Аграрний фронт
«Аграна Фрут Лука» ставить завдання якомога швидше адаптуватися до вирощування продукції у безпрецедентних умовах та зібрати достойний урожай, попри збільшену кількість зовнішніх чинників упливу.
Цьогорічний агрономічний сезон розпочався, м’яко кажучи, не тривіально. Кожен регіон по-своєму відреагував на воєнний стан — деякі не встигли навіть розпочати посівну, інші ж досі доїдають тогорічні запаси, а комусь випало взяти на себе додатковий тягар. Тому аграрії і далі прокидаються зранку і виконують свою роботу, іноді на 110% від звичного ритму.
Саме так працює підприємство «Аграна Фрут Лука» на Вінниччині, одним з основних напрямів якого є вирощування плодових культур. Компанію засновано 2001 року. На цей час у господарстві — 128 га яблуні, 103 га вишні, 46 га суниці та 550 га зернових культур (з яких 48 га органічної гірчиці) та 2 га бузини у власному земельному фонді.
Агроном «Аграна Фрут Лука» Юрій Овчар розповів про відчуття перших днів російського вторгнення, труднощі садівництва в умовах воєнного стану та його перспективи…
— Ймовірно, день 24 лютого всі пам’ятають дуже чітко. Розкажіть про свої емоції. Можливо, впали в стан паніки? Які саме роботи тоді проводили на підприємстві та що планували зробити?
— На той момент обрізували яблуні, а також планували закупівлю засобів захисту. Паніки не було. Мені притаманний такий стан лише за однієї умови: коли без роботи простоює трактор (Посміхається). А реакція на війну була доволі виваженою і логічною. Я особисто записався до територіальної оборони. Чергування (доба через три) поєднував з основною роботою. Було важко, втім, поступово втягнувся. Загалом «Аграна Фрут Лука» звикла до специфіки роботи під час війни, доволі швидко адаптувавшись у нових складних умовах.
— Мабуть, таких, як ви, серед чоловіків, було немало? Маю на увазі тих працівників компанії, хто записався до тероборони.
— Звісно, практично всі чоловіки на підприємстві були залучені у забезпечення обороноздатності населених пунктів, що поряд, і де проживають наші робітники. Загалом у той четвер ми не працювали повноцінно. Усі працівники, які таки встигли вийти на роботу, були розпущені по домах. Утім, буквально через тиждень роботи в саду було відновлено, зокрема обрізування. Ще трохи згодом, а саме з 8 березня, відновили сортування яблук. У результаті обрізування вдалося виконати ледь не на 90% від початкового плану, хоч і не зовсім у ті строки, які планували. Зазвичай ми закінчуємо його на початку другої декади березня, у 2022-му ж завершили лише у квітні. При тому, що площі у нас зменшилися більш ніж на третину.
— Що стало причиною зменшення площі саду? Чи вплинув на це воєнний стан?
— Воєнний стан вплинув лише на темпи робіт, але не на початкові плани з корчування. Тенденції останнього десятиліття показують: для того, щоб залишатися конкурентоздатними, треба вирощувати яблуко екстракласу, придатне для експорту. Грубо кажучи, треба орієнтуватися винятково на зовнішній ринок, оскільки внутрішній не здатний забезпечити ціну, яка була б окупною. З кожним наступним роком ціни на логістику й технологію постійно ростуть, а ось на нашу продукцію ціна, навпаки, падає. Ці процеси змушують підприємство корчувати навіть ті насадження, які ще не закінчили свій період експлуатації, якщо вони йому не вигідні.
Деякі сорти просто перестають бути цікавими ринку, наприклад Айдаред. Наш Джонаголд зазвичай дуже сильно потерпає від морозів, що проявляється перетяжкою на плодах. Також цей сорт має доволі дрібний плід та не має забарвлення, яке б можна було назвати цікавим споживачу. Люди здебільшого хочуть бачити яблуко красивого червоного кольору, чого не так легко досягнути на практиці. Через Джонаголд зазвичай поширюється у саду парша. Тому витрати коштів на фунгіциди значно збільшуються.
— Крім цих сортів, які ще насадження та чому попали «під скорочення»?
— Корчуванню підлягли також 55 га ресортів, які раніше використовували для перероблення, але вони втратили свою цінність з огляду на вподобання європейського споживача. Раніше на Заході віддавали перевагу кислим сортам яблук, здебільшого для наповнювачів, а останніми роками європейці активно переходять на більш солодкі варіанти. Ще одним чинником відсутності окупності ресортів була їхня схема садіння, а саме 5 . 2. Власне, через підщепу ММ-106, зокрема, й не вдалося домогтись окупності на цих ділянках. Адже саме кількість дерев на гектарі суттєво впливає на економічні чинники ведення саду. За збільшення їхньої кількості пропорційно зменшується час, необхідний для оформлення повноцінного насадження. Також за достатньо щільного садіння вже за 3−5 років можна розраховувати на позитивний баланс доходів щодо річних витрат на утримання ділянки. За традиційного ж підходу насадження довше залишаються неокупними, що й було у нашому випадку.
