Здавалося б, урожай — він і в Америці врожай. Однак ні! У Новому Світі так називають усе, що виростила людина на землі. Жодних тобі пожнивних решток! І фермери у них — у шостому поколінні. І малечу з дитинства охоче знайомлять із секретами аграрного виробництва. І студенти можуть свої винаходи одразу ж випробувати у практичних умовах. Усе це Юрій МАЦАК, гендиректор ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» («АСТАРТА»), побачив у США як учасник бізнес-стажування за програмою SABIT «Інновації та ефективність в агробізнесі». А ці дорожні нотатки — про те, чого, на його думку, українських аграріїв могли б навчити американські фермери.
…Наша група — а це шість представників аграрного бізнесу з України, по одному — з Азербайджану, Туркменістану та Киргизстану, два — з Молдови, три — з Таджикистану й п’ять — із Росії (всі — переможці конкурсу, який проводило міністерство економіки США) — розпочала своє знайомство з Новим Світом із Вашингтона. Тепер і там побував прапор-символ нашої «Астарти». Президент компанії Capital Communications Group Акрам Еліас, розповідаючи про структуру уряду США, американську політичну систему, процес ухвалення законів «знизу до верху», десятки разів наголошував, як уряд країни підзвітний своєму народові, і як прості американці через асоціації впливають на ухвалення важливих для суспільства законів. Дивно все це було слухати, оглядаючись на нашу українську дійсність…
***
…Ми відвідали одну з найбільших у США аграрних виставок просто неба у штаті Айова. Щороку близько 600 учасників виставляють тут на огляд нове фермерське обладнання, трактори, комбайни й іншу сільськогосподарську техніку. Її роботу демонструють безпосередньо в польових умовах, а семінари стосуються найрізноманітніших тем — від технічного обслуговування до маркетингу. Народу було дуже багато, і так цікаво спостерігати, як вони спілкуються й оглядають виставку — кількома поколіннями, групуючись «по фракціях»: спереду йде найстарший, за ним молодші, а за тими вже дружини й малеча. У нас такого не побачиш…
***
…Побували на аграрній виставці й в Міннесоті. Це одна з найбільших виставок США на кшталт нашої на ВДНГ у Києві. Щось таке, та трішечки інше: площа, на якій розміщено виставку, як наших чотири, звісно, й експозицій набагато більше. Як би мені хотілося все це обійти! Проте неможливо… І знаєте, що мене найбільше вразило на цій виставці? Тваринницький павільйон, де діти — а їх тут було дуже багато — могли «вживу» подивитися, у якій «капусті» знаходять козенят чи телят, із яких кіндерсюрпризів з’являються на світ курчата й перепели…
***
…Університет штату Айова, «Центр дослідження в галузі утилізації врожаю». Як вам назва? Двічі перепитував, саме така назва і є. Однак коли почали знайомитися з питаннями, над якими вони працюють, то все стало ясно. По-перше, все вирощене на землі людиною вони називають урожаєм. По-друге, вони доводять на прикладі кукурудзи, що однаково цінний як урожай зерна з гектара, так і врожай бадилки з гектара, бо на все витрачена сила землі. Розглядаючи якийсь гібрид, аналізують, скільки поживних речовин із землі взято на зерно й скільки на бадилку. Потім думають («навантажують» своїх студентів, а їх там навчається 40 000!), що робити з тією частиною врожаю, над якою зазвичай люди в нас не замислюються взагалі. От і придбали найсучаснішу техніку, обладнання всіляких лабораторій з усього світу, поставили в навчальних аудиторіях. А студенти й попридумували: то горщики для розсади з відходів сої, які на вигляд як пластикові, а коли потрапляють у землю — через три місяці й сліду немає, то замінити якусь пластикову запчастину від авто на біозапчастину.
***
Після оглядин аудиторій на нас чекала поїздка в університетське дослідне господарство BioCentury. Саме тут проходять апробацію всілякі винаходи. Тут і отримання біогазу з різної сировини на міні-установках, і міні-нафтопереробний заводик, де отримали нафту з рослин — досягнення, яким дуже пишаються, і цілі установки з вирощування водоростей для біогазу. А я згадав наше водосховище з його безмежними обсягами зелених водоростей, які нікому не потрібні…
***
…На племфермі з вирощування ВРХ м’ясної породи 3/4 угідь (із 2000 га) господарі відвели під природний випас. Плекають племінних бичків, мають дані про ДНК кожної тварини! Тут же проходять аукціони з продажу. І ціна на останніх торгах про щось та й каже — 60 000–100 000 дол. за голову! Власники цього господарства — фермери в шостому поколінні! Спокійні, впевнені, що ні на кого з них не «наїдуть» рейдери чи податківці. Закохані у свою землю, у своє хобі, яке для них є і роботою…
***
…Асоціація виробників пшениці штату Канзас із 1927 року об’єднує тутешніх зерновиків. Усі вони добровільно відраховують по 0,7 дол. з тонни зібраного збіжжя, що загалом виливається в кругленьку суму — близько 5 млн дол. щорічно! Тут називають такі програми «чек-оф». Фермери обирають раду виробників, яка потім розподіляє і контролює використання зібраних внесків. Вразив комплекс, збудований цим коштом. Тут тобі і конференц-центр, де навчаються студенти під час виробничої практики, і новітня виробнича лабораторія — з теплицями та камерами для моделювання погодних умов росту пшениці взимку й улітку, не враховуючи температуру ззовні. Є банк насіння з батьківщини дикої пшениці. На елеваторних потужностях і новітньому млині з пекарнею теж проходять практику студенти. І головне — тут працює генетичний центр із виведення сортів саме для цієї місцевості. На селекцію пшениці, фітопатологічний контроль, покращення якості сортів тощо виділяють щорічно близько 2 млн дол. Коментарі, як мовиться, зайві…
***
…У місті Харбор (штат Меріленд) ми побачили, як створюють техніку Massey Ferquson. Філіп де Леоне, начальник відділу з розвитку міжнародної торгівлі корпорації AGCO, протягом двох годин презентував історію бренду — від заснування й до сьогодення. Що це за продукція, зупинятися не буду, лише скажу, що сума продажів Massey Ferquson торік становила 8,4 млрд дол. Тут близько 1250 працівників, виробнича територія — 150 га. Методику процесу придумав ще Генрі Форд, чим вони досі користуються й пишаються. На перший погляд усе просто. Проте за цією «простотою» — титанічна робота всіх ланок процесу — від головного конструктора до рядового робітника на конвеєрі. А продукт на виході й сам за себе розкаже…
***
Побували й на заводі не менш відомого бренду Great Plains у місті Саліна (штат Канзас). Презентація вразила глибиною підходу виробника до свого продукту. Не буду всього переповідати, лише процитую слова головного агронома (!) заводу: «Мені не цікаво, що на наших машинах буде комфортно працювати, мені важливо, щоб від роботи наших машин було комфортно рослинам». Тільки з таким підходом до справи можна заслужити ім’я виробника ґрунтообробної та посівної техніки світового рівня.
***
За своє життя я побував у багатьох аграрних державах. Утім, бізнес-стажування в Америці наповнило мою картину світу новими барвами, особливо — щодо інновацій та ефективності аграрного виробництва. За цю можливість хочу висловити подяку Міністерству торгівлі США, яке спонсорує програму, і всім організаторам та координаторам стажування. Особливо вдячний за зустрічі з цікавими людьми. Представники компаній різних сфер аграрного бізнесу доброзичливо і відкрито ділилися своїм досвідом, який – я упевнений — неодмінно знайде застосування на українських теренах.
газета “АгроМаркет”, жовтень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
