Бджоли готові до співпраці. Аби вижити

Окрім ринкових проблем, браку державної підтримки, пасічники мають ще один біль. Так сталось, що бджоли почали заважати в часи активного розвитку рослинництва – вони гинуть від пестицидів. Виникає порушення майнових прав, про екологічні права ми знаємо мало. Бджоляр може виграти суд, доведеться відшкодувати вартість бджіл і недоотриманого меду – велика сума.

Кому таке потрібно? Проблему стали вирішувати законодавчо. Але на місцях переважно не дотримуються закону, ба більше ‒ не вивчають.

Держслужбовцям і фермерам важко ознайомитись із особливостями Закону «Про бджільництво». Тому цієї весни профільні мережі спалахнули різними офіційними відеонарадами, публікаціями з інфографікою. Кожна область і кожен район висловили особисті тлумачення законодавства про запобігання отруєнню бджіл. Безумовно, це ‒ потрібні заходи на тлі затвердження спеціальних місцевих комісій.

Громадське об’єднання «Бджолине місто» також підключилося до цієї роз’яснювальної роботи та запустило сайт zzr.cc.ua для інформування пасічників про чинне законодавство.

Існують дві тактики запобігання отруєнню бджіл ‒ їх тимчасова ізоляція у вулику чи вибір правильних препаратів, які не впливають на бджіл. У обох випадках передбачається співпраця пасічника з фермером, а також регламенти нічного застосування пестицидів.

Державна політика ‒ ізолювати бджіл. Але це, швидше, захищає бджолопродукти від отруєння, ніж самих бджіл. Ізоляція не вирішує проблему повністю ‒ гинуть інші (дикі) комахи-запилювачі. Для бджіл ізоляція межує з жорстоким поводженням із тваринами. Просто зачинивши бджіл у спеку у вулику на три доби, їх прирікають на болісну смерть. А щоб забезпечити їм комфортні умови у спеку, потрібен додатковий інвентар, додаткові виїзди на поля та робота пасічника. Та навіть це не дає повної гарантії захисту.

Якщо поряд лежать поля трьох-чотирьох фермерів, і графіки обробок не збігаються, теоретично бджоли можуть опинитися у замкненому стані на кілька тижнів, що практично неможливо.

Можна зрозуміти й економічні труднощі фермерів ‒ безпечні пестициди дорожчі. Але варто пам’ятати, що в ЄС уже заборонено виводити на ринок речовини, шкідливі для бджіл; навіть обмежено імпорт продукції з їх залишками через небезпеку для людей. Цей варіант не є пріоритетом для України ‒ зрозуміло чому. Хоча й ухвалюються здавалося б євроінтеграційні акти.

Остання ініціатива, підписана Президентом у 2025 році, ‒ Закон «Про державне регулювання сфери захисту рослин» ‒ містить норми, що обмежують саме пасічників і галузь загалом. Бджоли з острахом очікують також запровадження «єБджільництва», яке, схоже, не буде дієвим. Ініціативи з обмеження небезпечних речовин гальмуються. Ґрунти ‒ основний ресурс країни ‒ безконтрольно втрачають родючість через залишки хімії. Флора, фауна та сільське населення теж страждають.

Бджільництво зазнало певних втрат, як і всі за нинішніх обставин. Бджолярі України, як і будь-якої іншої країни, ніколи не мали таких ресурсів, як аграрні асоціації, завжди були залежні від них. Ми покладаємося на державну політику з відновлення села і тваринництва, активність екологічних об’єднань у своїй компетенції та сподівання на швидку імплементацію регламенту ЄС 1107/2009, включно з Додатком ІІ, пункт 3.8.3.

Інтереси пасічників повністю збігаються з інтересами суспільства: підвищення екологічності сільської місцевості, збереження родючості ґрунтів, збільшення кількості пасовищ, лісів і успіхи землеробства.

Бджоли готові до співпраці для спільного блага.