Трав’яниста рослинність у міжряддях яблуневого саду забезпечить його органікою

За дефіциту перегною забезпечити дерева яблуні органікою можна, вирощуючи у міжряддях саду трав’янисту рослинність. Це підходить для паро-сидеральної чи дерново-перегнійної систем утримання ґрунту.

Утім, ці системи ефективні за достатнього природного вологозабезпечення або зрошення. А в зональних умовах нестійкого та недостатнього зволоження, які характерні для більшої частини Лісостепу (центральний і східний регіони) та всієї території Степу, дефіцит ґрунтової вологи знижуватиме продуктивність і у плодових дерев, і у трав’янистої рослинності. Остання формуватиме незначну біомасу й не збагачуватиме належно ґрунт органічними речовинами.

Тому в незрошуваних садах можна рекомендувати лише паро-сидеральну систему з вирощуванням озимих сидератів, особливо злакових (жита, пшениці) у сумішах з бобовими (озимими чи зимуючими формами вики та гороху), які нарощують біомасу в осінньо-весняний період, коли у плодових дерев немає інтенсивного росту і ті не конкурують із ними за ґрунтову вологу.

Натомість улітку, особливо під час затяжних і посушливих періодів спеки, конкуренція за воду між деревами і сидеральними посівами велика.

Біомасу сидератів потрібно заробляти у ґрунт наприкінці травня – на початку червня дискуванням або неглибокою, на 15-18 см, оранкою міжрядь. Подрібненою біомасою сидератів можна мульчувати приштамбові смуги, де поверхневі шари ґрунту насичені корінням – важливо, аби там збереглася дефіцитна волога.

AgroTimes