Нинішній сезон, судячи з усього, буде доволі складним для українських агровиробників, особливо по кукурудзі. Попри очікуваний гарний урожай, ми не є фаворитами на традиційних експортних ринках. Тож конкурувати із сильними гравцями зможемо тільки шляхом зниження не надто привабливих цін.
Кияхи без леліток
Темпи збирання кукурудзи у жовтні вдвічі відставали від торішніх показників, тож станом на кінець жовтня було зібрано понад 8 млн тонн. З тим урожайність кукурудзи майже на 14% вища, ніж 2024 року. Тож попри повільну збиральну кампанію, українські аграрії можуть зібрати добрий урожай на рівні 30,9 млн тонн, а можливо, і більше.
Унаслідок затримання жнив незначна пропозиція у жовтні підтримувала гарну спотову премію на внутрішньому ринку. Підтримання цінам на кукурудзу, що перевищували 200 дол./т, надавав попит експортерів, які уклали контракти й мали їх виконувати. Проте з просуванням жнивної кампанії вартість зернової, найімовірніше, буде знижуватись.
До того ж на експортних ринках немає дуже високого попиту на українську кукурудзу, адже на авансцену вийшли США з рекордним урожаєм зернової.
Торік на ринку Іспанії, яка є головним покупцем української кукурудзи, американська зернова потіснила нашу цінами, подекуди нижчими на 20 дол./т. Цього року, найшвидше, іспанці теж надаватимуть перевагу американській кукурудзі, якщо ціни на українське зерно не знизяться до привабливого рівня.
Торгівельні угоди, які активно укладають США, зокрема і з ЄС, відбиратимуть у нас частину експортного пирога. Зокрема, Штати штурмують азійський ринок, укладаючи двосторонні угоди з такими експортерами української кукурудзи, як Південна Корея та Японія.
Також не райдужна перспектива імпорту кукурудзи в Китаї, який раніше закуповував доволі значні обсяги української агропродукції. Наразі у КНР активно купляють тільки наш ячмінь і соняшниковий шрот.
Натомість Піднебесна скоротила імпорт кукурудзи, закупивши у 2024/25 МР усього 1,8 млн тонн. І основним постачальником зернової в Китай цього року стала росія (320 тис. тонн), скориставшись вікном можливостей, коли у Бразилії був період міжсезоння. Тож імпорт із цієї південноамериканської країни 2025 року становив 249 тис. тонн. Україна ж поставила 231 тис. тонн на китайський ринок. Найшвидше, у новому сезоні КНР закупить у нас плюс-мінус такі самі обсяги зернової, адже має непогані перспективи щодо власного врожаю кукурудзи, до того ж наразі там панують низькі ціни, які роблять експорт у цю країну економічно непривабливим.
Туреччина, яка торік була найбільшим імпортером української кукурудзи, також поки що не демонструє активний попит. І чи відновляться пізніше значні закупівлі, наразі важко сказати.
Тобто в сухому залишку ми маємо на 4–5 млн більший урожай і не дуже привабливі перспективи на традиційних ринках. Тому мірою просування сезону українській кукурудзі, щоб находити ринки збуту, доведеться знижувати ціни, якщо не повториться тогорічна ситуація, коли на ринок із великими обсягами закупівлі вийшла Туреччина.
Нині на спотовому ринку наша кукурудза на 40 дол./т дорожча за ф’ючерси на Чиказькій товарній біржі. Щоб успішно конкурувати на наших традиційних експортних ринках, ця різниця має становити 20–30 дол./т. З тим логістична складова на українському ринку, найімовірніше, підвищуватиметься через активні обстріли інфраструктури. А якщо до цього додати витрати на сушіння зерна в умовах стабілізаційних вимкнень, сезон буде справді складним для кукурудзи.
Соєві правила
Урожай сої в Україні оцінюють у 5,8 млн тонн — більш ніж на 1 млн менше, ніж торік. Як і з кукурудзою, по сої відбувається відставання жнив. Щоправда, дощі не йдуть на користь цій культурі, й сушити її набагато складніше, ніж кукурудзу.
Запровадження експортного мита стимулювало внутрішню переробку. Тож нинішнього сезону очікуємо на посилення конкуренції між експортерами та переробниками, які на тлі меншого врожаю соняшнику та ріпаку задля завантаження потужностей боротимуться за сировину.
Тож фактично це буде плюсом для українських агровиробників у ситуації, коли лідери ринку — Бразилія та США мають значну пропозицію сої. Попри все, Євросоюз є великим імпортером української сої. А внаслідок запровадження Регламенту ЄС щодо запобігання вирубуванню лісів (EUDR), хоч і з перехідним періодом, наша не ГМОсоя матиме певну перевагу.
