Кредитори та акціонери агрохолдингу «Мрія» своїм відкритим зверненням послали сигнал SOS — врятуйте наші гроші (save our $).
Міжнародний комітет кредиторів і міноритарні акціонери агрохолдингу «Мрія», оприлюднивши відкрите звернення до Президента, Прем’єра, глав Нацбанку, СБУ, Генпрокуратури та МВС, послали сигнал SOS — врятуйте наші гроші (save our $).
Звернення підписали Ashmore Investment Management Limited, T. Rowe Price Associates, Inc. і Greylock Capital Management, LLC, CarVal Investors, Franklin Resources, Inc., Prosperity Capital Management, Santa Lucia Asset Management Pte. Ltd. Підписанти особливо наголосили, що спільно вклали в українську економіку 2,7 млрд дол.
На перший погляд — банальна історія: інвестування в реаліях України ніколи не було простою справою — корумпована бюрократія, недосконале законодавство в купі з непередбачуваним судочинством можуть утруднити життя будь-якого інвестора. Чого варта лише ситуація, коли представники «ОТП-лізинг» не змогли забрати в «Мрії» свою ж техніку.
Проте це видимий бік справи. Достатньо копнути глибше, і ситуація «ми хороші, а нас “кинули” на гроші» має вигляд не такої вже й однозначної. Для початку згадаємо, чим власне є агрохолдинг «Мрія»? На офіційному сайті компанії написано: «”Мрія Агрохолдинг” — провідна агропромислова компанія України, один із найефективніших виробників сільськогосподарської продукції в Україні та світі. Із простої мрії про створення передової та відповідальної компанії, яка б вирощувала та постачала найкращі продукти споживачам, і розпочався в 1992 році сімейний бізнес. На сьогодні «Мрія» — це вертикально інтегрований агропромисловий холдинг із власною інфраструктурою та сучасним парком автотранспорту та сільгосптехніки».
Ефективність «Мрії» не викликає сумнівів — залучити 1,3 млрд дол. банківських позик й інвестицій неефективне господарство просто не змогло б. Міжнародний комітет кредиторів оприлюднив такі дані із заборгованості: 572 млн дол. перед вітчизняними й іноземними банками, 472 млн дол. — перед українськими та міжнародними інвестиційними фондами, 122 млн дол. — перед Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) і 109 млн дол. — перед європейськими и експортними агентствами. Нехитрі розрахунки показують, що кожен із 320 тис. га земельного банку агрофірми несе боргове навантаження понад 4000 дол. Багато це чи мало? Наприклад, згідно з даними статистичного випуску НБУ «Кредитування сільськогосподарських корпорацій» у серпні 2014 року загальна заборгованість аграріїв становила 53,8 млрд грн, зокрема 34 млрд грн у національній валюті й 19,8 млрд грн в іноземній. Це означає, що середнє боргове навантаження на гектар сільгоспугідь корпоративного сектора становить близько 1800 грн. Для порівняння: лише банківських кредитів (без інвестицій, позики IFC і лізингу) «Мрія» набрала понад 23 тис. грн на гектар!
Банкірів ще якось можна зрозуміти, не своїми ж грошима вони, врешті-решт, ризикують. Проте ось іще один факт: у 2011 році агроходинг «Мрія» розмістив євробонди на 250 млн дол. із доходністю 10,95% (в обігу ще залишається цих євробондів на 71,6 млн дол.). У 2013 році новий випуск євробондів становив 400 млн дол. зі ставкою купона 9,45%. Наприкінці березня міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s присвоїло цьому (запланованому) випуску євробондів агрохолдингу рейтинг «В» і рейтинг повернення активів «4», а агентство Fitch — рейтинг «B(EXP)» із рейтингом повернення активів «RR4». Про що думали інвестори, купуючи бонди «Мрії», адже тільки відсотки за цими зобов’язаннями генерували у 2013 році боргове навантаження понад 200 дол./га? Навряд інвесторів чи андерайтерів (а це гранди інвестування — JP Morgan, Citibank, VTB, «Сбербанк России» и Dragon Capital) можна запідозрити в економічному невігластві. Особисто в мене створюється враження, що справжня мета таких «інвестицій» — полювання за базовими активами, не дарма ж агрохолдинг «Мрія» наголошує: «Земельні угіддя “Мрії” сконцентровані на Західній Україні, чорноземи якої є одними з найродючіших земель у світі». Такий сценарій є цілком імовірним у разі скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення. Поки ж немає відповідної правової бази, «Мрія» прагне нав’язати власні правила гри, примушуючи кредиторів списати дві третини боргу.
Інвестиції в «Мрію» стали класичним токсичним активом. Але! Відмовки кредиторів, що вони, ухвалюючи рішення інвестувати в «Мрію», не мали достовірної інформації, є доволі смішними. Я припускаю, що «Мрія» свідомо завищувала показники прибутковості й частково приховувала поточну заборгованість, однак навіть інформація з відкритих джерел дозволяла робити однозначні висновки. Чи не час вводити в обіг термін «токсичний інвестор» — інвестор, який свідомо інвестує (чи дає рекомендації, спонукає інших інвестувати) у токсичні активи?
Уся ця ситуація — суцільний сором: сором за дії агрохолдингу «Мрія», сором за державу, яка спокійно споглядала за поглинанням агромонстром навколишніх агровиробників, сором за інвесторів, які за обіцяні прибутки забули не лише етичну складову бізнесу, а й про здоровий глузд.