На Луганщині в умовах безсистемності розвитку агросектору особливу цінність має досвід кожного господарства
Шостий рік підконтрольна Україні територія Луганської області, яка вимушена змінити галузеву структуру економіки, намагається розвивати сільське господарство. Робити це доводиться в умовах обмеженого потенціалу, адже переробна промисловість не розвинена, великих інвестицій немає, а знайти нові ринки збуту замість втрачених в умовах «обрізаної» логістичної системи вкрай складно.
Наразі перед регіоном стоїть чимало стратегічних задач у розвитку рослинництва. Луганщина — це дуже посушливий регіон, тому важливим напрямом розвитку сільського господарства є меліорації. Відродити її дорого й досить складно, адже робочі меліоративні мережі працюють із великими перебоями через занедбаний стан і «кульгаючий» менеджмент.
Ще одне стратегічне завдання полягає у введенні до сівозміни нетрадиційних й інтенсивних культур таких як горох, льон, гірчиця, соя, нут, сочевиця. Це допоможе досягти відразу кілька цілей: поліпшити сівозміну, а отже — стан ґрунтів; витіснити соняшник, який виснажує ґрунти; та диверсифікувати ризики, адже багато нішових культур рентабельніші за соняшник.
Також важливим є відродження родючості ґрунту. За статистикою ФАО, за останні 100 років гумус у наших чорноземів знизився на 25 пунктів, і це є серйозним викликом для виробників сільськогосподарської продукції. Фермери можуть поліпшити стан ґрунту, урізноманітнивши сівозміну, застосовуючи екологічно чистіші види добрив і технологічні процеси, що зменшують його виснаження.
Але головна проблема полягає у тому, що у розв’язанні цих і багатьох інших завдань немає єдиної державної політики та системності. За таких умов ще більшої цінності набуває досвід окремих господарств.
До прикладу компанія «Прогрес», яку очолює Станіслав Стешенко, до встановлення зрошення збирала по 40 ц/га кукурудзи, а на зрошенні — 100–120 ц/га.
У господарстві «Айдар-овощ» упровадили «нульовий» обробіток, а його керівник Олексій Павлов розробив власну мобільну й дешевшу технологію зберігання зерна, яка не потребує будівництва складів чи інших закритих приміщень. Крім того, фермер має чимало запатентованих винаходів з удосконалення сівалок — наприклад, до канадської сівалки «Моріс» умілець зроби до десяти різних удосконалень, що роблять роботу агрегата на тутешніх землях продуктивнішою.
На інноваційних полях у компанії «Україна», яке очолює Микола Лавренко, вирощують понад 15 культур й організовують дні поля, на яких місцевим аграріям розповідають про перспективні культури й діляться напрацюваннями з технології їх вирощування.