Ще однією причиною відсутності рентабельності саду може бути його пошкодження чи то морозами, чи то іншими чинниками. Якщо на квартал маємо більше як 10% випадів (дерев, які не мають продуктивного потенціалу), то дуже важко вийти на норму окупності. Саме за цим принципом ми викорчували 31 га сорту Топаз. Прибуток принесе лише сад, який дає врожай понад 60 т/га. За умови, що витрати на засоби захисту рослин у сумі будуть не більше як 3,5 тис. доларів. Хоча це твердження поступово втрачає актуальність, адже нині садівники рахують врожайність не у тоннах на гектар, а саме у доларах на гектар. Це означає, що сортовий склад має бути актуальним для зовнішнього ринку, а також коефіцієнт товарності має бути не нижче 90%.
— Що зазвичай впливає на коефіцієнт товарності? Чи маєте секрети, як стабільно виходити на 90% і більше?
— Для початку маємо визначити для себе: що саме являє собою «коефіцієнт товарності». Говорячи простими словами, є прагнення досягти максимально красивого та смачного яблука (розмір, забарвлення, щільність м’якуша, відсутність пошкоджень). Щодо чинників, на які ми впливаємо хімічним методом, то це останній та перший серед вищеназваних. Проблеми з якістю плодів з’являються там, де економлять на захисті та удобренні саду. Якщо ж проти хвороб та шкідників кожне господарство має свою систему захисту, яка з року в рік діє з більш-менш стабільним алгоритмом, то з удобренням не все так просто. Кілька років поспіль ми мали проблему з підшкірною плямистістю, яку спричиняв дефіцит кальцію. А його, своєю чергою, спровокував надлишок калію в нашому ґрунті, який блокував поглинання. Окрім калію, зашкалював і вміст фосфору, що негативно впливає на засвоєння сірки. Цей мікроелемент допомагає культурі витримувати стресові умови, наприклад весняні заморозки. Дуже важливо дотримуватися правильного співвідношення макро- та мікроелементів, щоб не мати проблем із хлорозом, дрібними плодами, запиленням тощо.
Однією з найскладніших проблем, що, безумовно, впливає на ціну, є сітка на плодах, тобто оржавленість. Часто спостерігаємо її на яблуках сорту Голден Делішес. Боротьба з оржавленістю починається ще в період зимового обрізування, адже сильна загущеність крони перешкоджає рівномірному потраплянню робочої рідини, також сприяє довшому періоду вологості листя. Навіть 15% такого дефекту в саду, що, безумовно, вважається придатним лише для перероблення, значно впливає на кінцеву ціну плоду. На оржавленість впливають погодні умови, температура води, неправильне змішування препаратів у бакових сумішах, додавання прилипача до добрив, розмір краплі під час обприскування тощо. Якщо погодні умови контролювати нам не під силу, то слід дотримуватися правил, які убезпечать плоди від подібних пошкоджень. Це явище суттєво пригнічує споживацький попит.
— Розкажіть детальніше, як розвивається оржавленість та як її долаєте?
— Найкритичнішим періодом для утворення сітки є етап ділення клітин, що триває шість тижнів після цвітіння. Особливо пильним треба бути тоді, коли зав’язь досягає розміру 25 мм у діаметрі. У цей момент розпочинається активний ріст плоду, шкірка дуже тонка і досить чутлива до різноманітних ушкоджень. Також на утворення оржавлення впливає пошкодження генеративних органів квітки весняними заморозками. Ці пошкодження відрізняються характерним рудим кільцем на плодах. Зараз спостерігаємо погодні умови, які сильно сприяють утворенню сітки, а саме: теплі дні з холодними ночами. Яблука загалом чутливі до великих перепадів денних та нічних температур. Для того, щоб запобігти тотальному утворенню сітки, використовуємо під час повного цвітіння промалін нормою 0,25 л/га, що також сприяє покращенню форми плодів (витягуванню). Щоб не було сітки, ми не змішуємо інсектициди з прикореневими добривами. Бо зазвичай у складі інсектицидів чи акарицидів є прилипач (поверхнево активні речовини). Також слідкуємо за тим, щоб вологість та температура повітря були сприятливими для обприскування. Особливо актуально це влітку, тому що замало обирати сприятливі умови безпосередньо під час обприскування. Треба ще й розуміти, що нас чекає після нього, поки препарат поглинається. В іншому разі за низької вологості та високих рівнів температур отримуємо сильне пошкодження. По зав’язі не даємо мідь та сірку, бо в поєднанні з високими температурами вони також спричиняють оржавленість. Це також стосується і амінокислот.
— Лише об’єктивними, природними чинниками вплив на коефіцієнт товарності не вичерпується?
— Якщо з паршею та пошкодженням шкідниками ситуацію ми певною мірою можемо контролювати, то є ще людський чинник. Ми вже багато років вчимо працівників сумлінному та відповідальному ставленню до збирання плодів. Головним є навіть не вирощування якісного яблука зі 100% товарністю, а не допустити потрапляння заздалегідь нетоварного яблука до сховища. Адже це виходить по 1,5 грн на кілограмі додатково у разі, якщо таке яблуко протримаємо до Нового року. А ось продати його зможемо лише на перероблення за копійки. Саме це надзвичайно впливає на ступінь окупності нашого бізнесу.
