Увертюра жнив на Миколаївщині

 Попри складну зиму, весняні заморозки, дефіцит опадів і постійні виклики воєнного часу, аграрії Миколаївщини входять у найвідповідальніший період сезону. 

Господарство, яке вже сьомий рік працює за технологією no-till, зберегло потенціал посівів, оптимізувало витрати й сформувало ефективну систему виробництва. 

Про особливості нинішнього сезону, роботу в прифронтових умовах, кадрову стабільність та очікування від майбутнього врожаю — далі у розмові з Олегом Овчеренком, директором ТОВ «Ноу Тіл Агро». 

— Пене Олеже, розкажіть про своє господарство: скільки землі обробляєте та які культури вирощуєте? 

— Ми господарюємо в Миколаївській області, обробляємо близько 700 гектарів земель. Це наш земельний банк, який дозволяє вибудовувати стабільну систему виробництва й планувати технологічні процеси в господарстві на кілька кроків уперед. Основні культури, які ми вирощуємо, — пшениця, ріпак, сочевиця, горох, ячмінь і соняшник. Саме вони формують основу нашої сівозміни й визначають загальну структуру посівів у господарстві. Ми обрали саме ці культури не випадково і не з однієї причини. Це не прив’язано тільки до погодних умов або до рівня маржинальності. Тут важливий комплексний підхід, де враховується багато виробничих чинників і загальна логіка ведення господарства. У нас сформовано власну сівозміну, якої ми дотримуємося. Це вже відпрацьована система, адаптована під наші умови, що дозволяє підтримувати баланс між культурами та правильно розподіляти навантаження на ґрунт. Саме тому ми дотримуємося чіткої структури вирощування культур і вибудовуємо виробництво так, щоб кожна культура мала своє місце в загальній системі. 

— Миколаївщина уже на порозі жнив? 

— Якщо все буде добре і погода не внесе свої корективи, то вже 1–2 липня плануємо розпочати жнива. Для нас, як і для кожного аграрія, це один із найвідповідальніших періодів року, адже саме тоді стає зрозуміло, чи правильними були ухвалені протягом сезону рішення — від вибору культури й технології до захисту посівів і роботи з вологою. 

Нині оцінювати майбутній результат ще зарано. Ми вже маємо певне бачення стану посівів, але остаточні висновки завжди робить комбайн. Саме під час збирання врожаю стає зрозуміло, як культура витримала зиму, весняні стреси, брак чи надлишок опадів й інші чинники, що впливали на її розвиток протягом року. На сьогодні ситуацію ми оцінили б як середню плюс. Є поля, які мають дуже добрий вигляд, є культури, які дають підстави для оптимізму, але водночас сезон був непростим, тому робити надто сміливі прогнози поки що не готові. Для нашого регіону кожен сезон має свої особливості. Миколаївщина є зоною ризикованого землеробства, де результат багато в чому залежить від погодних умов. Саме тому ми звикли не поспішати з висновками й не оцінювати врожайність тільки за зовнішнім виглядом поля. Тому головне — спокійно дочекатися початку жнив, якісно організувати процеси та провести збирання у максимально стислі строки. А вже після перших проходів комбайнів можна буде об’єктивно говорити про врожайність, якість зерна й те, чи вдалим виявився цей сезон для господарства. 

— За якою технологією сьогодні працюєте в полі? 

— Ми працюємо за технологією no-till і вже багато років дотримуємося саме цього підходу у виробництві. Це свідоме технологічне рішення, яке впровадили в господарстві. Ця технологія нам підходить насамперед через наші кліматичні умови. Вони змушують обережніше ставитися до вологи в ґрунті й до способів його обробітку, тому no-till для нас є логічною відповіддю на ці виклики. Ми розуміємо, що нам варто працювати саме за тією технологією, щоб зберігати вологу, структуру ґрунту й стабільність виробництва. Уже бачимо результати цієї системи й можемо оцінити її ефективність на практиці. Розуміємо, що не кожен аграрій одразу довіряє no-till, адже це технологія, яка потребує зміни підходів і певного періоду адаптації. 

