Олійний льон може стати в Україні гідною альтернативою соняшнику. Чому?
На льон вже сьогодні є стабільний попит, що переважає пропозицію, й світова потреба у цій нішевій високомаржинальній культурі щорічно зростає. Він не поступається за прибутковістю іншим олійним, до того ж для озимих здебільшого є найкращим попередником і може навіть на 10% збільшити їх урожайність.
На Поліссі свого часу льон був основною культурою на рівні з хмелем і картоплею. Він стійкий до посухи та пристосований до дерно-підзолистих ґрунтів, що властиві для нашого регіону. Тому ми й обрали його основною культурою для нашого господарства. Торік під час збирання першого врожаю припустилися помилок, тож замість 18 ц/га отримали лише 12. Проте, як мовиться, це лише початок нашого шляху до успіху. Читала, що деякі сорти можуть давати й до 30 ц/га. Щоправда, тут, напевне, слід ураховувати не лише потенціал самої рослини, а й умови довкілля та технології вирощування. Зі спілкування з колегами знаю, що вилка врожайності олійного льону в різних регіонах нашої країни сягала від 9 до 25 ц/га. Поточного року, коли з моменту посіву за такої високої температури рівень опадів становив усього лише 30 мм, плануємо зібрати на третину менший від очікуваного врожай. Однак не в збиток. Виробничі витрати на 1 га олійного льону в нашому господарстві становили близько 7 тис. грн. За ціни товарного насіння в середньому на рівні 12 тис. грн/т рентабельність становитиме щонайменше 49%. Тим часом траплялося, що в наших сусідів за аналогічних умов витрати на збирання кукурудзи, гречки, сої чи соняшнику не покривалися обсягами очікуваного врожаю. Як на мене, ліпше підсилювати ті якості, які вже є, ніж створювати нове, на що витрачається набагато більше ресурсів. Дуже добре ця суть відображена висловом із фільму «Вогняна колісниця»: «Неможливо створити те, що недодав Бог».
Власну бізнес-модель зазвичай рекомендують формувати від потреб потенційного споживача. Утім, у разі з олійним льоном на внутрішньому ринку його споживання, як і переробка, – на стадії становлення. Відтак, допоки його вважають експортною культурою: Україна щороку продає тисячі тонн товарного насіння в Бельгію, Польщу, Литву, Німеччину, Італію. Ми постачаємо свій льон в Австрію.
Як наша компанія знайшла потенційних партнерів? Починали з елементарного. Насамперед створили власний сайт, де розмістили інформацію для інвесторів — без такої сторінки в інтернеті навіть про найкращий товар ніхто не дізнається. Крім цього, намагалися й намагаємося залучити всі можливості комунікації для подальшої реалізації та експорту продукції. Зокрема, позиціонуємо її, враховуючи тренди, традиції та харчову культуру потенційних споживачів. Відповідальність за операційну роботу довелося делегувати, аби більше відвідувати виставки, семінари, конференції. Що ж до технічного боку бізнес-функцій (маю на увазі оформлення необхідної документації), то в цьому питанні навіть найдосвідченішому керівнику не зайвим буде скористатися консультацією фахівців із ЗЕД.
Основним документом, який потрібно надати покупцеві, є фітосанітарний паспорт міжнародного стандарту (до речі, нині його можна отримати набагато швидше, ніж рік тому). Витрати реалізації залежать від умов угоди. Серед найвитратніших — DAP (Delivered At Point), за яких продавець зобов’язаний виконати всі експортні митні процедури для вивезення товару. На жаль, за першого експорту ми тільки на таких умовах і змогли домовитися. Втім, основна проблема експортування насіння олійного льону — довести його чистоту до 99,9%. Для цього потрібне дороге обладнання, яке рентабельно купувати за обсягів виробництва у 10 тис. тонн. Ми змогли домогтися лише 98,3% чистоти й відповідно реалізувати свій товар на 30% дешевше. Отож нині на часі нові виклики. Хай там як, нам є до чого прагнути, і стратегічна позиція — це шлях, а не фіксований стан!