Інвестиції в ягідництво — виправдані !
На питання – Який урожай ягід зберемо цього року, та як будувати свій бізнес, аби він приносив максимальний прибуток?, – розповідає один із найкращих аналітиків ягідного ринку, управляючий партнер ТОВ «ФруТек» Олег Босий.
— Яка ситуація складається нині в сучасному українському ягідництві та плодоовочівництві?
— На сьогодні ягідництво залишається одним із найперспективніших напрямів у сільському господарстві. По кількості ягідних культур ринок іще далекий від насичення, тож щороку ми спостерігаємо підвищену зацікавленість із боку виробників інших галузей сільського господарства, а також інших секторів економіки, що зовсім не пов’язані із сільгоспвиробництвом, які небезпідставно вважають цей напрям інвестиційно привабливим.
— Які особливості цього сезону?
— Цей сезон був непростим, особливо для виробників суниці. Весняні заморозки в період цвітіння знищили 30–60% урожаю ранніх сортів суниці у центральних і західних регіонах України, а тривала дощова погода спричинила значні втрати в період збору врожаю. Культури, що цвіли раніше, практично не постраждали, тому виробники сподівалися на добрий урожай смородини та чорниці щиткової, а також пізніх сортів суниці.
— А як погодні умови позначилися на ціні ягідних культур?
— Щодо цін на ягоди, то вже другий рік поспіль ми спостерігаємо відносно низьку ціну на ранню суницю в період травень – перша декада червня. Порівняно з попередніми роками ціни у цей період знизились у півтора-два рази. А от починаючи із середини червня простежується дефіцит ягоди на ринку, і до кінця червня оптові ціни на суницю, які отримував виробник, зросли до 20–25 грн/кг.
По малині ціни у червні перебували на рівні минулорічних — 25–35 грн/кг, проте таку ціну можна одержати за упаковану належним чином якісну ягоду. Ягода в традиційних двокілограмових кошиках чи насипом у ящиках продавалася на початку липня на 15–20% дешевше.
Протягом останніх двох сезонів оптова ціни на чорну смородину становили 20–25 грн/кг. Поточного сезону вже спостерігається їх зниження, що пояснюється значним збільшенням площ насаджень, які вступають у плодоношення.
Ціна на чорницю щиткову залишається поки стабільно високою. Виробники розпочали цей сезон із ціни реалізації 80–120 грн/кг, проте цього року очікується вихід на ринок одного з найбільших виробників цієї культури у Європі. Це господарство, що знаходиться в Житомирській області. Воно планує зібрати свій перший урожай. Тому рівень цін на ринку в середині сезону залежатиме від того, чи потрапить уся ця продукція на внутрішній ринок, чи буде експортована у Європу.
— За вашими прогнозами, які культури цього сезону можуть стати найрентабельнішими і чому?
— Перше місце за рентабельністю, безперечно, посідає чорна смородина. Хоча ми вже спостерігаємо поступове зниження ціни на цю ягоду, ураховуючи порівняно невеликі інвестиції на закладання плантації та витрати на догляд і збір врожаю, смородина залишатиметься найрентабельнішою ягідної культурою ще мінімум декілька сезонів.
На другому місці чорниця щиткова. Інвестиції на належне закладання продуктивної та довговічної плантації досить високі (від 15 000 євро на гектар), що створює певний бар’єр входження на ринок для невеликих виробників. Однак навіть за подальшого зростання площ під чорницею та можливому зниженні ціни, наприклад удвічі, ця культура залишатиметься високорентабельною.
Досить вигідною залишається малина літнього плодоношення, проте осіння ягода ремонтантних сортів не користується високим попитом на ринку. Хоча саме ремонтантна малина є однією з небагатьох ягідних культур, що може вирощуватися практично без застосування хімічних засобів захисту.
Що ж стосується ранньої суниці, то, ураховуючи цьогорічний рівень цін на неї, рентабельність її вирощування помітно знизилася, тож природно, що відбуватиметься зменшення площ під цією культурою. Водночас виробники, що вирощують нові продуктивні сорти з належним рівнем технології виробництва, площі не скорочують і на рентабельність не скаржаться.
— Якщо смородина настільки рентабельна, то чи можна буде далі казати про її перевиробництво?
— Про перевиробництво смородини, на мій погляд, казати поки що зарано. Адже крім ринку свіжої продукції є ще й переробна промисловість. Звичайно, ціна 20–25 грн/кг для переробки є неприйнятною, проте за насиченя ринку та зниження ціни до 10–12 грн/кг виробники зможуть постачати смородину переробним підприємствам у значних кількостях. І навіть за 10–12 грн/кг, смородина залишатиметься досить прибутковою, але за умови комбайнового збирання врожаю.