Уже з першого року застосування ми побачили, що врожайність навіть по окремих культурах була вищою, ніж за класичної системи обробітку ґрунту. Це стало для нас важливим підтвердженням правильності обраного напряму і дало додаткову впевненість і далі працювати за цією технологією. Якщо говорити в цифрах, то приріст урожайності становить близько 20% проти класичної технології. Це суттєвий показник, який ми відчули на практиці в господарстві. На сьогодні ми вже сьомий рік працюємо за технологією no-till — це повноцінно інтегрована система в наше виробництво. За цей час вона стала для нас не експериментом, а стабільною моделлю ведення господарства, яка довела свою ефективність у наших умовах. Ми бачимо, що технологія no-till уже давно стала для нас не просто експериментом, а реально робочою системою. Люди це теж помічають: приїжджають, дивляться, як організовано господарство, як працює техніка, як побудовано процеси в полі. Часто цікавляться деталями, розпитують, як ми прийшли до такого підходу, і навіть беруть для себе окремі рішення з нашого досвіду. Є й такі, хто починає повторювати наш шлях — купують аналогічні сівалки, пробують переходити на no-till або хоча б частково впроваджують елементи цієї технології в себе. Тобто це вже не просто внутрішня історія господарства, а досвід, який починає жити й в інших виробників. 

— Як зима вплинула на стан посівів у вашому господарстві цього сезону? 

— Зима була лютою, і ми маємо певні втрати по посівах. Повністю без наслідків не обійшлося, тому довелося оперативно реагувати вже навесні й корегувати структуру посівів у полі. Найбільше постраждали окремі культури. Було випадання по ячменю — частина площ не перезимувала, тому ці ділянки ми не лишали, а вирішили пересіяти їх ярим ячменем. Те саме стосувалося і гороху: частина посівів випала, і ми були змушені пересівати їх ярим горохом, щоб зберегти заплановану структуру сівозміни й не втратити виробничу ефективність поля. 

Загалом нам довелося пересіяти близько 250 гектарів. Це досить суттєвий обсяг робіт, який потребував швидкої організації техніки, людей і насіння, адже все це відбувалося в стислі строки навесні й паралельно з іншими польовими роботами. У підсумку зима, безумовно, внесла свої корективи в роботу господарства. Ми отримали втрати, але оперативно їх відпрацювали в полі, щоб максимально зберегти потенціал сезону й не допустити більших втрат надалі у виробничому циклі. 

Натомість маємо добрі ріпаки. Посіви ріпаку цього сезону перезимували добре, без критичних пошкоджень і нині вони сильні й вирівняні. Рослини рівномірно розвинені, з хорошим стартовим потенціалом після зимового періоду. 

Ми помітили, що ріпак витримав зимові умови значно краще, ніж частина інших культур, і це дає нам упевненість у його подальшому розвитку. Поля стабільні на вигляд, без значних випадінь, і культура активно відновлюється та входить у фазу весняного росту. Загалом по ріпаку маємо позитивну картину — це одна з тих культур, що пройшла зиму найбільш упевнено і тепер формує хороший фундамент під майбутній урожай. Загалом ріпак у нашій сівозміні постійно є, як я і зазначав. У нашій кліматичній зоні ми свідомо підбираємо стійкі сорти й гібриди, що здатні витримувати як зимові коливання температур, так і можливі стресові умови навесні. Це для нас принциповий підхід, адже саме стабільність сорту і його адаптивність до умов регіону визначають кінцевий результат у полі. 

— Як рослини відреагували на весняні стреси та чи вдалося їм відновитися? 

— Цей сезон видався досить непростим. Починаючи ще із зимового періоду, ми зіткнулися з низкою викликів, які вплинули на розвиток культур. Навесні ситуація також була складною. Якщо в центральних і західних областях аграрії більше говорили про надлишок опадів, то в нас основним викликом стали поворотні приморозки. Саме вони створили додатковий стрес для рослин у період активної вегетації. Для південного регіону такі погодні коливання завжди мають певні ризики, адже після потепління культури починають активно розвиватися й стають більш чутливими до різкого зниження температур. З тим великої кількості опадів ми так і не отримали. Загалом випало близько 70 міліметрів дощу, що для наших умов не можна назвати достатнім запасом вологи. Особливо відчутною є нинішня ситуація, коли опадів тривалий час практично немає, а температура повітря сягає 35 градусів. За таких умов кожен міліметр вологи має велике значення для формування врожаю. Усе це, безумовно, впливає на стан посівів і потенціал майбутнього врожаю. 

