Як вирощуватимуть овочі після підриву Каховської ГЕС
Підрив греблі Каховської ГЕС не знищить крупнотоварне виробництво овочів на Херсонщині. Але це створить певні труднощі. Переважна більшість фермерів-овочівників не мали власної землі, працювали на орендованій. Ті, хто орендував поля біля каналів, вирощувати овочі там не зможуть.
Але у овочівників буде два варіанти.
Перший – використовувати воду зі свердловин (а на лівобережній Херсонщині є дуже багато зон, де є підземна вода в достатній кількості та якості).
Другий варіант – змінити місце розташування своїх полів, наприклад, ближче до Дніпра. Адже води в річці менше не стало, і звідти можна напряму подавати воду на поля. Звичайно, це обмежує зону овочівництва. Економічно виправдано подавати воду з річки на відстань 4-5 км від берега. Для того, щоб подавати на відстань 10 км і більше – потрібна подвійне перекачування або труби дуже великого діаметру.
Для такого потрібна допомога держави, яка не буде доцільною. Адже державі краще відновити роботу системи водопостачання для всіх, ніж для кожного тягти на 10-20 км ці труби.
Тому в перший рік після звільнення лівобережної Хероснщини овочівництво зосередиться біля берага Дніпра та зон, де є вода у свердловинах.
Каховське море трохи відійде від берега, але ситуація показує, що гребля зруйнована не вся, а тільки верхня частина. Тому відновлення водопостачання до каналу займе не дуже багато років. Будівництво всієї греблі з монтажем обладнання за технологій 70-річної давності зайняло 5 років. Нам ніщо не заважає за сучасних технологій та фінансування відновити хоча б греблю максимум за 3-4 роки.
Якщо овочівники ще будуть переїжджати на нові поля, то до повноцінного відновлення зрошувальних систем ми будемо мати значне скорочення виробництва сої та кукурудзи.
Відродження зрошуваного землеробства значно залежатиме від дій держави. Вона не має роздавати гроші як дотації, або компенсації за системи зрошення. Ми вже з власного досвіду знаємо, що така роздача призводить до росту корупції, та потрапляння грошей в руки вузького кола впливових «агробаронів». Набагато важливіше та розумніше спростити процедуру реєстрації дозволу на свердловини. Так, потрібно проводити експертизи, де вода солона, де – якісна, де її можна брати а де ні. Але ця процедура не має бути такою забюрократизованою та складною для фермера, як зараз (ще кілька років тому дозвіл на свердловину треба було отримувати за тими ж процедурами, як і дозволи на видобування нафти, а всім іншим можливість водокористування обмежували жалюгідними 12 куб.м/годину). Дайте можливість людям розумно використовувати воду зі свердловин. Адже як тільки вода з Дніпра перестала постачатися в окупований Крим, там максимально дозволили будівництво свердловин. Так, там це деінде призвело до засолення, бо відбувалося підтягування солоних вод Чорного моря. Але у нас ситуація інша: якщо зі свердловини брати воду, то на її місце, фільтруючись крізь грунти, надходитиме вода з Дніпра.
Дайте на Херсонщині використовувати воду зі свердловин! Чим ліберальнішим буде законодавство, тим менше буде корупції.
Для тих, хто буде міняти розташування овочевого поля й за свої кошти прокладатиме труби, ставити насосну станцію, треба дати можливість пільгового кредитування. Не дотації і не компенсації! Не треба роздавати гроші! Це нечесно і неринково. Треба дати можливість доступу до дешевих кредитів.
Також овочівники все більше використовуватимуть водозберігальні технології – крапельне зрошення замість «фрегатів».
Ви запитуєте «чи буде в Україні дефіцит овочів після вибуху на дамбі?» Моя відповідь – дефіцит овочів в Україні ми маємо вже! Із початку окупації ключових овочівницьких регіонів овочі в нашої країні стрімко подорожчали. Роздрібні ціни на моркву, цибулю, помідор, та багато інших овочів – $1/кг і вище, з поля – не менше $0,5/кг. У ринкової економіці дефіцит завжди проявляється тільки зростанням цін. Як тільки ми звільнимо нашу землю, розмінуємо поля, овочівництво буде відновлюватися, ціни на продукцію падатимуть, а дефіцит – зменшиться. На це не дуже впливатиме ситуація з каналами. Наша Каховська зрошувальна система зрошувала 330 тис. га землі, з них лише на 20-25 тис. га вирощувалися овочі. І дуже часто саме овочі зрошувалися зі свердловин. Бо овочеві поля – це найчастіше 30-100 га, а не тисячі гектарів, як для сої та кукурудзи. Овочівники більш мобільні. У них немає зернотоків, великих баз техніки, та всього такого. Вони зможуть переїхати на нові поля, якщо бажатимуть зберегти свій бізнес. Овочівництво також більш маржинальне, ніж зернові та технічні культури, тому зможе платити вищу орендну плату на березі Дніпра.
Варто стимулювати вітчизняне овочівництво, але не роздавати гроші, не застосовувати загороджувальні мита на імпортну продукцію чи насіння. Правильний шлях – це пільгові кредити. Протекціонізм будь-якого плану вбиває конкурентоздатність галузі.
І кредитувати могли б не тільки банки. Продавці систем зрошення дуже часто були би раді дати кредит на 3-5-10 років, але їм потрібні гарантії сплати. А для цього потрібна реформа судової системи, що б за хабар не можна було ухилитися від погашення кредиту. Державних грошей для цього не треба. Проте відсутність корупції значно здешевлює кредити. Зменшення регуляції також спрощує бізнес. Наприклад, якщо землі за СРСР були в розряді зрошуваних, не треба вимагати робити новий пакет документації та оформлювати «перевод земель у зрошувальні» як це вимагалося нещодавно. Так, на нові свердловини треба робити експертизи, щоб не трапилася екологічна катастрофа. Може й було б доцільно, щоб ці експертизи сплачував не фермер, а сама держава. Але робити роздавання грошей – не варто. Краще зменшить податки!
Якщо ми роздаємо гроші для «підтримки» – ми створюємо ґрунт для корупції, та зменшуємо конкурентоспроможність галузі. Якщо ми лібералізуємо законодавство, зменшуємо вплив бюрократії, спрощуємо оподаткування та знижаємо податки – це знищує корупцію значно ефективніше ніж утворення ще трьох агенцій з боротьби з нею, та робить галузь привабливішою для інвесторів і підвищує нашу конкурентоспроможність на світових ринках.