Сіра українська корова за кілька кілометрів від ворога

Сіра українська корова ‒ не просто рідкісна порода, а й частина національного надбання, яке потребує збереження та популяризації. Вона має величезний потенціал для розвитку аграрної економіки України. Наше господарство ‒ одне з небагатьох, яке утримує таку худобу, до того ж на Херсонщині. У наших планах ‒ не лише зберегти поголів’я, а й значно збільшити його, аби стабільно постачати молоко й м’ясо на ринок.

Під час війни сіра українська корова перетворилася на заручницю ситуації. Обстріли Херсонщини, вибухи поблизу нашої ферми спричинили стрес у тварин, що, своєю чергою, позначилося на їх здоров’ї та розмноженні. Були випадки, коли новонароджені телята гинули через стресові умови. Особливо тяжкою була ситуація в 2022 році, коли ферма зазнала прямих обстрілів. Тоді частину стада ми змушені були перевезти в безпечніші місця.

Ми намагаємося зберегти породу: не здаємося та продовжуємо доглядати за своїми тваринами, попри постійну загрозу. Так, за два роки війни кількість корів на фермі збільшилася до 90.

Особливу роль у збереженні сірої української корови під час війни відігра заповідник Асканія-Нова ‒ одне з найбільших і найвідоміших місць розведення цієї породи, де до війни утримувалося близько 400 голів. Для порівняння: на початку 2022 року в Україні залишалося лише близько 1 тис. голів. Після окупації Асканія-Нова деякі ферми були розграбовані, а тварин неконтрольовано забивали чи вивозили до Криму.

Попри ці втрати, фермери, які займаються цією породою, продовжують підтримувати її життєздатність. У Дніпропетровській області, у нас на Херсонщині й на інших фермах невеликими зусиллями зберігається кілька десятків голів. Фермери сподіваються, що після війни зможуть відновити повноцінне поголів’я, але для цього потрібні значні заходи та ресурси.

Варто зазначити, що міжнародний інтерес до цієї породи також відіграє роль у її збереженні. Зокрема, британські вчені збирали кров сірої української корови для продовження генофонду породи, що свідчить про її цінність на глобальному рівні.

Сіра українська ‒ одна з найстаріших диких порід ВРХ в Україні. Протягом століть вона пристосовувалася до змін клімату та соціального середовища. Порода відома витривалістю, невибагливістю й здатністю адаптуватися до екстремальних умов, що робить її унікальною.

Раніше українську сіру корову використовували на повну: як джерело молока, м’яса та робочої сили. Її молоко містить ген А2, який робить його гіпоалергенним. Така особливість підвищує ринкову цінність сировини і може стати конкурентною перевагою в глобальному масштабі.

М’ясо сірої української також має унікальні смакові якості. Завдяки природному способу життя й особливим умовам утримання воно ніжне та соковите. Це дозволяє позиціонувати яловичину як преміумпродукт. Проте через війну та проблеми з логістикою, реалізація цієї продукції на внутрішньому ринку перетворилася на значний виклик.

Майбутнє сірої української корови напряму залежить від нас ‒ сучасних фермерів ‒ і наших зусиль із її популяризації. А для цього потрібно створити інтерес до породи серед ширшої аудиторії.

Важливу роль у цьому відіграють соціальні мережі. Так, ми почали просувати сіру українську корову за допомогою TikTok та Instagram: створюємо відеоконтент, розповідаємо про її унікальність і важливість для національної спадщини України. Такий підхід дозволяє не тільки розширити ринок, а й залучити нових фермерів до її розведення, що є ключовим чинником для виживання породи в майбутньому.

Сьогодні, в умовах війни, ця корова ‒ символ національної стійкості й відданості своєму корінню.