Тваринництво

Як у Данії норок розводять

Як у Данії норок розводять

Господарям, які серйозно замислюються над диверсифікацією свого бізнесу, радимо звернути увагу на норківництво.

  

Норківництво є основною складовою галузі звірівництва у багатьох країнах світу. Перші норкові ферми було організовані в США у 20-х роках минулого століття, і до середини 30-х років шкурки норок не мали великого попиту. Підвищення попиту на норкове хутро дало початок швидкому збільшенню поголів’я норок, і тепер продукція норківництва на міжнародному ринку становить понад 80% кількості проданого хутра на аукціонах у різних країнах світу.

 

Головне завдання господарств із розведення норок полягає у поліпшенні кольору, хутрових якостей, збільшенні розміру звірів, їх плодючості, підвищенні життєздатності нащадків та інших відтворних показників. Основними умовами успіху є, перш за все, правильна годівля, догляд і утримання, спрямоване вирощування молодняку, відбір і підбір, а також планове проведення ветеринарних лікувально-профілактичних заходів на фермах.

 

Найважливішим етапом при вирощуванні норок є реалізація хутра на аукціонах, які проводяться в Копенгагені, Санкт-Петербурзі, Лейпцигу, Фінляндії, Північній Америці. Ціна шкурок норки залежить від її розмірів і охоплює діапазон у 21,5—40,0 дол.

 

Практичний досвід

 

Звіроферма LTD Lauritzminde розташована в центральній частині Королівства Данія за 20 км від міста Колдінг і за 140 км від столиці — Копенгагена. Господарство є середнім за кількістю поголів’я норок. На фермі утримують 4 тис. племінних маток американської норки різних кольорових типів — стандартні, коричневі, чорні з коричневим відтінком, білі, сріблясто-голубі.

 

Утримання

 

Успіх у норківництві залежить не тільки від правильного ведення племінної справи, а й великою мірою від умов вирощування та утримання тварин. На звірофермі використовують шедову систему утримання норок. Вона забезпечує добру відтворну здатність звірів основного стада і сприяє вирощуванню відносно великого молодняку із шкуркою високої якості.

 

Норкова ферма огороджена бетонним парканом заввишки 1,5 м, у ґрунт паркан заглиблюється на 50 см. На фермі розміщено 24 шеди, з яких 12 завдовжки 50 м, інші 12 — 102 м. Також на території передбачено будиночок для обслуговуючого персоналу і два резервуари для кормосуміші, які працюють за принципом «зайнято — вільно».

 

Шеди — це довгі навіси з двома рядами кліток та проходом між ними. У кожній клітці є гніздо, що являє собою металевий сітчастий кошик (будиночок). Сітку виготовлено з нержавіючої сталі, яка не псує хутро. Зверху шеди мають дах з шиферу, який захищає норок від сонячних променів, дощу та снігу. Клітка має довжину 1 м, висоту — 65 см і ширину — 55 см. Її піднято над землею на 0,7—0,8 м. Для виходу із будиночка (металевого кошика) змонтовано лаз діаметром 9—10 см. За потреби лаз закривають металевою засувкою. Клітки у шедах розміщено одноярусними рядами так, щоб будиночки виходили до центрального проходу, а сітчастий вигул — на зовнішній бік. Клітки блокують по 6—7 штук. Зверху будиночка вмонтовані дверцята, що являють собою сітчасту рамку. Внутрішні розміри будиночка становлять: ширина — 30 см, висота — 35 см, глибина — 30 см. Як підстилку для будиночків на звірофермі використовують солому власного виробництва.

  

Роздавання кормів механізоване. Кормосуміш роздають за допомогою міні-трактора, який має дозувальний пристрій і бункер з кормом. Доза корму залежить від кількості поголів’я у клітці. Корм викладається зверху на клітку.

 

Для напування норок використовують автоматичну систему подачі води з використанням ніпельних автонапувалок. Норки, натискаючи носом на рухомий стік в центрі головки, відсувають гумовий клапан, і вода починає надходити слабкою цівкою.

 

Для видалення гною під клітками змонтовано гнойовий канал з автоматичним транспортером із шкребком у вигляді лопати, який, мірою наповнення каналу гноєм, просуває його до середини шеда в заглиблення (ями) з невеликим отвором. Із цих ям гідрозмивом гній просувається у гноєсховище, яке знаходиться за територією ферми на відстані 15 м.

