Для розвитку тваринництва нам необхідно працювати у напрямку генетики, - Ірина Паламар

Фахівці тваринницької галузі сьогодні все частіше наголошують про важливість розвитку генетичного потенціалу поголів’я як один із найголовніших чинників ведення успішного та прибуткового тваринницького бізнесу.

Молочне тваринництво в Україні сьогодні активно розвивається, і є однією із перспективних галузей аграрного ринку. Та чи покриває вона на сьогоднішній день потреби у молоці для внутрішнього та зовнішнього ринку, і як можна поліпшити ситуацію?

Як говорить керуючий партнер ГК «АгроВет Атлантик», голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар, на сьогоднішній день в Україні молочна продуктивність корів складає в середньому 4-5 тис. кг молока на корову на рік та 600-700 г середньодобового приросту молодняку на відгодівлі. Але генетичний потенціал молочної худоби в нашій країні дозволяє підвищити продуктивність ВРХ – за умови застосування сучасних технологій у годівлі та утриманні. На жаль, на багатьох сільгосппідприємствах до цього часу використовуються застарілі, високо затратні неефективні технології виробництва, незбалансована й недостатня за рівнем поживності годівля тварин, а питаннями селекційно-племінної роботи майже не займаються, коментує ситуацію аграрний експерт Ірина Паламар. Результатом екстенсивного ведення скотарства старими методами є низький рівень реалізації продуктивного потенціалу тварин. Наприклад, за таким показником продуктивності тварин як річний надій молока на корову, ми поки що реалізуємо лише 54% від потенціалу. А приріст живої маси молодняку ВРХ на вирощуванні та відгодівлі знаходиться в межах 60% від максимально можливого.

Таким чином, на сьогодні одним із актуальних напрямів розвитку тваринництва є збільшення поголів’я ВРХ та виробництва м’ясо-молочної продукції. А це, в свою чергу, можливе за рахунок підвищення ступеню реалізації генетичного потенціалу тварин.

За словами Ірини Паламар, вже сьогодні необхідно упроваджувати використання конкурентоздатних порід ВРХ, а також сучасну систему селекційно-племінної роботи з ними, яка була б спрямована на підвищення генетичного потенціалу молочної продуктивності: до 9-10 тис. кг молока від корови за рік, середньодобового приросту молодняку ВРХ молочних порід – до 900-1000 г і м’ясних – до 1300-1500 г. Важливим є і залучення біотехнологій репродукції, які б забезпечували вихід телят на рівні 85-87 голів/на 100 корів на рік, селективних технологій сперми для одержання 95-97% приплоду запланованої статі, ембріотрансферу для племінного поголів’я.

На жаль, генетичний потенціал продуктивності тварин сьогодні у багатьох українських господарствах перебуває на рівні нижчому за європейський. А наша застаріла система селекції у тваринництві за ключовими параметрами (система обліку, збору й обробки інформації, методологія оцінки племінної цінності тварин) не відповідає міжнародним стандартам. Усе це призвело до певних переваг потенціалу зарубіжних порід над вітчизняними, що, своєю чергою, сприяє імпорту племінного поголів’я. Наші ж племінні підприємства тим часом втрачають вплив на розвиток галузі.

Якщо такий стан речей триватиме й надалі, то вітчизняні племінні ресурси тваринництва опиняться під загрозою. Ми ніколи не досягнемо нормальної кількості молока та приростів, а ситуація буде погіршуватись, якщо всерйоз не зайнятися питанням генетики.

Потрібно змінювати ситуацію, інакше Україна буде приречена на технологічну й селекційну відсталість.

AgroTimes