— За вашими прогнозами, якою буде врожайність і загальні обсяги виробництва основних ягідних культур в Україні (суниці садової, смородини, малини, тощо)?
— За даними Держкомстату площі вирощування суниці останні декілька років постійно зростали. Так, 2012 року площа вирощування цієї культури в комерційному виробництві збільшилася відразу на 27% порівняно з попереднім роком, і становила 1400 га, а 2014-го досягнула позначки в 1600 га. Ми очікуємо, що за підсумками цього сезону комерційні площі вирощування цієї культури залишаться на такому самому рівні, тобто буде посаджено близько 500 га нових плантацій, що замістять таку саму площу, виведену з виробництва.
Що ж стосується врожайності, то в різних виробників вона різна. Плантації ранньостиглих сортів, що найбільше постраждали від весняних заморозків, дали 6–12 т/га, а от урожайність середньо- та пізньостиглих сортів в окремих господарств центральних регіонів навіть перевищила позначку в 30 т/га. Урожайність ремонтантних сортів, за умови вирощування у плівкових теплицях на субстраті, зазвичай становить 40–55 т/га.
За даними офіційної статистики, площі комерційного вирощування малини становлять лише 500 га, а валовий збір у 2013 році становив лише 750 т, тобто в середньому — 1,5 т/га.
За моїми спостереженнями, площі закладання плантацій малини протягом останніх декількох років постійно зростають. Особливо це стосується літніх сортів. Окремі господарства отримують до 15 т/га і більше, навіть за вирощування цієї ягоди із застосуванням традиційної технології у відкритому ґрунті.
Комерційна площа вирощування смородини у 2013 році становила 2600 га, що на 100 га більше, ніж попереднього року, проте задекларований Держкомтстатом валовий збір 2013 року — 1420 т все одно далекий від реальності.
Чорниця щиткова — нова ягідна культура, яку наша статистика вперто ігнорує. Проте, за оцінками експертів, 2013 року комерційна площа вирощування чорниці вже перевищила 400 га, а цьогоріч вона збільшилася ще на 100–120 га. Виходячи із цього, можна прогнозувати валовий збір у цьому сезоні близько 700–800 т, але наразі на плодоношення вийшло лише близько половини посаджених насаджень.
— Чи скоригує ситуація в Криму та на Сході загальні очікування врожаю? Якщо так, то наскільки меншим буде врожай через втрату цих регіонів?
— Справа в тому, що на сході України ягідні культури вирощують лише у невеликих обсягах, а Крим завжди фокусувався на ранній суниці (у середині літа там занадто спекотно для вирощування інших ягідних культур). Проте у той же час східні та південні регіони, особливо Крим, завжди були великими ринками для збуту пізньої суниці, малини, смородини та чорниці із Центральних і Західних регіонів України. Незважаючи на песимістичні прогнози цього сезону багато виробників продовжують постачати вирощені ягоди в Крим у великих обсягах і за досить високою ціною.
— Як ви вважаєте, чи існує пряма залежність між розміром підприємства та його успішністю. Чи можуть середні та дрібні господарства показувати прийнятну врожайність і рівень дохідності ягідних культур?
— Така залежність дійсно існує, проте досить часто вона прямо протилежна. У бізнесі ягідних культур, де значна частина робіт, зокрема збір урожаю проводять вручну, успішність часто залежить не від розміру інвестицій, а від здатності правильно організувати всі операційні та технологічні процеси.
Маємо досить багато прикладів невеликих фермерів, які збирають удвічі, а іноді й утричі вищий урожай порівняно з великотоварними виробниками, що розташовані поруч і вирощують ті самі культури й сорти. Адже маючи, скажімо, 2–3 га суниці можна краще її доглянути, в оптимальні терміни провести всі операції, зібрати весь урожай практично без втрат і в результаті вийти на нижчу собівартість. Проте таким виробникам інколи важче продати продукцію за високою ціною — із таких площ неможливо сформувати велику партію крупному оптовику чи на експорт.
— Яких помилок найчастіше припускаються власники, коли починають цей бізнес?
— Найчастіше виробники переоцінюють свої можливості. На мою думку, найкраща стратегія — розвиватися поетапно, збільшуючи площі під тією чи іншою культурою лише після того, як оптимізовано всі організаційні процеси та враховано всі обмежувальні фактори. Особливо це стосується робіт, що складно, або ж взагалі неможливо механізувати.
На жаль, часто деякі проекти розпочинаються із занадто великих площ і лише згодом приходить усвідомлення, що такий самий обсяг продукції можна отриматина на вдвічі меншому полі, забезпечивши належний догляд.
Друга помилка — намагання максимально скоротити витрати. Погано підготовлене поле, саджанці сумнівної якості й походження, засоби захисту «за півціни» у результаті коштують виробнику дуже дорого.
