Потужний тіньовий сектор – одна з причин кризи у молочній галузі
Сьогодні Україна виробляє 9 млн тонн молока. Але справа навіть не в кількості, а в його якості. Маю на увазі молоко, що виробляється господарствами населення.
Було ухвалено закон, який визнає це молоко несортовим. А це означає, що якщо переробник і візьме таке молоко, то продукцію, вироблену з нього, він не зможе продати. Не отримає сертифікації для експорту, приміром, до ЄС. Та й в Україні є труднощі з продажами такої продукції.
Зараз робляться тільки перші кроки на тому шляху, який уже пройшла Польща: створюються сімейні молочні ферми, щоб можна було контролювати якість цього молока і вести облік його кількості. Неясно, скільки знадобиться років для помітних змін.
А поки виробництво цього молока не оподатковується, збут відбувається за готівку, тобто воно не враховується ані в податковій, ані у статистичній звітності, немає належного ветеринарного контролю. Проконтролювати, як це молоко виробляється і переробляється, дуже важко.
Нині є багато маленьких виробництв, підприємств, які це молоко скуповують, виробляють із нього продукцію і продають її на базарчиках у маленьких магазинах – відповідно за нижчою ціною, ніж молочні продукти індустріальних молочних підприємств, які працюють із великими фермами. Ці підприємства офіційно платять податки на заробітну плату, на вироблену продукцію, ПДВ тощо.
А підприємства, які працюють по суті підпільно, ведуть свою діяльність у зовсім інших умовах. І потужний тіньовий сектор – одна з причин того, що молочна галузь опинилася в кризовій ситуації.
На полицях наших магазинів, які заполонив імпорт, залишається все менше місця для вітчизняної молочної продукції. Сьогодні ми вже лунають заяви про ймовірність закриття підприємств або призупинення їхньої діяльності. Така загроза існує не тому, що вони погано працюють, а тому що не можуть витримати фінансовий тиск ситуації, що склалася: різке зростання цін на енергоресурси, дорогу сировину і при цьому неможливість услід за зростанням собівартості збільшити ціну на свою продукцію.
Молочноконсервні комбінати опинилися у ще складнішому становищі: крім згаданих ресурсних складових, подорожчав ще й цукор. Торік за 2-3 місяці він зріс у ціні вдвічі. Подорожчали й упакова, жерстяна тара.
Ічнянський молочно-консервний комбінат – експортоорієнтоване виробництво. Воно залежить у тому числі від курсу гривні. Трохи легше, ніж іншим, нам тому, що ми – сучасне підприємство, і це дає трошки більше можливостей заощадити в плані енергоефективності.
Але наші конкуренти в Європі, Азії, Америці – дуже потужні підприємства. А як ми можемо конкурувати з ними за ціною, коли торік ціна на цукор в Україні доходила до $700-800/тонна, а у Польщі, до прикладу, $500/тонна, на біржі в Лондоні – $550/тонна.
Ми намагалися вплинути на ситуацію: зверталися до виробників цукру, хотіли добитися дозволу завезти безмитний цукор, фактично вели боротьбу за виживання. Все це дуже сильно вплинуло на нашу роботу. Фінансові показники впали в рази проти попереднього року.
На нашу роботу, як і на роботу інших молокозаводів, сильно впливає вартість молока-сировини. Ми закуповуємо багато молочної сировини в тому числі й тому, що єдині в Україні виробляємо концентроване молоко без цукру.
А через дорогу сировину стикаємося з труднощами – наші європейські конкуренти мають можливість продавати свою продукцію дешевше. Ми змушені знижувати ціну або взагалі зупиняти виробництво, бо не можемо конкурувати, коли наша ціна вище.
І ми чітко бачимо, що неврегульованість ціноутворення, а точніше, неувага до молочної галузі з боку керівництва держави призвела до того стану, в якому ми зараз опинилися. Галузь потрібно буквально рятувати, і вже не якимись обіцянками, а реальними ефективними діями.