Які особливості щілювання ґрунту за різних умов

У дослідженнях Інституту зрошуваного землеробства щілювання на поверхнево- та мілкооброблених площах під сівбу пшениці озимої після збирання сої, кукурудзи та ріпаку озимого сприяло збільшенню накопичення вологи протягом осінньо-зимового періоду на 20-25 мм і забезпечувало прибавку врожаю зерна відповідно 2,8-3,5 ц/га, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Щілювання посівів багаторічних трав і природних кормових угідь бажано проводити перед замерзанням ґрунту знаряддями, укомплектованими робочими органами завтовшки до 20 мм; за щілинувачем потрібно встановити секцію кільчасто-шпорового котка, який кришить грудки ґрунту й унеможливлює потрапляння ґрунту в корми під час збирання трав.

Щілювання зябу слід проводити не лише на схилах, а й на рівнині, особливо на землях замкнених понижень (подів), що дозволяє рівномірно розподілити вологу, зменшити кількість води, яка стікає до понижених місць, а також запобігти вимоканню рослин.

Результати досліджень, які проводили в Україні та за кордоном свідчать, що значні перспективи для запобігання ерозії забезпечує обробіток ґрунту вподовж горизонталей. Особливо він ефективний у комплексі зі смуговим щілюванням або ґрунтопоглибленням.

У дослідженнях Інституту зрошуваного землеробства, що проводили в господарствах Білозерського району на схилі крутістю понад 5°С, змив ґрунту (визначений методом водороїн) за вегетаційний
період суданської трави становив у разі мілкого (10-12 см) дискового розпушування – 15,4 м³/га; за поєднання дискового розпушування зі щілюванням до 30-35 см – 3-5,5 м³/га, тоді як по оранці на таку саму глибину – 10,8 м³/га.

Раніше повідомлялося, як правильно здійснити щілювання ґрунту.