Для рису найефективнішим є органо-мінеральне удобрення

Основним чинником гарантованого одержання запланованих урожаїв рису є дотримання органо-мінеральної системи живлення.

Зокрема, під час вирощування рису обов’язковим є періодичне поповнення ґрунтів органічними речовинами (гній, багаторічні бобові трави, сидерати).

До елементів обмеженого забезпечення рисових ґрунтів насамперед належить азот.

Приблизні дози внесення азотних добрив перед сівбою рису, за умови дотримання науково обґрунтованих сівозмін, становлять: по пласту багаторічних трав – 60-90 кг/га, по сидерату – 100-140, по інших попередниках – 140-160 кг/га за діючою речовиною (більшу дозу застосовують на інтенсивних сортах).

Крім цього, обов’язкове проведення вегетаційного підживлення посівів у фазу повного кущіння рису дозою 30-50 кг/га д. р.

На посівах рису застосовують азотні добрива, які містять діючу речовину в аміачній або амідній формі (сульфат амонію, карбамід), що пов’язано з промивним водним режимом та вимиванням добрив з ґрунтовими водами.

Фосфорні добрива застосовують нормою 30-40 кг/га поживних речовин. Обмінними формами калію рисові ґрунти здебільшого забезпечені в достатній кількості.

Для досягнення збалансованості живлення рисових посівів та підвищення їх продуктивного потенціалу застосовують комплексні мінеральні добрива з умістом широкого спектра макро- та мікроелементів у вигляді позакореневого підживлення вегетуючих рослин рису.

Такі засоби досить широко представлені на вітчизняному ринку добрив, прибавки врожаю зерна від їх застосування становлять від 5,3 до 35,5%.

AgroTimes