Виламування пагонів винограду доповнює обрізування

Виламування пагонів винограду під час вегетації – важливий прийом нормування навантаження кущів. Певною мірою він дозволяє виправити помилки, що їх було припущено під час обрізування.

Виламування доповнює обрізування, особливо тоді, коли останнє виконували восени чи на початку зими без урахування фактичного ушкодження вічок зимовими морозами зими.

Пагони виламують, коли на них виокремляться суцвіття (друга половина травня). Цю операцію слід виконати у стислі терміни, аби заощадити витрату кущем поживних речовин на створення зайвих пагонів.

До того ж якщо з виламуванням запізнитися, доведеться користуватися секатором, і на кущах будуть великі рани, які потім повільно гояться.

На плодоносному кущі спочатку виламують паростеві пагони, утворені сплячими бруньками голови і багаторічних частин (зазвичай ці пагони безплідні). Потрібні для заміни основних елементів крони пагони не вилучають.

Далі проріджують пагони, що щільно розташовані у кроні, також виламують найслабші пагони. У пагонів двійників і трійників лишають один, найрозвиненіший – загальну кількість пагонів куща доводять до рекомендованої для даного сорту в конкретних умовах вирощування.

Для більшості столових сортів винограду з великими гронами (Віктор, Карабурну, Кишмиш Лучистий та інші) остаточне навантаження має становити 4-6 пагонів на 1 кв. м площі живлення куща, або 46-60 тис. пагонів/га винограднику.

На кущах сортів із невеликими або середніми гронами (Іршаї Олівер, Шасла, Мускат жемчужний та інші) слід лишати 5-8 пагонів на 1 кв. м площі живлення – це відповідає 50-80 тис. пагонам/га насаджень.

У більшості сортів із великими гронами під час обламування слід лишати на кущах, окрім плодових, і безплідні пагони, дотримуючись, залежно від сорту, приблизного співвідношення 1:1 або 1:2.

AgroTimes