Генетичний матеріал свиней, вирощений в Україні, заслуговує на держпідтримку

Ми часто говоримо, що для ефективного розвитку свинарства держава повинна створити умови або ж хоча б не заважати. Однією з умов могла б стати можливість отримувати підприємствам, які займаються розведенням і вирощуванням свиней, 25% компенсації при закупівлі термінальних ліній кнурів і гібридних ліній ремонтних свинок, вироблених і вирощених в Україні. Це не заборонено жодними правилами Європейського Союзу. Тим паче аналогічна практика вже доволі добре працює за придбання вітчизняної сільгосптехніки.

Вітчизняні свинарі постійно купують за кордоном генетичний матеріал ‒ кнурів і свинок. Вони коштують дорого, до того ж у євро, фунтах, іноді доларах або злотих. Часто це ‒ гібридні тварини: не племінні, а товарні свині. Що я маю на увазі, стверджуючи, що не племінні? Нерідко це ‒ гібриди,  отримані за схрещування свиней порід ландрас, дюрок, п’єтрен, велика біла тощо: свинки F1 та термінальні кнурі. Згідно з українським законодавством, це ‒ товарні свині, тому якихось дотацій на них не передбачено.

А на мій погляд, ми повинні рухатися до визнання таких свинок і кнурів товарно-племінними ‒ такими, котрі беруть участь у виробництві тварин із високими відгодівельними показниками. Звісно, реєструвати їх Державному реєстрі тварин, і тоді вже мати можливість продавати чи купувати таких свиней як продукцію, вироблену в Україні, з 25%-ю компенсацією від держави.

Змінивши статус такої свинки чи кнура, що можна підтвердити лабораторними генетичними дослідженнями, ми дамо державі чітке розуміння, чому ця продукція коштує не 74 грн/кг живою вагою, а 150 грн, а подекуди і 400 грн. Податкова служба розумітиме, що це ‒ товарно-племінні свині для подальшого отримання приплоду для заключної стадії вирощування і не звинувачуватиме  виробника в завищенні ціни реалізації.

Що це нам дасть? Підтримку й виробника, і покупця. Ті, хто купує, тоді завозитимуть менше свиней, працюватимуть на внутрішньому ринку й отримуватимуть часткову компенсацію від держави. Своєю чергою українські підприємства, котрі вирощують генетичний матеріал, ‒ матимуть замовників і зароблятимуть гроші. А покупці тим часом покращуватимуть свої виробничі показники й знижуватимуть собівартість продукції.

А тільки низька собівартість дасть можливість впевнено реалізовувати свою продукцію на зовнішні ринки, використовуючи українське зерно, створюючи додану вартість.