Для відновлення регулярного поромного сполучення потрібно подолати певні бар’єри

Відновлення поромного сполучення між Україною та Грузією у перспективі мало б розширити логістичний арсенал українських експортерів. Адже воно могло б скоротити «плече» до країн Середньої Азії та Кавказу, з якими в українських товаровиробників до початку повномасштабного вторгнення вибудувались доволі тісні стосунки.

Поромне сполучення є логічним доповненням Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту (ТМТМ). Також цей проєкт міг би зацікавити й Китай, адже він прекрасно лягає у концепцію КНР «Один пояс – один шлях» й є ще одним маршрутом для переміщення товарів з Піднебесної до країн Європи й у зворотному напрямку. Крім того, через Китай ми можемо торгувати з іншими країнами цього регіону, зокрема, Індією. Щоправда, на мою думку, КНР долучиться до цього логістичного ланцюжка, коли відбудуться перші рейси на регулярній основі.

Наразі, щоб дістатися до цих країн, автівки їдуть вздовж узбережжя Чорного моря, через Туреччину.  Це досить тривалий шлях. До того ж, ураховуючи всі платежі у кожній країні, які вантажівки проїжджає, це значно здорожчує перевезення. Поромне сполучення скоротило тривалість поїздок й, сподіваюсь, витрати на логістику. Не дарма бізнес навіть після тестових рейсів висловив велику зацікавленість щодо порому.

Перші два рейси порома з порту Чорноморськ до Батумі зусиллями державної «Укрзалізниці» та комерційної судноплавної компанії «Укрферрі» було проведено навесні. Й наразі анонсовано третій рейс. Щоправда, це були тестові рейси, тож на поромі перевозили порожні вагони. Проте для відновлення регулярного поромного сполучення потрібно подолати певні бар’єри, зокрема, технічного характеру.

В першу чергу, мова йде про стан поромів. В «Укрферрі» після тестових рейсів вже заявили про ремонт порому Vilnius, який здатен перевозити 50 універсальних вагонів та до 50 вантажівок ТIR. «Укрзалізниця» також має в активі пороми «Герої Плевни» та «Герої Шипки» місткістю до 48 вагонів, які не експлуатувались з 2015 року. Наприкінці зими в УЗ заявили про намір відремонтувати та модернізувати їх. Наразі вони стоять на причалі порту Чорноморськ й навряд чи їх технічний стан є задовільним. В «Укрзалізниці» поки немає навіть кошторису на проведення ремонту. Тож, скоріш за все, Vilnius вийде на воду значно швидше – усього за декілька місяців.

Проте постає питання щодо наявності двох причалів для регулярних поромних перевезень. Наразі «Укрферрі» може користуватись лише одним, адже на другому перебувають пороми УЗ, і власного порома у державної компанії немає, тож перегнати плавзасоби також нема куди.

Крім того, на ринку поромних перевезень може з’явитися ще один гравець, тож питання причалів стоятиме ще гостріше.

Звісно, було б непогано домовитись з усіма країнами-учасниками маршруту про єдиний тариф, наприклад, до Казахстану або до Узбекистану, спростити транзитні процедури та забезпечити швидке оформлення вантажів у портах.

З нашого боку учасником переговорного процесу виступатиме «Укрзалізниця», тож вона домовлятиметься з залізничними операторами Грузії та інших країн, які також є державними компаніями. Тобто перемовини відбуватимуться на бізнес-рівні. Тож, на мою думку, тут більше перспектив і швидший процес прийняття рішень.

Проте домовлятись доведеться не тільки про тарифи. Ураховуючи те, що Україна вийшла з загальної системи СНД (мова йде про ИВЦЖА – російський сайт, де перевіряють ремонти вагонів, – прим. авт), нам потрібно налагоджувати двосторонній обмін інформацією, або шукати якісь інші шляхи, щоб оператори в Грузії, Казахстані, Азербайджані та інших країнах могли перевірити, чи пройшли українські вагони ремонти. Але це питання має ще фактор безпеки та певний політичний аспект. Адже офіційний Тбілісі в останні роки обрав проросійський курс.

Тому попит на поромні перевезення є, як є і зацікавленість у розвитку такого логістичного ланцюжка. Щоправда, реалізація цього проєкту не буде швидкою, тож нам залишається з обережним оптимізмом спостерігати за цим процесом.