 

Вирощування молодняку

 

Процес вирощування розпочинається власне з розвитку плоду в утробі матері, з організму якої плід одержує всі необхідні поживні речовини. У зв’язку з цим потрібно правильно організовувати годівлю вагітних самок.

 

Постембріональний розвиток молодняку норки можна розділити на кілька періодів. Молочний період триває приблизно 30 днів і характеризується високою інтенсивністю росту. Перехідний період триває близько 10 днів і характеризується перебудовою організму у зв’язку з переходом від молочної їжі до іншої. Константа росту на початку цього періоду різко зменшується, а потім знову збільшується.

 

Період юності триває з кінця липня до листопада. Цей етап можна розділити на дві фази. Перша триває приблизно до середини серпня; в цей час молодняк потребує дедалі більших обсягів і дає найвищий абсолютний приріст. У другій фазі (вересень — жовтень) темпи росту значно знижуються у зв’язку зі зміною літнього волосу на зимовий. Залежно від розвитку щенят і молодняку норок потрібно організовувати раціональну їх годівлю.

 

Середня маса щенят при народженні становить приблизно 9 г. Для збереження ослаблених щенят і тих, що випали з гнізда, їх на 15 хв. переносять в інкубатор для підтримання життєвих функцій, де автоматично підтримується температура 37 ºС (фото 4). Після взяття таких щенят з інкубатора їх підносять до гнізда, щоб матка обнюхала і прийняла в гніздо. Якщо ж матка не приймає своє щеня, то для нього підбирають подібну матку по породі і кількості приплоду і підсаджують до неї. Цей технологічний прийом сприяє високій збереженості приплоду на норковій фермі.

 

До місячного віку щенят годує самка (фото). Молоко норки високопоживне і висококалорійне. У 100 г міститься 121 ккал, протеїну — 7,0 г, жиру — 8,0 г, а в 100 г сухої речовини молока — 560 ккал. Тому щенята на кінець молочного періоду (1—1,5 місяців) досягають живої маси 200 г.

 

У нормального щеняти одразу після народження шкіра рожева, бархатиста і пружна на дотик. Очі розплющуються на 28—30-й день після народження, зуби прорізаються на 25—26-й день. Корм вони починають поїдати на 14—15-й день.

 

У молочний період щенята утримуються біля матері. Кількість щенят у гнізді рахують на 15—20-й день. Показники записують у племінні картки, що прикріплені до клітки. Після підрахунку фермер замовляє нові картки на кожне щеня: вони стають їхніми «паспортами», де вказано номер і породу батька, матері, особистий номер тварини, номер шеда і клітки, також обов’язково вказується порода норки.

 

Маток відсаджують на 25—30-й день, забираючи їх у спеціальні відведені шеди для маточного поголів’я. З 1,5-місячного віку щенят розпочинають ділити за статтю, тобто розбивають на пари: самця й самочку (одну пару) поселяють в одну окрему клітку. У двоярусних клітках можуть утримуватися по дві пари. Тим щенятам, яким не дісталося пари, підшукують пару з іншої сім’ї. До клітки прикріплюють племінну картку на новостворену сім’ю — на самця і самочку.

 

Годівля норок

 

У звірівництві важлива роль відводиться організації годівлі. Нормують годівлю норок залежно від віку, живої маси, сезону року і фізіологічного стану. В основу норм годівлі покладено чотири основні показники: обмінна енергія, перетравний протеїн, перетравний жир і перетравні вуглеводи.

 

Раціони балансують передусім за вмістом енергії і перетравного протеїну, а також контролюють у раціоні кількість жиру, вуглеводів і біологічно активних речовин.

 

Для норок LTD Lauritzminde кормосуміш готують у кормоцехах (кормокухнях) інших спеціалізованих підприємств. Кормокухня складається із самого кормоцеху з обладнанням для приготування корму, холодильника, зерносховища, установок для швидкого заморожування і лабораторії. Процес приготування кормосуміші повністю механізований. Комп’ютер контролює раціон і стежить за дозуванням всіх компонентів в режимі реального часу за допомогою електронних ваг, встановлених на дозаторах, кормозмішувачах і бункерах. Спеціальні датчики видають у вигляді графіка на комп’ютер інформацію про кількість білка, жиру і відсоток вологості готової кормової суміші. Давання свинячих субпродуктів у сирому вигляді, введення зерна в раціон у вигляді подрібненої муки, яка пройшла термічну обробку, дозволяє тримати температуру кормосуміші у діапазоні 0—2 ºС і готувати її відразу на декілька днів. Завезення кормів на звіроферму проводять раз на добу.