Також українську сою купує Туреччина, для якої наша олійна є цікавою внаслідок короткого логістичного плеча і можливістю постачання не панамаксами, а коастерами — тобто меншими партіями. Однак на цьому ринку може бути конкуренція з боку США та Бразилії.
Третій покупець української сої — Єгипет. Проте наразі в країні майже немає попиту, адже вони закупили кілька панамаксів американської олійної. Тож конкуренцію зі США ми відчуваємо й тут.
Найочікуванішою подією соєвого ринку стали переговори Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, за підсумками яких Китай погодився придбати 12 млн тонн американської сої цього року та щороку закуповуватиме щонайменше 25 млн тонн протягом наступних трьох років. Крім того, наприкінці жовтня Китай придбав сім партій сої — перший реальний сигнал повернення попиту. У результаті соєві ф’ючерси на біржі в Чикаго підвищились майже на 60 центів. Це разючий стрибок, але, видно, ще не фінальний. Адже поки що маємо тільки декларацію намірів без чітко оформлених домовленостей на папері.
Проте, якщо Китай справді придбає 12 млн тонн соєвих бобів, для України це означатиме зменшення тиску на інших ринках, зокрема, ЄС чи Єгипту.
Якщо ж домовленості лишаться на папері, очікуємо активну експансію американської сої на інші ринки.
Ріпаковий сум
Запровадження експортного мита було найгіршим рішенням для виробників ріпаку, яке призвело до фактичного зриву експортного сезону. Адже традиційно основні обсяги олійної у ЄС ми експортуємо саме в перші місяці сезону. До того ж цього року Європа зібрала добрий урожай власного ріпаку, а також придбала значні обсяги австралійської каноли. Фактично ЄС до кінця сезону закрили свої потреби, тож у найближчі місяці попит на український ріпак, ймовірно, буде низьким. Однак певний сплеск експорту можна очікувати після Нового року.
Також варто зазначити й збільшення обсягів переробки: з 3,3 млн тонн ріпаку, які Україна зібрала нинішнього року, ASAP очікує, що близько 1 млн тонн припаде на внутрішню переробку, зокрема як наслідок 10% мита.
Битва за соняшник
2025 року в Україні очікується найнижчий урожай соняшнику за останні 10 років. Адже внаслідок посухи врожайність на Півдні та Сході дуже низька. Зокрема на Дніпропетровщині, яка є лідером за площами соняшнику, в середньому отримують усього 1 т/га. У Центрі та на Заході країни на соняшник, що ще стоїть у полі, негативно вплинули дощі. Тож цього року врожай соняшнику в Україні прогнозується не більший за 10,8 млн тонн.
На тлі затримання збиральної кампанії у жовтні ми мали вкрай низьку пропозицію по спотових поставках, що призвело до підвищення цін на соняшникову олію до трирічного максимуму. Тож сезон для українського соняшнику буде доволі напруженим.
Щоправда, для агровиробників це означає, що на тлі зростання конкуренції переробників за сировину, ціни на соняшник залишатимуться на високому рівні. Проте не виключено, що у другій половині листопада та грудні тиск нового врожаю все ж таки дасться взнаки. А у другій половині сезону, скоріш за все, ринок буде знову зростати, тож конкуренція між переробниками лише посилюватиметься.
Наразі соняшникова олія на близько 100 дол./т дорожча за соєву. Проте ціни на неї не можуть підвищуватися нескінченно. Адже ринок замінятиме соняшникову олію дешевшими соєвою, пальмовою чи ріпаковою. Як, зокрема, у Європі 2022 року міняли рецептури на користь ріпакової олії, а в Індії, де можливо, переходили на дешевшу соєву.
На світовому ринку цього сезону багато і сої, і ріпаку. Тож рано чи пізно ціни на соняшникову олію доведеться знижувати, щоб продукт мав попит на ринку на тлі великої кількості альтернатив.
Тиха «пшенична» гавань
Ринок пшениці на тлі інших — найспокійніший. Адже на світових ринках — велика пропозиція зерна. Великі врожаї прогнозують у рф, Австралії, ЄС. Не винятком є й Україна. Тож фактично нам доведеться конкурувати насамперед із рф, у регіоні MENA.
Проте в нас лишились великі сподівання на Єгипет, який був нашим найбільшим покупцем пшениці в перші місяці сезону. Попри проблеми з розрахунками за вже придбану пшеницю, ми очікуємо, що до середини листопада Єгипет повернеться на глобальний ринок із новим попитом на зерно.
Наразі ціни на ринку пшениці досягли дна. Можливо, що в листопад-ігрудні, коли традиційно підвищується імпортний попит, ринок поступово зростатиме.
Проте затягувати з продажем пшениці нижчої якості не варто, адже фуражний комплекс перебуватиме під тиском кукурудзи нового врожаю. Натомість продовольчу пшеницю варто притримати, адже вона завжди має попит, тож можна буде її реалізувати за вищими цінами.
The Ukrainian Farmer
