Вирощування лохини на гідропоніці вимагає значних стартових вкладень, проте забезпечує стабільну якість

Лохина з бонусом

Вирощування лохини на гідропоніці вимагає значних стартових вкладень, проте забезпечує стабільну якість, вищу ціну ягід і мінімальні ризики, пов’язані з погодою.  

Зміни клімату і погоди спонукають усе більше фермерів ставити тунелі чи теплиці не лише в Україні, а взагалі у Європі. Залежно від бізнесових завдань, культур і можливостей вибирають конструктив теплиці й технологію вирощування у закритому ґрунті. Ми посадили лохину на гідропоніці в блоковому тунелі. Його загальна площа — 0,4 га, розмір — 9 х 65 м. Довго консультувалися, але ухвалили той варіант, який нам було зручніше і вигідніше по бюджету. Комплекс ставила компанія IT-Lynx з імпортних компонентів, що частково профінансувала державна грантова програма. 

Тепличний комплекс призначено переважно для розсади, але одночасно з його побудовою торік ми виділили один тунель під експериментальне вирощування лохини в контейнерах. 

Розмістили там 300 рослин, у перерахунку на гектар — це 5,4 тис. штук. Тобто, порівнюючи з відкритим ґрунтом і звичайним ґрунтом у теплиці, на гідропоніці можна робити більш ущільнені схеми, таким чином збільшуючи врожайність з одного квадратного метра. 

КУЩІ В ГОРЩИКАХ 

У тунелі розміщено п’ять рядів по 60 рослин у контейнерах (горщиках) на агротканині з хорошим дренажем. Гідропоніка передбачає насамперед добре дренований субстрат, у якому рослини відокремлюються агротканиною.

 Оскільки побудова теплиць — не швидкий процес, щоб не втрачати рік, ми дорощували дворічні саджанці у цих контейнерах до трирічного віку. Контейнери вибрали на 45 л — це середній варіант, хоча дехто вважає, що лохину можна вирощувати й у 30 або у 80 л. А далі — подивимось, чи потрібно буде її пересаджувати через 4–5 років у більші місткості. 

Система поливу на гідропоніці схожа на крапельну, тільки чотири емітери йдуть у кожен горщик по периметру, але вона відповідальніша: вологість ґрунту має становити не менше як 80–85% протягом дня. Тобто ми не можемо полити раз-два на день, поготів, що в теплицях культурі досить спекотно. 

Система зрошення розрахована мінімум на 15–20 циклів поливу, які вмикаються автоматично за показниками контролерів, коли вологість падає нижче за 80%. Живлення відбувається за принципом фертигації. Одного розчину в 5-кубовій бочці на цю кількість рослин вистачає на 4–6 днів. 

Витрати води, як порівняти зі звичайним поливом, можуть бути такими самими або трохи більшими, але не суттєво, адже в системі гідропоніки хоча й частіше подається вода і випаровування у теплиці швидше, але гідропоніка використовує воду значно економніше внаслідок постійного і точного контролю вологості. 

Так само й витрати електроенергії досить ощадливі, адже помпа вмикається на 5–7 хв, і вартість світла може бути навіть нижча, ніж у класичній теплиці з краплею. 

ПЛЮСИ Й МІНУС 

Перший урожай ми зібрали вже цьогоріч — у середньому він становив 1 кг із куща, що дуже непогано для трирічної рослини в теплиці. Для порівняння: в полі фермери збирають у середньому 700–800 г/кущ. У теплиці, якщо все зробити правильно, можна отримати до 1,5 кг з куща, і ми знаємо, як цього досягти. 

Крім більшої врожайності у закритому ґрунті ще одна перевага гідропоніки — вища якість ягоди: вона не пошкоджена й завдяки чітко контрольованої вологості наростає однаково великою. Тут частка дрібної мілкої фракції — до 95%, тоді як у полі — 60–70%.  

Третя перевага — лохина досить дружно достигає, тому що атмосфера тепліша й, відповідно, всі процеси відбуваються швидше. Ми можемо закривати сезон збирання врожаю в теплицях на 30% швидше за поле: за два тижні проти 3–4 у відкритому ґрунті. До того ж в тунелі збирання починається з 6 червня, в полі з — 20 червня, тобто ми виходимо на ринок із тепличною лохиною на два тижні раніше. 

