Робота за планом
У господарстві «Іванівське» навіть у складні часи досягають рентабельності виробництва завдяки дотриманню технології
З Юрієм Пирятинським, директором ПОСП «Іванівське», що на Київщині, ідея записати інтерв’ю виникла невипадково. Нині переважна більшість аграрних підприємств перебуває в умовах виживання, невизначеності — з огляду на війну, проблеми з реалізацією зерна, здорожчання фактично всіх виробничих ресурсів. Як бути далі? Сіяти і, якщо так, то чим? Це питання ставить собі не один керівник. Пан Юрій на всі ці запитання відповіді має, бо за 25 років керівного хліборобського стажу пережив не одну кризу. І виніс один урок — працювати треба планово і, хай там як, дотримуватися технології. Тоді земля віддячить урожаями, а правильна маркетингова стратегія дасть прибутки.
Перший кризовий досвід засновник ПОСП «Іванівське» отримав 1998 року, коли очолив господарство з півторамільйонним боргом — його працівники не отримували зарплат майже рік. На той час господарство мало в обробітку 2 тис. гектарів ріллі, але, отримавши державні акти на землю, люди позабирали свої паї — не без допомоги потужніших конкурентів. Тож земельний банк зменшився до 500 га, з яких і довелося віддавати борги.
Нині ПОСП «Іванівське» — прибуткове підприємство, що спеціалізується на рослинництві та молочному скотарстві, забезпечує роботою 18 найманих працівників.
— Я не люблю називати показники врожайності чи надої молока, але в бюджети різних рівнів ми платимо 1,2–1,3 млн гривень податків і внесків. Я вважаю, це головний критерій у житті людини, керівника — який він внесок робить у зміцнення держави, — каже Юрій Пирятинський. — Мої працівники двічі на місяць отримують зарплату, двічі на рік їздять відпочивати. У нас молодий колектив, працюємо без авралів, маючи два вихідні на тиждень. Наш девіз: «Працюємо, щоб краще жити, а не живемо, щоб більше працювати». Допомагаємо навколишнім селам підтримувати інфраструктуру, адже маємо для цього відповідну техніку. І своїх працівників не ображаємо — автомобіль у подарунок чи будинок молодій сім’ї навіть у наш складний час цілком реально отримати.
У господарстві вирощують озимі пшеницю, ріпак та ячмінь, ярий ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою. Тобто культури, які, за словами директора, «можемо виростити, переробити й реалізувати так, як уважаю за потрібне, і відвезти в той порт, де платять більшу ціну». Прибутковим є й молочне стадо, яке дає понад 80% молока екстракласу, — з нього на звенигородському сиропереробному комбінаті компанія ТМ «Звенигора» виготовляє сир «Добродар».
— Головне — дотримуватися технології, технологічних агрономічних карт — тоді високі виробничі показники гарантовано, — переконаний директор. — А коли керівники скаржаться на брак коштів, я вважаю, у них бракує мізків їх заробити. Технологічний процес нікому не можна порушувати. Землю і культуру не обманеш.
— Але ж останнім часом через різке здорожчання добрив, через війну, яка порушила логістичні зв’язки, багато хто почав економити. Як діятимете ви в цій ситуації?
— Коли я прийняв господарство, незважаючи на те, що за фахом я учений агроном, я забув, що таке добриво. На той час воно також мало свою ціну, і в собівартості продукції йому належала певна частка. Я ж вижив завдяки дотриманню сівозміни. Після пшениці ми сіяли цукровий буряк й отримували добрий урожай, після буряку — ярий ячмінь і мали чисті посіви, які добре родили. Далі — кукурудза або соняшник. Раніше сіяли горох, який є чудовим попередником під озиму пшеницю. Тільки виконуючи ці агротехнічні заходи ми збирали нормальний урожай, який давав мені можливість менше вкладати, розраховуватися з людьми й навіть гасити борги. За останні п’ять років ми вийшли на інтенсивну технологію вирощування культур — фінансовий стан, рівень технічного оснащення дає змогу це зробити. Вже знаємо, що таке точне землеробство, внесення добрив під запланований урожай.