Загалом можу сказати, що культури досить добре відійшли від того стресу, який отримали навесні. На сьогодні ми бачимо рівномірний розвиток рослин по більшості полів. Культури сформували достатню вегетативну масу, мають хороший колір, а також демонструють нормальний розвиток відповідно до своїх фаз вегетації. Там, де навесні ми спостерігали ознаки стресу, рослини поступово компенсували відставання подальшим розвитком кореневої системи та сприятливих умов після проходження критичного періоду. Звичайно, певний вплив приморозків і дефіциту вологи на потенціал урожайності оцінити можна буде тільки після жнив, але візуально посіви на вигляд значно кращі, ніж можна було очікувати відразу після стресових погодних явищ. 

— Яку роль відіграє технічне забезпечення в ефективності технології no-till у вашому господарстві? 

— Коли свого часу ухвалили рішення переходити на технологію no-till, то розуміли, що без відповідного технічного забезпечення вона не працюватиме як повинна. Тому разом з упровадженням нової системи землеробства ми формували й відповідний парк машин. Від самого початку намагалися підбирати техніку, що максимально відповідала б нашим технологічним потребам і дозволяла б якісно виконувати всі операції в полі. Водночас не зупиняємося на тому, що вже маємо. Щороку намагаємося оновлювати технічний парк, докуповувати нові агрегати або замінювати на ті, що підвищують ефективність роботи господарства. Для нас це не є питанням престижу, а є питанням технології та економіки виробництва. 

Цього сезону придбали агрегат Вольта LS-9000. Це техніка для поверхневого догляду за полем, яка допомагає рівномірно розподіляти солому й інші пожнивні рештки після збирання врожаю. Для нас це важливий елемент системи, адже рослинні рештки мають бути рівномірно розподілені по всій поверхні поля. Агрегат якісно вирівнює солому, покращує її контакт із ґрунтом і створює кращі умови для наступних польових робіт. Крім того, така техніка допомагає ефективніше керувати пожнивними рештками й підтримувати стабільність технології загалом. На перший погляд може здатися, що це не найскладніший агрегат у господарстві, але насправді в системі no-till саме такі технічні рішення часто мають дуже велике значення. Якщо після комбайна солому розподілити нерівномірно, це створить проблеми вже під час наступної посівної кампанії. Тому якісна робота з пожнивними рештками — це фактично інвестиція в майбутній урожай. Саме тому це стало хорошим доповненням до нашого технічного парку. Вона допомагає підтримувати порядок на полі, забезпечує більш рівномірне розподілення органічної маси й дозволяє ще точніше дотримуватися принципів no-till. 

Загалом ми переконані, що сучасне господарство сьогодні неможливо будувати без оновлення техніки. Технології розвиваються, з’являються нові рішення, і якщо хочеш бути ефективним, потрібно постійно рухатися вперед. Саме тому ми й надалі плануємо інвестувати в технічне оснащення, адже добре підібрана техніка — це один із головних чинників успішного господарювання. 

— Чи можна сказати, що no-till дозволив суттєво зменшити енергоємність виробництва? 

— Можна сказати й так. З пальним у нас ситуація доволі прогнозована й контрольована. Так, ми розуміємо, що пальне подорожчало, і це впливає на собівартість виробництва, але наші технології побудовано так, що цей чинник не є критичним і не ламає економіку господарства. Наше загальне споживання пального становить близько 25 літрів на гектар за сезон. Це комплексний показник, який містить усі основні польові операції. Як це формується на практиці: посівна кампанія потребує приблизно чотири літри пального на гектар. Далі — обприскування: у середньому це 2–3 обробки, на них витрачаємо ще близько трьох літрів. Решта пального припадає на збирання врожаю комбайнами, логістику, вивезення продукції та супутні роботи. Важливий момент — ми не виконуємо класичний набір енергоємних операцій у полі: ми не дискуємо, не робимо глибокий або суцільний обробіток ґрунту. Відповідно, з технологічного циклу випадає велика частина витрат пального, які зазвичай є в традиційних системах землеробства. Саме завдяки цьому ми й виходимо на такий рівень споживання. Усю систему максимально оптимізовано: менше проходів техніки по полю, менше зайвих операцій і, відповідно — менше витрат як на пальне, так і на сервіс техніки. 

— Якою є ситуація з кадрами у вашому господарстві сьогодні? 