— Який відсоток відходів маєте під час збирання врожаю і який вже після сортування?
— Під час збирання все більш-менш стабільно. У 2021-му мали паршу на плодах, і відсоток нетоварного яблука становив близько 15% — це забагато. Утім, під час сортування ми бачили цифри і 25%, що доволі відчутно б’є по фінансовій стабільності. Особливо за умови, що власних холодильників для зберігання врожаю з регульованим газовим середовищем ми не маємо — всі приміщення орендовані. Зокрема, у Київській області (Макарівський район, село Юрівка) було на зберіганні 1,5 тис. тонн яблук. Через активну фазу бойових дій у березні там було пошкоджено систему енергопостачання. Тож протягом двох тижнів норми зберігання не були дотримані на необхідному рівні. Загалом ситуація не була такою критичною, як очікували, з урахуванням війни. Відсоток нетоварного яблука після сортування був на рівні 15%. Та це не стосується сорту Топаз. У цьому разі наше підприємство мало практично 50/50. Це може також бути через те, що після закладання яблук до камер не здійснювали обробіток 1-метилциклопропеном саме цього сорту.
— Що змінилося у співпраці із зовнішнім ринком?
— Перше, що стало серйозною проблемою, — це логістика. Вона дорога та обмежена на сьогодні. Торгівля морським транспортом через постійну небезпеку з боку росії повністю заблокована. Звичайно, це великою мірою впливає на наш заробіток. Та, попри все, ми зобов’язані тримати свого клієнта та задовольняти його потреби, навіть якщо теперішня ситуація аж ніяк не вигідна. Експорт взагалі є. Складніший, але свої дві-три машини в місяць відправляємо. Поки пробуємо налагодити відвантаження в Азербайджан та Туреччину. Ми не ставимо собі за мету продавати навесні, зараз більше виняток із загального плану. Більшою мірою ми можемо відчути на собі суттєвий вплив ситуації в країні восени, коли експорт має займати основну частину наших продажів. Тенденція, за якої ціни на практично всі продовольчі товари, окрім наших яблук, зростають, не сильно радує. Та головне — не здаватись і перемогти на всіх фронтах. Зараз у нас просто немає вибору, мусимо боротися з усіма оперативними труднощами і вирішувати їх, до того ж максимально ефективно. Діяльність компанії «Аграна Фрут Лука» завжди була абсолютно прозорою, ведення бізнесу не несе у собі втрат як регіонального, так і державного бюджетів. Безумовно, це позитивно впливає на економіку регіону, а також на наявність робочих місць конкретно у нашому кластері, у населених пунктах поблизу Луки-Мелешківської. Сіємо, зрошуємо та реалізуємо на повну силу, тому закономірно сподіваємося на відповідний результат у підсумку.
— Після модернізації ділянок чи плануєте садіння нових культур або сортів?
— Цього року земля відпочиватиме. На місці садів шпалеру залишаємо, не демонтуємо. Маємо надію, що з часом усе ж розвиватимемо садівничу галузь, а не банально перейдемо на вирощування хліба. Як би це парадоксально не звучало, ми якраз «забиратимемо хліб» у профільних господарств. Власні потужності треба буде застосувати ефективно. Щоб ділянку плодового саду не спіткала доля корчування на етапі половини строку її амортизації, треба ретельніше підходити до аналізу.
Тому маємо зважати не лише на стійкість помологічного сорту до умов середовища, а, головним чином, на уподобання споживача. На сьогодні люди купують здебільшого яблуко червоного кольору, повністю вкрите рум’янцем. Такі сорти, як: Гала, клони Ред Делішеса — Ред Чіф і Джеромін, що також мають щільну шкірку. Це, по-перше, приваблює споживача, а по-друге, збільшує лежкість яблука у сховищі. Уже мали досвід із сортом Голден Делішес, якого одномоментно стало надто багато на ринку. Ринкові параметри тоді були перевищені у кілька разів. Навіть якщо сорт близький до ідеалу, його перенасичення у споживача в певний час має місце і веде до різкого падіння попиту, а разом з тим і ціни.
Перш ніж посадити, треба знати, хто продукцію купуватиме. З іншого боку, потрібне розуміння, які кадри працюватимуть на твоїй ділянці. Скільки буде робітників, роботу якої якості вони виконуватимуть, а також чи вистачить кваліфікаційних кадрів на максимально ефективне збирання. Станом на 2022 рік вже складно знайти людей, які б розуміли важливість якісної роботи та виконували її з відповідним рівнем відповідальності. Мені хотілося б мінімізувати вплив людського чинника на коефіцієнт товарності, що може в будь-який момент вплинути на результат стратегічного планування.
— Що порадите колегам, аграріям. Як не просто виживати, а досягати успіхів на власному терені?
— Порадив би максимально допомагати армії, підтримувати економіку та воювати на власному фронті. Будь-який бізнес наповнює бюджет, що зараз критично важливо для всіх українців.