Коли позакореневе підживлення ярого ячменю найбільш доцільне

Підживлення ярого ячменю здійснюють для задоволення потреб рослин у період їх інтенсивного росту, коли вони поглинають багато елементів живлення. Значення цього агрозаходу зростає за умови, коли в основне удобрення внесли недостатню кількість добрив або їх взагалі не вносили.

Про це пише в журналі The Ukrainian Farmer завідувач сектору сучасних технологій у рослинництві Хмельницької державної сільськогосподарської станції Інституту кормів та сільського господарства НААН Жанна Молдован.

Зокрема, позакореневе підживлення необхідне у таких випадках:

• як доповнення до основного удобрення за умови браку елементів живлення або низького рівня засвоєння їх із ґрунту;
• за порушення нормального функціонування кореневої системи (ущільнення ґрунту, слабка його аерація, низькі температури, пошкодження кореневої системи рослин шкідниками або хворобами);
• у фазу максимальної потреби рослин в елементах живлення, коли їх засвоєння відстає від темпів росту рослин, що особливо часто спостерігається за прохолодної погоди;
• задля подолання стресу рослинами (під час інтенсивного росту, за невідповідності властивостей ґрунту потребам рослин, за поганих погодних умов – посуха чи надмірне зволоження, температурний режим);
• одночасно із засобами захисту рослин (для поліпшення якості робочого розчину та стану рослин унаслідок зняття стресу від дії засобів захисту);
• для стимулювання засвоєння рослинами елементів живлення з ґрунту;
• для покращення якісних і кількісних показників урожаю.

Нагадаємо, у багатьох випадках позакореневе підживлення має низку переваг над кореневим. Раніше повідомлялося, як позакореневе підживлення ярого ячменю впливає на його продуктивність.