— У нас питання з кадрами не стоїть гостро — ми не відчуваємо дефіциту працівників і не маємо проблем із залученням чи утриманням людей. Навпаки, можемо сказати, що наш колектив — це наша сила, основа і рушійна енергія всього господарства. Саме люди забезпечують стабільність процесів у полі, відповідальність за результат і щоденну роботу, без якої неможливо досягати ефективності. Основний принцип, на якому ми будуємо кадрову політику, — це гідна і стабільна заробітна плата. Ми не шукаємо складних рішень у цьому питанні: люди повинні отримувати справедливу оплату за свою працю, і це є базою для нормальної роботи господарства. Саме завдяки цьому підходу працівники лишаються з нами й не шукають альтернатив, адже розуміють, що тут є стабільність і передбачуваність. 

Окремо важливим чинником є бронювання працівників. Це дає людям додаткову впевненість і стабільність у нинішніх умовах, а для господарства — можливість планувати роботу без постійної втрати кадрів. У поєднанні з заробітною платою це формує чітку систему, що дозволяє нам працювати без кадрових розривів і постійного пошуку людей. 

Що стосується гендерного питання або розподілення професій, то в нас воно взагалі не є предметом обговорення. Люди працюють там, де вони ефективні й можуть приносити результат. У нас немає поділу на «чоловічі» чи «жіночі» професії — є команда, є завдання і є відповідальність за результат. У підсумку можемо сказати, що кадрових проблем у нас немає. Є стабільний колектив, є мотивація через заробітну плату і є бронювання, яке додає впевненості людям. Усе це разом дозволяє нам працювати спокійно, системно й без кадрових потрясінь. 

— Ви господарюєте на Миколаївщині — одному з регіонів, що найбільше потерпає від війни. Як у таких умовах організовуєте роботу в полі? 

— Як більшість прифронтових господарств ми добре знаємо, що таке працювати в умовах війни. На наших полях трапляються уламки збитих ракет, безпілотників й інших засобів ураження. Тому перед початком робіт або після обстрілів ми співпрацюємо з піротехніками та профільними службами, які обстежують території й допомагають убезпечити людей і техніку. Без цього сьогодні неможливо говорити про нормальне ведення господарства. Війна змінила не лише наше життя, а й саму організацію роботи в полі. Кожен виїзд техніки, кожен сезон і кожна посівна проходять із розумінням того, що ризики нікуди не зникли. Коли працюєш у регіоні, який регулярно чує сигнали тривоги та вибухи, доводиться думати не лише про врожай, а й про безпеку людей. Водночас наше господарство не перебуває безпосередньо на лінії зіткнення, тому, на щастя, не було випадків, щоб ворожі удари цілеспрямовано влучали в нашу техніку чи виробничі об’єкти. Звісно, ми уважно стежимо за ситуацією й ураховуємо ризики, але поки що нам вдавалося уникати таких втрат. 

Окремим викликом стала робота навігаційних систем. Через вплив засобів радіоелектронної боротьби GPSнавігація працює нестабільно, тож доводиться пристосовуватися до таких умов. Коли навігація працює, ми застосовуємо її у звичному режимі. Коли ж сигналу немає або він некоректний, переходимо на відпрацьовані роками рішення. За сім років роботи за технологією no-till у нас уже сформовано постійні технологічні колії. Ми їх не змінюємо, тому навіть за відсутності навігації можемо працювати, орієнтуючись саме на них. У таких випадках механізатори працюють фактично вручну, спираючись на власний досвід, уважність і знання кожного поля. Саме тому сьогодні успіх господарства залежить не лише від технологій, а й від людей. У воєнних умовах доводиться адаптуватися до нових викликів, находити рішення там, де раніше все працювало автоматично, і працювати, попри всі труднощі. Для нас це вже стало частиною щоденної реальності.  Попри всі труднощі, ми навчилися працювати в цих умовах й адаптувалися до нової реальності. Звичайно, хотілося б тільки вирощувати культури, думати про врожай, технології та розвиток господарства, але сьогодні кожен аграрій виконує значно більшу місію. Ми працюємо, сіяємо й збираємо врожай, адже розуміємо, що сильний аграрний сектор — це також внесок у стійкість держави та нашу спільну перемогу. І за можливість працювати на своїй землі, планувати майбутнє та вести свою справу ми насамперед завдячуємо українським військовим. Саме тому щиро дякуємо Збройним силам України за захист, мужність і можливість кожного дня виходити в поле й робити свою роботу.