Опалення для теплиці не є обов’язковим — температура під час весняних приморозків усередині майже не знижувалася: якщо в полі вона сягала до –7 °C, то в тунелі +5 °C, і цвіт зовсім не постраждав. Теплиця абсолютно справилась зі своїм завданням. 

До речі, на відміну від стандартного тунелю в нашому встановлено металеві ринви, які додатково нагріваються на сонці й підвищують температуру всередині, що також впливає на швидке достигання. Також ми накрили наші теплиці одношаровою плівкою з фільтром молочного кольору — проти сонячних опіків. 

Трохи про мінуси звичайного тунелю. Тут треба знімати верхню плівку у разі сильного снігопаду, щоб не було навантаження на конструкцію. Для цього рослини всередині обов’язково треба згрупувати й захистити від вивітрювання і протягу. Натомість у солотунелі цього робити не треба — лохина добре зимує на своєму стаціонарному місці. 

ЖИВЛЕННЯ Й ЗАХИСТ 

Захист лохини в тунелі значно легший, адже хвороби й шкідники за правильного режиму потрапляють туди набагато менше. Кількість обробок у закритому ґрунті мінімум на половину менша. До збирання ягоди ми обробили рослини всього двічі, і робили це досить «лайтовими» препаратами. Це досить великий плюс: знімається велика частина пестицидного навантаження. 

Живлення лохини передбачає ретельний контроль і точне виготовлення й дозування розчину. Ми даємо поживне середовище 18–20 разів на день — у дуже малих дозах, але постійно. Окремо водою лохина на гідропоніці взагалі не поливається — завжди тільки розчином із добривами. Тому краще в перші роки вирощування користуватися послугами консультанта з технологій живлення. 

Основною проблемою в зрошенні є недотримання технологій і засолення ґрунту. Якщо в нас буде або занадто концентрований розчин, або недостатні полив і дренаж у контейнері, солі дуже швидко накопичуються в його нижній частині, і рослина припиняє брати з ґрунту поживні речовини, може навіть загинути, якщо вчасно не помітити й не вжити заходів, особливо в спеку. Тому ви маєте періодично промивати систему, яка час від часу закорковується солями. 

Також треба регулярно, майже щодня, особливо в перший рік вегетації, контролювати показання датчиків температури, вологості й pH, щоб не трапилося того самого засолення та переливу чи недоливу. У сонячні дні теплиця дуже нагрівається, і якщо температура підвищиться за +30 °C, джмелі не літатимуть, і квітка погано запилиться. Краще зробити ці процеси повністю автоматичними й комп’ютеризованими, але це додаткові кошти. 

ГІДРОПОННА ЕКОНОМІКА 

За вирощування на гідропоніці та й у всіх інших випадках економічну ефективність мають тільки ранні сорти лохини, точніше — тільки один із них, що вважається еталонним, — це Дюк. Альтернативою до нього можуть бути надранні сорти й тільки на Півдні, які в наших краях дуже погано зимують, витримуючи всього –7…–10 °C. 

Крім того, ягода Дюку є досить універсальною для ринку з вдалими споживчими якостями, її дуже важко замінити іншими. Наприклад, Река, Ерліблу, Санрайз із ранньої лінійки дуже поступаються своїми ягодами, тому їх практично не вирощують у промислових масштабах. А насадження у Європи найбільше поширюються саме Дюком, і найкращого для північних країн, на мою думку, ще не знайшлося. 

Капітальні вкладення в побудову тунелю та його оснащення системою гідропоніки — це 70% вартості проєкту. Вартість закладання одного модуля тунелю (9х65 м) на 300 кущів лохини на гідропоніці становила 550 тис. гривень, куди ввійшли встановлення тунелю, поливної системи й рослини в контейнерах. Натомість потім щорічні поточні витрати на утримання будуть майже такі самі, як і в інших видів вирощування. 

Ми виходили на ринок цього сезону із ціною 600 грн/кг, закінчували продажі — з 400–450 грн/кг, а у розпал сезону тепличної продукції — 350 грн/кг, тобто на рівні із ціновою політикою Закарпаття, яке зазвичай виходить із лохиною значно раніше за інші регіони. Водночас із ягодою відкритого ґрунту ми починали з 270–280 грн/кг, закінчили — 180 грн/кг, а в пік сезону планка просідала до 125–130 грн/кг, і це вважалося найкращою ціною за останні роки. 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