Фактично тільки цього року добриво підскочило в ціні. Так, вартість карбаміду зросла з 11 тис. до 33 тис. грн/т. Але я оформив кредит і ці добрива закупив. І вніс їх тоді, коли це потрібно рослині. Я не купив 50 т добрива, як раніше, — життя змушує купувати менше, але використовувати його раціонально. Тому загалом норми внесення азоту не зменшили.
Окрім того, ми вносимо органіку і на цих полях даємо тільки стартове мінеральне добриво. Адже воно швидко засвоюється, а органічне рослині треба ще «переварити», для цього в неї мають утворитися ферменти, які б допомогли їй засвоїти добриво.
І сьогодні, оглядаючи поля, я радію чудовому травостою. Це ще не врожай — тільки травостій, на якому формується врожай. Насамперед тішить озимий ячмінь, який збираємо в кінці червня. Ріпак і пшениця, які збиратимемо згодом, також у доброму стані.
— То які ваші основні принципи роботи з добривами?
— Основне правило таке: добрива вносимо в основний обробіток під культивацію або під час сівби — під основні культури, які багато виносять із ґрунту поживних речовин. Це кукурудза, соняшник, ріпак. Окрім того, подрібнюємо пожнивні рештки, вносячи сечівку або аміачну селітру, щоб вони швидше розклалися. Це сприяє формуванню гумусу, збільшує кількість поживних речовин у ґрунті.
Також практикуємо підживлення посівів мікроелементами: бор — для олійних культур, цинк — для кукурудзи. Якщо їх забезпечити цими елементами, то рослина буде більше засвоювати добрив із ґрунту.
Добрива вносимо останнім часом рідкі, зокрема КАС, адже в його складі три форми азоту. От селітра швидко спрацьовує, карбамід — довше, через те, що одна діюча речовина поступово перетворюється на другу. А КАС чудово поєднує три форми азоту, які рослина засвоює почергово, за потребою. Тобто дія добрива більш пролонгована. Спонукає до засвоєння різких добрив і брак вологи.
— Брак вологи — це нині одна з найбільших проблем сільгоспвиробництва. Як ви її намагаєтеся розв’язати?
— Дотепер ми практикували оранку, дискування. Раз на три роки перекидали пласт, а здебільшого обробляли ґрунт дисковими боронами й проводили щілювання. Але тепер з’явилася чудова енергоощадна і вологозберігальна техніка — культиватор для вертикального обробітку ґрунту. Їх, на щастя, вже почали виробляти вітчизняні виробники — для нас, невеликих господарств, це дуже важливо. От цього року я планую купити такий турбокультиватор виробництва ТОВ «АгроКалина», що у Вінницькій області. Вони випускають техніку, яка дає змогу обробляти ґрунт на задану глибину, не перевертаючи пласта й зберігаючи вологу. Мої колеги на Півдні широко нею користуються. Після збирання кукурудзи вони тільки обробляють міжряддя, а наступного року в ці міжряддя сіють іншу культуру. Ось так зберігають вологу.
Окрім того, цей культиватор економний — на обробіток одного гектара ріллі він менше використовує дизпального, для нього потрібні менш потужні трактори, які швидше обробляють ґрунт, як порівняти з оранкою. Мені приємно, що вже є така вітчизняна техніка.
— Кількість ґрунтової вологи для рослини можна регулювати й строками сівби. Яких правил посівної ви дотримуєтеся?
— Народна мудрість каже: «Сій у грязь — будеш князь». Якщо сіяти овес, горох — не треба дивитися на погоду. Можна зайти в поле — сій. Це дасть змогу зберегти вологу. Це запорука врожаю. Ці культури витримують низькі температури. Кукурудза, соя — теплолюбні. Їх сіємо, коли на глибині загортання насіння температура підвищується до 8–10 градусів.
Якщо є можливість дотримуватися технологічного процесу, — достатньо вологи, тепла, — то висіваємо мінімальну норму насіння. Якщо погода несприятлива, то норму висіву збільшуємо на 5%. Важливо, щоб насіння було якісно підготовлене — відкаліброване, протруєне трьома компонентами — інсектицидом, фунгіцидом із додаванням мікродобрива. Тоді кладемо мінімальну норму на задану густоту. Якщо насіння тільки очищене, норму треба збільшувати з поправкою на шкідників. Хоч відповідальні агрономи не сіють непротруєним насінням.