— Чи доцільно зупинятися на одній культурі, чи все ж більш доцільно вирощувати більш широкий асортимент?
— Звичайно, варто вирощувати декілька культур. Адже тоді можна підвищити ефективність активів підприємства: виробничої інфраструктури, техніки, організаційно-управлінського персоналу й оптимізувати завантаження сезонних працівників. Покупців теж необхідно розглядати як актив — оптовику чи ритейлеру можна постачати, скажімо, лише суницю у червні або ж цілий асортимент ягідних культур протягом усього сезону. Крім того, декілька культур і сорти різного терміну дозрівання — це диверсифікація ризиків, як погодніх, так і ринкових.
— В Украні існує велика проблема із сортами, саджанцями та розсадою. Яким чином господарям розв’язувати цю проблему — засновувати власні маточники, чи все ж закуповувати за кордоном?
— На сьогодні одним із головних чинників, що обмежують і утруднюють розвиток галузі ягідництва та садівництва, є доступ до садивного матеріалу належної якості та сучасних продуктивних сортів. Селекція практично всіх сортів, що наразі є в комерційному виробництві, фінансувалася із залученням приватного капіталу, тому інвестори очікують, що розсадники купуватимуть ліцензії на вирощування садивного матеріалу, а виробники ягід платитимуть роялті з кожного придбаного саджанця. Поки що український виробник не звик розглядати сорт, як об’єкт права інтелектуальної власності, а процедура реєстрації таких прав в Україні досить тривала й надзвичайно бюрократична. Тому багато селекціонерів і власників прав на сорти обмежують продаж садивного матеріалу українським виробникам.
Сьогодні більшість комерційних виробників купують саджанці за кордоном. Так, минулого сезону більше половини садивного матеріалу суниці, малини й практично всі саджанці чорниці щиткової були імпортовані з Європи та США. Вища ціна такого садивного матеріалу компенсується значно більшою продуктивністю та кращою якістю продукції.
Попит на якісні саджанці постійно зростає, тому на ринку є місце для професійних розсадників. Однак це досить складний напрям бізнесу, що має свою специфіку, тому його доцільно розглядати окремо. Адже в рамках національних сертифікаційних схем вирощування садивного матеріалу фітосанітарні вимоги не дозволяють поєднувати вирощування саджанців і ягоди. До того ж професійні розсадники не мають створювати конкуренцію на ринку для своїх же клієнтів.
— У нашій державі також потроху переходять на вирощування нішевих культур, наприклад, жимолості. Із чим пов’язана ця тенденція та наскільки вона може бути перспективною в майбутньому? Які ще цікаві культури можна вже зустріти на полях України?
— Зацікавленість у нішевих культурах пояснюється бажанням виробників отримати конкурентну перевагу на ринку, пропонуючи в асортименті певний ексклюзивний продукт. Як правило, виробники мають певні площі традиційних ягід (суниці, малини чи смородини), а частину площі відводять під менш поширені в комерційному виробництві культури — червону чи білу смородину, ожину, аґрус, журавлину чи жимолость. Тут варто пам’ятати, що є певні причини, з яких ці культури вважаються нішевими. Для аґрусу чи ожини такою причиною є ємність ринку: якщо один чи кілька виробників одночасно закладуть надто велику площу, то є ризик різкого обвалу ціни. Що ж стосується журавлини, жимолості чи актинідії, тут крім ринкових аспектів є проблема з відпрацюванням технології.
В Україні можна вирощувати і цитрусові, і навіть банани, але постає питання з обсягом інвестицій, витратами на догляд, урожайністю, а отже, собівартістю та конкурентоздатністю такої продукції на ринку.
— Чи готові вітчизняні підприємства для того, щоб виходити зі своєю продукцією на європейські ринки? Чи чекають там на вітчизняні ягоди та плоди?
— На жаль, на сьогодні переважна більшість українських виробників поки що не можуть вийти на європейський ринок. Причин декілька: обсяги та стабільність поставок, ціна, якість, сертифікація виробництва.
На сьогодні в Україні лише декілька виробників можуть сформувати експортні партії продукції, проте, ураховуючи, що ягода вирощується в основному у відкритому ґрунті, можливість постачання залежить від погодних умов. Щоб забезпечити стабільні поставки якісної продукції, необхідно інвестувати в технології захищеного ґрунту та післязбиральну доробку. Наприклад, у разі вирощування у плівкових теплицях можна отримати значно вищий урожай, а за умови швидкого охолодження зібраних ягід — триваліший період зберігання продукції на час транспортування та на полиці супермаркету.
