Які особливості боротьби із забур'яненістю в посівах сої

Надзвичайно важливим заходом у технології вирощування сої є захист посівів від бур’янів. Бур’яни є однією з найбільш значущих і контрольованих загроз для рослинництва у світі, а від витрат на боротьбу з бур’янами залежить чистий прибуток виробників сої.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer пише Валентина Сергієнко, кандидат сільськогосподарських наук (Інститут захисту рослин НААН).

Культурні рослини, зокрема й соя, на початку вегетації ростуть повільно і є мало конкурентними, як порівняти з бур’янами. Цьому сприяє низька висота рослин, повільний ріст, неглибоке проникнення коренів, слабке затінення ґрунту.

«Критичним періодом є етап від утворення першого до третього справжнього листка. Чутливість сої до бур’янів спостерігається зазвичай до фази гілкування, тобто 40–50 днів від сходів. Саме у цей період потрібно забезпечити надійний захист посівів сої від сегетальної рослинності»,

– зазначає науковиця.

На полях здебільшого спостерігається змішана засміченість різними видами бур’янів – як однорічними, так і багаторічними, що важко контролювати агротехнічними заходами.

Доведено, що система обробітку ґрунту, способи сівби, удобрення та сівозміна значною мірою впливають на забур’яненість площ. Вирощування сої в монокультурі й в умовах без обробітку ґрунту збільшує забур’яненість і зараженість грибними хворобами.

За широкорядного способу сівби (37,5 м) формується більша – у 2-5 разів – маса бур’янів і збільшується їхня міжвидова конкуренція, як порівняти з вузькорядним (12,5 см). Дослідники наголошують, що найбільша врожайність формується у сівозміні з насиченістю соєю до 20%.

Раніше повідомлялося, як ефективно контролювати бур’яни у дводольних культурах та яка роль молібдену в урожайності сої.