та постачання на біогазові станції за відсутності таких на місцях.