Важлива умова експорту у Європу — сертифікація виробництва відповідно до стандарту GlobalGAP (належна сільськогосподарська практика). В Україні лише декілька виробників плодово-ягідної продукції пройшли чи наразі проходять таку сертифікацію.
— Сьогодні лише відносно невеликий обсяг української продукції спрямовано на експорт. Про які обсяги щорічно йдеться, які культури та куди саме експортуємо?
— Україна експортує відносно невелику кількість свіжих ягід. Так, минулого року експорт суниці становив лише 183 т. Із цієї кількості 90% експортовано в Росію (165 т). Малини експортовано лише 40 т, в основному в Польщу (31 т) і Білорусь (8 т) і ймовірно як сировину для переробної промисловості.
Цікавим є те, що, згідно з офіційною статистикою, 2013 року Україна експортувала 402 т чорниці. Проте йдеться не про культивовану ягоду (чорницю щиткову або Vaccinium corymbosum), а про дикорослу лісову чорницю (Vaccinium myrtillus). Практично всю цю ягоду вивезено в Польщу для подальшої переробки.
— Як вплинуть євроінтеграційні процеси на внутрішній ринок України, адже іноземні компанії прагнутимуть також продавати тут свої овочі й фрукти й подекуди за нижчою ціною?
— На відміну від овочів і фруктів ягідна продукція зазвичай має обмежений термін зберігання та швидко псується, особливо за неналежного транспортування та зберігання.
Тому в цьому разі нашим виробникам ягідних культур допомагає наша інфраструктура, а точніше її відсутність. Адже, ураховуючи бюрократичні перепони на кордоні, стан доріг і відсутність холодних ланцюгів постачання ритейлу, імпортувати ягоди у великих обсягах, навіть від наших сусідів із Польщі, досить ризиковано.
У той же час подальша інтеграція України в ЄС дозволить нашим виробникам поліпшити стандарти якості та згодом вийти на європейські ринки.
У Європейському Союзі сільгоспвиробники отримують значні субсидії на післязбиральну доробку та маркетинг продукції і на відміну від України, де останніми роками державні дотації та компенсації витрат на закладання багаторічних насаджень отримували лише великі «обрані» підприємства, програми ЄС фокусуються на підтримці невеликих і середніх виробників, а також виробничих і маркетингових кооперативів.
— Як ви вважаєте, які шляхи зниження собівартості українських фруктів і ягід?
— Найкраща стратегія для зниження собівартості — це отримати вищий урожай з одиниці площі. При цьому ми не лише оптимізуємо постійні витрати підприємства, а й збільшуємо ефективність сезонних працівників, продуктивність праці яких зросте. Вищий урожай можна отримати завдяки новим продуктивним сортам, якісному садивному матеріалу та впровадженню більш інтенсивних технологій, що, як правило, вимагає додаткових інвестицій. Тому, як не дивно, приходимо до висновку, що знизити собівартість можна, лише збільшивши інвестиції у виробництво.
— Який нині рівень автоматизації підприємств? Скільки підприємств в Україні можуть похвалитися, наприклад, комбайнами для збирання ягід?
— Ягоду можна збирати комбайном лише для постачання на переробку. Виключенням є хіба що чорниця щиткова, яку можна успішно збирати механізовано для ринку свіжої продукції. Проте навіть ця ягода має вищу вартість на ринку за умови ручного збирання (що забезпечує збереження сизого нальоту).На сьогодні в Україні є лише один чорничний комбайн. Він також придатний для збирання літньої малини.
Щодо смородини — комбайни застосовують понад 20 підприємств. Інвестиції в таке обладнання відносно невеликі — новий причіпний смородиновий комбайн коштує в Польщі від 10–12 тис. євро. Для порівняння: вартість самохідного малинового чи чорничного комбайна розпочинається із 120–150 тис. євро без доставки та розмитнення. Наш споживач поки що не вимогливий до якості, тому смородина, що зібрана комбайном, наразі успішно продається на свіжий ринок. Хоча за ягоду, що зібрана вручну, виробник може отримати на 10–15% вищу ціну.
— Які основні проблеми для української продукції ви бачите, та як слід із ними боротися?
— Із проблемами не варто боротися, їх необхідно розв’язувати. Найбільша біда української продукції ягідництва — це її якість. Український споживач не настільки вимогливий до якості, як, скажімо, європейський, але його вимоги постійно зростають. Крім того, ягоди аж ніяк не можуть належати до продукту першої необхідності, тому за преміальну якість покупці готові платити більше. Однак для цього виробнику необхідно інвестувати в сучасні сорти, плівкові теплиці, післязбиральну доробку, охолодження, сортування й упаковку продукції. Проте інвестиції в ягідництво — цілком виправдана справа.
Інтерв’ю було надруковано у газеті АгроМаркет. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті АгроМаркет та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».