Вирощування салатів у теплицях очікує складний період
Тепличне господарство цієї зими складало іспит на виживання під час знеструмлення внаслідок російських ракетних обстрілів. Про роботу в умовах війни, плани на літо та подальший час в інтерв’ю AgroTimes розповів Сергій Ленчук, директор компанії «Галіція Грінері» – одного з найбільших виробників тепличних салатів в Україні.
– Як підприємство пережило темну зиму?
– Ми досі вимушені час від часу вмикати резервне живлення від генераторів. Енергетики відновлюють потужності дуже повільно. Сподіваюся, що у найближчі дні обладнання змонтують і проблема вирішиться.
Працювати на дизельному генераторі накладно фінансово. Якщо працювати не з повною підсвіткою або взагалі без досвітки, то не можемо створити оптимальні умови для рослин, і від того потерпає якість. Тож шукали компроміси.
Взимку, відповідно, коли було дуже мало природного світла, і ми не мали достатньої потужності для досвітлювання, виробництво впало до мінімуму. Були такі дні, коли електропостачання не було по 16 годин. Температура в теплиці була невисокою. Салати, які в зимові періоди минулих років росли 52-55 днів, цієї зими, коли не було досвічування, цикл вирощування затягувався до 75 днів. Вага рослини була втричі меншою, ніж зазвичай. Вирощували відсотків 10% від того, що було в попередні роки. Ми навіть не заробляли достатньо коштів, щоб покрити наші поточні витрати.
Проте ми не зупинялися, і працювали, щоб зберегти колектив і навесні, як тільки з’явиться більше природного світла можна було відновити роботу на повну потужність.
– Яка ситуація зі збутом салатів?
– Ситуація складається по-різному і досить непрогнозована. Але можемо реалізувати ці об’єми, що вирощуємо зараз. Проте це не повна потужність. З весни орієнтовно до середини травня – початку червня, дешевої продукції з ґрунту не така велика кількість тому попит на даний час є. Як буде в подальшому важко прогнозувати. Деякі регіони в яких традиційно вирощували салати в простих плівочних теплиця або у відкритому ґрунті зараз під окупацією. Деякий час тому ми відновили поставки на Київ – тому, що вже має більші обсяги продукції. Проте деякі регіони продажів ми втратили. Раніше, для прикладу ми доставляли продукцію у місто Дніпро у складі збірних вантажів але обов’язково з дотримання температурного режиму. А потім логістика стала дуже дорогою.
– Чи плануєте працювати влітку?
– Звичайно ми хочемо і будемо працювати але чи будемо працювати на 100% своєї потужності залежатиме від багатьох чинників: воєнної ситуації, логістики, попиту який залежить від платоспроможності покупців.
З наближенням літа та збільшенням кількості сонячної радіації швидкість вирощування продукції та її якість покращується. Та цей процес не миттєвий, рослини повільно реагують на підвищення температури і підвищення сонячної активності.
– Будете вирощувати щось у відкритому ґрунті поруч?
– Планували це робити ще минулого року. Цьогоріч посіяли цибулю порей і через кілька днів будемо висаджувати у відкритий ґрунт. Також розглядаємо можливість вирощування салату айсберг у відкритому ґрунті, таким чином хочемо розширити свій асортимент тепличних салатів. Адже в нашій технології не доцільно вирощувати види салатів, що формують щільну головку – айсберг, радічіо та ін.
– Маєте вільну земельну ділянку? Які її перспективи?
– Ми брали землю з розрахунку на будівництво 15 га теплиць. Проте, навряд чи найближчому майбутньому будемо будувати нові теплиці. Після 2015 року, коли відбулось зростання вартості енергоносіїв, у тепличній галузі відбувається стагнація. Старі – енергоємкі теплиці закриваються. Сучасних не будуть в силу того, що це дуже капіталоємка інвестиція. Окупність нових проєктів з будівництва сучасних, високотехнологічних скляних теплиць становить від 8 до 10 років. Мало хто наважується інвестувати в бізнес в Україні з таким тривалим терміном окупності.
Діюча державна програма підтримки тепличників на мою думку та на думку колег вигідна хіба що для ягідників. Але не для вирощування овочів. Адже передбачає значну кількість працівників. Якщо в сучасній овочевій теплиці працює до 56 робітників на 5 га, то за програмою треба було б працевлаштувати 70 чоловік. У такому разі собівартість продукції буде високою і важко буде витримати конкуренцію.
– Чи думали, як удосконалити ваше освітлення та опалення. Наприклад, встановити системи когенерації?
– Когенерація також потребує значних інвестицій. Вартість когенераційних установок висока від кількох сотень тисяч до мільйонів євро. На жаль у нас немає достатніх фінансових ресурсів для того, щоб ми могли самостійно профінансувати такий проєкт.
Якби були якісь програми допомоги, кооперації з державою. Для нас би було цікаво в такий проєкт інвестувати, або надати площі чи приміщення для встановлення когенераційної установки.
– Переходити на інше паливо зовсім не вигідно?
– Є економія на вартості пелет, якщо є довготермінові контракти або якщо купувати паливо влітку. Якщо ж купувати в сезон, наприклад в листопаді минулого року тонна пелет з твердої деревини коштувала 12-14 тис. грн. Дві тонни таких пеллет замінюють 1000 м3 газу. Тож пелети обійшлися б у 24-28 тис. грн, плюс близько 1 тис. грн – транспортні витрати, плюс вищі трудовитрати на обслуговування твердопаливного котла. Коефіцієнт корисної дії цього котла — нижчий. Тоді як найвища ціна 1000 м3 природнього газу становила 31-32 тис. грн. А січна почала знижуватись. Тож газом обігрівати теплицю було відсотків на 10 дорожче.
До того ж за нестабільного електропостачання нагріти теплицю твердопаливним котлом, за відсутності запасу його потужності було би дуже важко.
– Які перспективи вирощування тепличних салатів?
– Мої прогнози досить песимістичні. Продажі дуже залежать від економічної ситуації. У періоди нестабільності – як то на початку пандемії коронавірусу або на початку повномасштабної війни люди запасалися різними продуктами крупами та овочами, які можна зберігати довго. У такі моменти ми відчували падіння попиту на нашу продукцію. Салати поки що не стали основним продуктом. Їх часто використовують не як основний продукт, а як прикрасу, декор. Виростити салат зимою досить складно, і дуже дорого, тож вартість – не найнижча. Нашим споживачем є покупець з рівнем доходів вище середнього. Якщо економічна ситуація не буде покращуватися, рівень доходів буде зменшуватися – тоді й попит буде зменшуватися.
Багато наших покупців виїхали за кордон. Вони будуть повертатися, коли буде стабільність.
Чим довше триватиме війна, тим довше наші біженці залишатимуться в Європі, і тим важче потім їх буде повернути. До того ж виїжджали молоді, активні, освічені люди.
росія збирається воювати на виснаження нашої економіки. Нас очікує непростий період. Державі потрібно забезпечувати військо, оборонну промисловість, пенсіонерів. Поки що світ нам допомагає, але надалі іноземним політикам щоразу важче буде пояснити своїм виборцям, чому їм слід допомагати Україні. І в напрямку підриву підтримки теж працює росія.
Я сподіваюсь на швидке завершення війни, але треба бути готовим і до гірших сценаріїв. Тому ми працюємо, щоб надалі вирощувати і пропонувати свіжі і якісні овочі нашим покупцям