Головне:
Точка зору

Ринку потрібні готові рішення

Лариса Старікова
координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України

Чи потрібно «піднімати» аграрну галузь, яка є флагманом національної економіки? Звичайно, потрібно!

 

«Флагманом» аграрна галузь є лише через кардинальну руйнацію інших галузей, через звуження різновиду продукції до базового набору сировинних культур, через «зелену вулицю» у фінансовому забезпеченні й доступі до валюти для виключно вузької групи агропідприємств (і паралельним придушенням загалу інших), через хронічну деградацію фермерства. Десяток «крутих» холдингів — то не галузь…

 

То як підняти аграрну галузь за тих умов, що складаються нині в Україні? Вкотре зауважу, що принципових перешкод для пришвидшення процесу прямого інвестування у вітчизняному АПК немає. Завдяки поєднанню лізингу основних засобів із придбанням ліцензій на технології сільгоспвиробництва та систем корпоративного керування стає можливим не лише латання дірок у традиційних виробничих процесах, оновлення амортизованої техніки, а й повноцінний технологічний розвиток підприємства. Проте як досягнути цього на практиці? Варіантів наразі вистачає. Ось, скажімо, багатьох непокоїть, як протидіяти рейдерству. Зазвичай кожне підприємство вкладає в боротьбу не лише сили, а й неабиякі кошти, і таким чином самотужки дає раду проблемі. Утім, можна було б знайти компетентне рішення для кількох господарств одразу й поширити цей готовий універсальний варіант в аграрному середовищі. Через досить високу однорідність сільгосппідприємств — навіть тих, що тепер стали структурними підрозділами холдингів — ринок для такої новації є і масовим, і ненасиченим.

 

Поширений приклад: власник земельної ділянки, яку під час роботи в полі «не обійти й не об’їхати», виявляє бажання розірвати договір оренди. Всім зрозуміло, хто за цим бажанням стоїть. Сьогодні зробити це досить важко, однак низька вартість пошуку професійного розв’язання проблеми та наступної підтримки судових справ проти вартості масиву земель, які заблокований орендар буде змушений продати за безцінь, робить справу вигідною. Із запровадженням ринку землі взагалі очікується кардинальне загострення ситуації. То слід уже сьогодні міркувати, як до цього підготуватися пересічним сільгосппідприємствам і як із невеликими коштами протистояти олігархічному капіталу. Один з оптимістичних сценаріїв — знайти підприємство-лідер чи невелике коло підприємств, які профінансували б той самий пошук фахового рішення, перетворили б його на продукт і поширили б серед загалу таких агропідприємств.

 

Інший доволі типовий приклад — необхідність «улещувати» контролерів через неналежне ставлення персоналу підприємства до ведення та зберігання документації. Зрозуміло, що витрати на упорядкування документації обійшлися б набагато дешевше за позитивний звіт про перевірку. То чому б завчасно не подбати про «тривожну» валізу документів на випадок перевірок і чіткі інструкції для персоналу щодо можливих сценаріїв перевірки? Дії контролерів зазвичай уніфіковані. Відтак і готові рішення для агропідприємств були б незайвими.

 

Звісно, протидія рейдерству та корупції — це лише перший ешелон оборони, економія коштів і захист фінансового благополуччя сільгосппідприємств. За ним має йти розвиток, де можливостей, а відтак і готових рішень, масових продуктів, професійних послуг може бути набагато більше. Однак головне — це принцип «пілотне дослідження — готове рішення». Ефективне завжди просте. І нині воно на часі.

Журнали