 

Суттєві корективи щодо рівня енергетичного і протеїнового живлення норок вносять сезон року і фізіологічний стан (особливо самок). Так, у періоди підготовки до гону, під час гону, щеніння і лактації кількість перетравного протеїну слід збільшувати, а даванки жиру зменшувати — для запобігання ожирінню, що негативно впливає на плодючість і молочність у період лактації.

 

Кормосуміш завозять у господарство спеціальним автотранспортом і вивантажують у резервуари. Роздають корм механізовано за допомогою електрокормороздавача. Температура корму влітку відповідає температурі повітря. Взимку температура корму повинна становити вище 12 ºС. Годують норок раз на день з 12-ї до 14-ї години. З дев’ятої години ранку проводять огляд в шедах кількості залишків корму. Залишки корму видаляють із кліток і вивозять у спеціально відведене місце.

 

Зняття і первинна обробка шкурок

 

Такі операції, як зняття і первинна обробка шкурок, істотно впливають на їхню товарну якість. На норковій фермі кожний фахівець має свої відпрацьовані технологічні функції і чітко виконує операції: знімає, знежирює, сушить. Ось основні етапи цього технологічного процесу:

 

  1. шкурку з тушки знімають механізовано за допомогою робота (хутром всередину);
  2. на спеціальному станку (за допомогою лез) знімають жир;
  3. шкурку вивертають назовні і «відкатують» у спеціальних барабанах (центрифугах) з крохмалем і тирсою, що надає шкурці блиску й додатково очищує від жиру (фото 10);
  4. видалення решток тирси проводять на спеціальному струшувачі (фото);
  5. натягують шкурки за допомогою робота на правки;
  6. правку вставляють у спеціальний возик на 200 правок;
  7. сушіння у сушильній камері (за температури 18 ºС). Тривалість сушіння шкурок з самочок — 40—44, з самців — 60—64 години;
  8. сортування шкурок на добре освітлених столах, звертають увагу на їхні якість і розмір.

 

Зберігають шкурки в окремій кімнаті, де підтримується певна вологість і температура до відправлення на аукціон спеціальним транспортом. Найбільший у світі Датський хутровий центр (аукціон) 2004 року одержав нову назву — Kopenhagen Fur. Система сортування складається з таких показників: тип (основний колір норки), стать, розмір, колір, відтінок основного кольору, відтінок пуху, довжина ості, якість опушення.

  

Що маємо в Україні?

 

Данія вважається світовим лідером виробництва шкурок норки, рентабельність якого становить там 90—95%. Проте в Україні рентабельність норківництва лише 20%. Така різниця пояснюється застосуванням в Україні ручної праці та дорогих кормів.

 

За радянських часів на території нашої держави налічувалося 16 великих комплексів з виробництва норкового хутра, сьогодні ж лише 4; є ще кілька дрібнотоварних приватних виробників. Лідером галузі є Переяслав-Хмельницький звіроплемгосп, заснований ще в 50-х роках минулого століття. Спочатку він спеціалізувався на розведенні сріблясто-чорних лисиць, песців, кролів, а наприкінці 70-х поступово перейшли на розведення норок. Згодом набув статусу племінного. Шкурки норок цього комплексу неодноразово ставали переможцями народногосподарських виставок у радянські часи, учасниками хутрових аукціонів у Санкт-Петербурзі та Лейпцигу; господарству присвоєно статус «Виробник кращих вітчизняних товарів України». Продуктивне стадо норок становить тут близько 18 000. Вирощують норку трьох кольорів — стандартну темно-коричневу, коричневу (власно виведена порода переяславська) та сріблясто-голубу.

 

 

Валентина Надточій, канд. с.-г. наук

Володимир Надточій, канд. вет. наук

Білоцерківський національний аграрний університет

журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року 

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