Окрім того, важливо звертати увагу на сівалку: якщо вона сучасна, можна сіяти мінімальною нормою. Якщо сівалка може травмувати насіння або нерівномірно його загортати, слід сіяти більше, щоб вийти на задану густоту.
— Ви сказали, що вже знаєте, що таке точне землеробство. На якій стадії його впровадження?
— Наша техніка обладнана супутниковою навігаційною системою, тож під час сівби, обробки посівів ЗЗР вона працює за GPS-навігаторами. Це нам дає значну економію.
Але для впровадження точного землеробства треба мати карту полів — ми над цим працюємо. Аналіз ґрунтів для її створення ми вже зробили.
Звичайно, велику роль у забезпеченні рослини елементами живлення відіграє попередник, але ми знаємо, після якої культури лишається більше елементів живлення у ґрунті, яка культура більше витягує поживи. Таким чином, регулюємо кількість добрив для отримання належного результату.
— Як, за вашими спостереженнями, широка сівозміна впливає на фітосанітарний стан посівів?
— Ми справді бачимо, що дотримання сівозміни позитивно впливає на фітосанітарний стан посівів. Після пшениці або сої ми сіємо соняшник і бачимо, які здорові посіви соняшнику, в них немає шкідників і хвороб, властивих цим культурам. Після соняшнику висіваємо навіть пшеницю — ситуація в полі аналогічна. Хоч мій інститутський викладач сказав би, що це неправильно, бо соняшник виносить багато поживних елементів із ґрунту. Але у фітосанітарному розумінні соняшник — добрий попередник під озимину. До того ж завдяки сівозміні ми менше використовуємо ЗЗР, здебільшого виходячи з потреби.
Головне, що широка сівозміна дає мені змогу відчувати себе господарем. Ідеться не тільки про розрахунки з пайовиками. На селі спосіб життя специфічний: ти не господар, якщо в тебе чогось немає. Якось був випадок: прийшла до мене пенсіонерка з доволі незвичним проханням — попросила жита, щоб… на весіллі посипати ним молодят. Бо, на її думку, якщо вже в мене його не буде, то не буде ні в кого. Слава Богу, що в нас лишилося з пів мішечка. З того часу в мене всі культури стоять у коморі про всяк випадок.
— Ви сказали, що систему захисту плануєте, виходячи з потреби. Як це на практиці відбувається?
— Ми укладаємо угоди з компаніями, але на деякі препарати, які точно купимо. Деякі тільки замовляємо з тим, щоб за потреби їх купити. Ми так і добрива купуємо: основні відразу і в повному обсязі, а стимулятори, антистресанти замовляємо і купуємо за потреби.
Я намагаюся працювати з такими компаніями, які не просто продають ЗЗР чи добрива, а які здійснюють агрономічний супровід. Мені треба, щоб їхні працівники виїхали на поле, оглянули посіви й порекомендували, скільки якого препарату треба вносити. Хоч я також фаховий агроном, але за новинками не вженешся. І прогрес на вустах цих менеджерів. Окрім того, я хочу, щоб вони несли відповідальність за свої препарати.
— Незабаром розпочнеться посівна. Яку структуру посівних площ плануєте?
— Я нічого міняти не буду. Весь набір культур будемо висівати. Взагалі переваг якійсь певній культурі не віддаю. От є поле 80 га пшениці — значить, вона там повинна бути посіяна. Наступного року на цьому полі сіятимемо соняшник. Такого нема, що цього року посіємо більше сої, а наступного — соняшнику. Виграємо завдяки вищій ціні на певну культуру — у сівозміні є всі культури, що мають попит на ринку. До того ж широка сівозміна дає змогу налагодити безперебійний виробничий процес наявною технікою та витримувати агротехнічні й технологічні строки сівби, збирання.
Завжди дуже приємно починати жнива — це завжди приємні хвилювання. Але цього року вони межують із тривогою: а якщо будуть обстріли, які можуть знищити поле… Тому ми, фермери, збиралися, поговорили на цю тему. Але всі налаштовані, щоб техніка була напоготові вийти в поле. І всі разом рятувати те, що виростили.